Рішення № 6772464, 11.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.09 р.                     Справа № 7/220                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж

До відповідача: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн., пені – 2770, 46 грн., 3% річних – 399, 05 грн.

За участю представників:

від позивача: Калитвянська С.О. - дов.

від відповідача: Какоркіна З.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн., пені – 2770, 46 грн., 3% річних – 399,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №51 від 20.11.2007р. з додатками; рахунки за червень 2009р.

Разом із клопотанням №03юр-/09 від 27.10.209р. позивач надав для залучення в матеріали справи докази погашення відповідачем суми основного боргу та підтвердив цей факт у судових засіданнях.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач повідомив про сплату суми основного боргу у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних та пені посилаючись на відсутність своєї вини та на той факт, що фінансування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку з недофінансуванням відповідача.

У судовому засіданні 11.11.2009р. відповідач зазначив, що у відзиві він фактично просив не стягувати суму пені, а зменшити її розмір на 100%, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Позивач проти зменшення розміру заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №51 від 20.11.2007р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 468, 81 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору..

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у червні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію у загальному розмірі 70706, 20 грн., реактивну електроенергію – 2817, 98 грн., що підтверджено відповідним актом приймання – передачі за червень 2009р., підписаним обома сторонами без зауважень. У виконання умов договору, позивач також виставив відповідачу відповідний рахунок на оплату вищевказаних сум, про отримання якого останнім свідчить відповідна відмітка на самому рахунку. Факт отримання рахунку також підтверджений відповідачем.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, спожиту електричну енергію сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за червень 2009р. за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач сплатив суму заборгованості за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн. у повному обсязі, в підтвердження чого сторони надали суду платіжні доручення №4208 від 12.10.2009р., №4205 від 12.10.2009р., № U3269819 від 13.10.2009р. та виписку банку за 13.10.2009р.

Таким чином, відповідач оплатив суму основного боргу 13.10.2009р., тобто після подачі позову до суду (29.09.2009р. – дата подачі позову до суду), а провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно, такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних – 399,05 грн. за період з 29.07.2009р. по 30.09.2009р.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього зазначеної вище суми, посилаючись на відсутність своєї вини та на той факт, що фінансування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку з недофінансуванням відповідача.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати спожитої електроенергії. 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням 3% річних.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Крім того, сторонами у п.8 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, 3% річних з простроченої суми.

3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства, складають 415,05 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 399, 05 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 399, 05 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 8 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох підприємств, узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Таким чином, сторони дійшли обопільної згоди щодо розміру пені за порушення зобов’язань за договором та визначили, що пеня може бути у розмірі як 0,05% за кожен день прострочення платежу, так і у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Тобто, при здійсненні нарахування пені, позивач вправі застосовувати один з узгоджених розмірів пені на власний розсуд.

Разом з цим, згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача пеню – 2881,60 грн. за період з 29.07.2009р. по 30.09.2009р., застосовуючи саме розмір подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить приписам чинного законодавства та умовам договору.

До того ж, відповідач по справі не заперечив застосування саме подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків оплати спірної заборгованості.

Відповідач просить не стягувати з нього суму пені, посилаючись на той факт, що фінансування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку з недофінансуванням відповідача.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що матеріалами справи та позивачем доведено, а також визнано відповідачем, факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати виставлених рахунків на сплату за спожиту активну та реактивну електроенергію. Стягнення пені зі сторони, яка порушила грошові зобов’язання, можливо лише у випадку, якщо між сторонами такого зобов’язання було досягнуто згоду на нарахування пені. Відповідно до умов договору, сторони досягли такої згоди щодо вказаного нарахування.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства, складає 2881, 60 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 100%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, відсутність своєї вини та той факт, що фінансування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку з недофінансуванням відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав суду довідку №14/1475 від 10.11.2009р. з додатками, лист №14/648 від 06.05.2009р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, оплату відповідачем суми боргу в повному обсязі, у зв’язку з тим, що відповідач є підприємством, яке фінансується з Державного бюджету та, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1440, 08 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м. Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн., пені – 2770, 46 грн., 3% річних – 399, 05 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул.Горького, б.61, ЄДРПОУ 08592158) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, поточний рахунок структурної одиниці Донецьких електричних мереж 26007044187000 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЗКПО Донецьких електричних мереж 00131469) пеню – 1440, 08 грн., 3% річних – 399, 05 грн.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул.Горького, б.61, ЄДРПОУ 08592158) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, поточний рахунок структурної одиниці Донецьких електричних мереж 26007044187000 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЗКПО Донецьких електричних мереж 00131469) 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 220, 00 грн. державного мита.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул.Горького, б.61, ЄДРПОУ 08592158) на користь Державного бюджету (отримувач: управління державного казначейства в Київському районі м.Донецька, банк отримувача: головне управління державного казначейства України в Донецькій області; МФО 834016, ЗКПО 34687001, Рахунок: 31111095700006; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, держмито в господарський суд Донецької області) 0, 73 грн. державного мита.

Припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію – 75860, 27 грн., за реактивну електроенергію – 3043, 14 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.11.2009р.

Суддя