Рішення № 67720157, 05.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача Хитрової Л.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.03.2011 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір № K3V3CC9FF80008, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 40500, 00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 кредитних зобов'язань станом на 27.11.2014 року утворилася заборгованість у розмірі 74101,64 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11796,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2, 29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097, 59 грн. та пені у розмірі 3054,73 грн. Оскільки за судовим наказом стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість у розмірі 62019,33 грн., то розмір заборгованості складає суму 12082,31 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, банк просив стягнути з ОСОБА_3 штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 604,12 грн., а всього просив стягнути 13186,43 грн.

Справа 752/20803/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6199/2017Головуючий у суді першої інстанції Н.М. Сальникова Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачЗаочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року задоволено позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року у сумі 13186,43 грн. Вирішено питання розподілу судового збору.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невірне та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неповне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення не взяв до уваги ту обставину, що з приводу спору з тих самих підстав, між тими самими сторонами, та з ідентичним предметом спору, існує рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2013 року, яким з нього вже стягнуто суму заборгованості за даними кредитними зобов'язаннями, виконавчий лист перебуває на виконанні у Дніпровському РВДВС м. Києва, а тому вважає, що у даній справі провадження повинно бути закрито.

Представник відповідача ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав.

Представник позивача Хитрова Л.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, заочне рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частина 3 статті 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в матеріалах справи відсутній судовий наказ Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2013 року, на який посилається Банк у своєму позові, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити з чого саме складається заборгованість та за якій період вона стягнута за судовим наказом. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року у розмірі 62019,33 грн. та судовий збір у розмірі 720, 19 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент Банк» на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Але, зазначене заочне рішення ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 30 жовтня 2015 року було скасовано та переглянуто судом. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 12 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року у розмірі 6889,04, 33 грн. та судовий збір у розмірі 243, 60 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент Банк» на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10000, 00 грн., а всього (без судового збору) стягнуто заборгованість у розмірі 16889,04 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11796,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2, 29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097, 59 грн. та пеня у розмірі 2993,01 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с.159-161).

Судом було встановлено, що відповідно до кредитного договору № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року ОСОБА_3 отримав від ПАТ «КБ «ПриватБакн» кредит у розмірі 40500,00 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 0, 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.03.2012 року.

Як встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 12 січня 2016 року, через неналежне виконання відповідачем свої кредитних зобов'язань за договором № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року станом на 08.02.2013 року заборгованість склала 72019,33 грн., у тому числі 11796,15 грн. заборгованість за кредитом, 2,29 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2097, 59 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 58123,30 грн. пеня за несвоєчасність викнання зобовязання, але позов банку було задоволено лише частково, стягнуто за рішенням суду заборгованість у розмірі 16889,04 грн., які складаються з заборгованості за кредитом у розмірі 11796,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2, 29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097, 59 грн. та пені у розмірі 2993,01 грн.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В. від 22.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51744213 з примусового виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24 квітня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року у розмірі 62019,33 грн.

Звертаючись до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 ПАТ «КБ «ПриватБанк» у позові зазначив, що у відповідача перед Банком існує заборгованість щодо невиконаних ним кредитних зобов'язань за кредитним договором №K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року, що з урахуванням вже стягнутих з ОСОБА_3 62019,33 грн. станом на 27.11.2014 року становить 13186, 43 грн.

На підтвердження зазначеної суми заборгованості банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором №K3V3CC9FF80008 від 15.03.2011 року, станом на 18.11.2014 року.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних, у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даний розрахунок не може вважатися належним доказом у справі, та суд такий розрахунок помилково вважав належним доказом, оскільки він не містить усіх складових для визначення вірного розміру заборгованості, не містить відображення того, з якого періоду Банк нарахував таку заборгованість від якої у подальшому відняв суму стягнутої заборгованості за судовим наказом від 24.04.2013 року. Наказ в матеріалах справи відсутній, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24 квітня 2013 року скасоване і ухвалено нове рішення.

Колегія суддів вважає, що суд визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню із ОСОБА_3 допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому дане заочне рішення у відповідності до положень ст. 310 ЦПК України в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11796,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2,29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097,59 грн. та пені підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В решті задоволених вимог - стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 604,12 грн. колегія суддів вважає, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року слід залишити без змін, огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України банк зобов'язаний надати кредит позичальнику в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Враховуючи, щорішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 12 січня 2016 року встановлено наявність заборгованості за кредитним договором суд, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, приходить до висновку про обґрунтованість позову банку щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 604,12 грн., оскільки такі штрафні санкції передбачені п.2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг та таке стягнення відповідає зазначеним вимогам закону.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 205, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 310, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11796,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2,29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097,59 грн. та пені скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11796,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2, 29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2097, 59 грн. та пені закрити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 604,12 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: