Рішення № 6771855, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р. Справа № 19/19

Господарський суд Донецької області у складі судової колегії: головуючий Дучал Н.М., судді Гончаров С.А., Ягічева Н.І.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача: без участі представника

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Субєкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_2, м.Дружківка Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, м.Дружківка Донецької області

про стягнення боргу у розмірі 75 100, 00 грн., процентів у розмірі 672,90грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.03.08р. до 09.04.08р., з 09.04.08р. до 17.04.08р.

Субєкт підприємницької діяльності Фізична особа ОСОБА_2, м.Дружківка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, м.Дружківка Донецької області про стягнення боргу у розмірі 75 100, 00 грн., процентів у розмірі 672,90грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на усну домовленість з відповідачем про укладення договору позики з метою поповнення оборотних активів ТОВ “ТК ТИМ”, на квитанцію №gf16 від 17.04.07р. в сумі 75 100,00 грн., лист про повернення відповідачем фінансової допомоги від 27.09.07р., лист про повернення відповідачем фінансової допомоги та відшкодування збитків від 12.11.07р., неповернення відповідачем позичених коштів, нарахування процентів річних на суму неповернутих коштів, ст. ст. 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, проти позову заперечив, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У відзивах на позовну заяву (вх.№02-41/8346 від 18.03.08р., вх.№02-41/9758 від 31.03.08р.) відповідач зазначив, що дана справа не підвідомча господарському суду, оскільки, виходячи зі змісту позовної заяви видно, що позивач ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності. Просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. Також пояснив, що надана фінансова допомога була отримана Позивачем від відповідача в повному обсязі, згідно заявок на видачу готівки №7122 від 04.05.07р. на суму 15100 грн., №7121 від 03.05.07р. на суму 7000грн., №7123 від 16.05.07р. на суму 13 000 грн., №7120 від 27.04.07р. на суму 40000грн. Разом з відзивом надав копії документів (довідки з ЄДР, свідоцтва про державну реєстрацію, заявок на видачу готівки).

В письмових поясненнях (вх.№02-41/8405 від 18.03.08р.) представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 є засновником (учасником) ТОВ “ТК ТИМ” із часткою 50% від статутного капіталу товариства. Відповідно до ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства, окрім іншого, мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Відповідно до ст. 6.1 Статуту ТОВ “ТК ТИМ”, фінансові ресурси товариства утворюються за рахунок коштів учасників, інвестицій у товариство, та надходжень з інших джерел.

В поясненнях з приводу наданих Відповідачем квитанцій, про нібито повернення суми фінансової допомоги (вх.№02-41/8661 від 19.03.08р.), позивач, посилаючись на приписи Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, пояснив, що надані відповідачем квитанції опосередковують видачу банком готівки уповноваженій особі ТОВ “ТК ТИМ” ОСОБА_2, адже вказані кошти з метою повернення їх ОСОБА_2 повинні бути оприбутковані касою підприємства, а вже потім за видатковим касовим ордером видані ОСОБА_2, як окремій фізичній особі.

На думку позивача, передача безготівкових коштів підприємства фізичній особі шляхом надання їй повноважень на самостійне отримання готівки в банку є неприпустимою, з огляду на діючі норми законодавства, що регулюють касові операції. Тому, саме видатковий касовий ордер, є єдиним належним у розумінні ст. 34 ГПК України, доказом повернення Позивачу грошових коштів у розмірі 75 100 грн.

Позивач, з приводу клопотання відповідача про припинення провадження у справі, в письмових поясненнях (вх.№02-41/9848 від 31.03.08р.) зазначив, що ОСОБА_2, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статус субєкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, має право на звернення до господарського суду відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. Подана заява відповідає й приписам ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлена підвідомчість судових спорів господарським судам.

На запит суду Державним реєстратором надіслано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, згідно якої в державному реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, код 33554020, місцезнаходження: 84200, м. Дружківка Донецької області, вул. Петліна, 7 кв.178; дата державної реєстрації 25.05.2005.

Поясненнями (вх.№02-41/10118 від 02.04.08р.) позивач з приводу зауважень відповідача що надаючи фінансову допомогу Товариству Позивач діяв виключно як фізична особа, зауважив, що відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України, людина, як учасник цивільних правовідносин вважається фізичною особою. Тобто, на думку позивача, під фізичною особою слід розуміти людину, незалежно від її статі, віку, стану здоров`я та громадянства та наявності статусу суб`єкту підприємницької діяльності. Посилаючись на приписи ст. 320 Цивільного кодексу України, відокремити майно, у тому числі грошові кошти, які фізична особа використовує у своїй підприємницькій діяльності без створення юридичної особи від тих, яка ця ж фізична особа використовує у своїх особистих цілях неможливо, що дає підстави стверджувати, що з моменту державної реєстрації, всі дії щодо належного їй майна (грошових коштів) особа вчиняє в якості суб`єкту підприємницької діяльності. З огляду на наведене, представник позивача вважає, що надання фінансової допомоги, повернення якої є предметом розгляду у даній справі, повинно розцінюватись як дія, вчинена суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2

Враховуючи наполягання відповідача (з додаванням заявок на видачу готівки) про повернення Товариством ОСОБА_2 коштів, що отримувалися в якості зворотної фінансової допомоги, в період судового провадження від відповідача неодноразово судом витребувалися додаткові документи, на підтвердження повернення ТОВ ТК “ТИМ” ОСОБА_2 коштів в сумі 75 100,00 грн., що були отримані Товариством від ОСОБА_2, в тому числі: касову книгу Товариства, корінці чекової книжки ( або прибутково-касових ордерів), та інш.

Відповідачем не надано до матеріалів справи витребуваних документів на підтвердження повернення коштів ОСОБА_2.

В звязку з недостатністю документів, наявністю протиріччя в доказах та доводах відповідача, ухвалою від 14.05.2008 р. провадження у справі зупинялося в зв”язку з направленням до органів внутрішніх справ України в Донецькій області копій матеріалів судової справи № 19/19 для проведення відповідної перевірки в межах компетенції.

Перевіркою не було встановлено факту повернення Товариством з обмеженою відповідальністю ТК “ТИМ” коштів в сумі 75 100,00 грн. ОСОБА_2.

За клопотанням позивача, на запит суду Державною податковою інспекцією у м. Дружківка, надісланий Акт № 179/2300/33554020 від 04.10.2007 р.” Про результати виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ТИМ”, код ЄДРПОУ 33554020 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.06.2005 р. по 30.06.2007 р.”.

Ухвалою від 03.08.2009 р. поновлено провадження у справі № 19/19.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 06.08.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Дучал Н.М. (головуючий), Гончаров С.А., Склярук О.І. Розпорядженням від 05.10.2009 р. склад судової колегії змінено, замість судді Склярук О.І. призначено суддю Ягічеву Н.І.

Позивач наполягає на заявлених вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, м.Дружківка Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 75 100, 00 грн., процентів у розмірі 672,90грн.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представників сторін, Господарським судом

В с т а н о в л е н о.

ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи підприємця, про що свідчить свідоцтво серія ВОО № НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата проведення державної реєстрації 14.10.2002 р.

Згідно п.п. 1.2, 3.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія ТИМ” в редакції 2005р. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є учасниками товариства з частками по 50% від статутного капіталу, що складає 14 500 грн. на кожного. Директором ТОВ “ТК ТИМ” є ОСОБА_7

Майно Товариства формується на основі, зокрема, грошових та матеріальних внесків учасників ( п. 3.1. Статуту Товариства).

Товариство у встановленому порядку здобуває й орендує основні фонди, використовує для формування основних фондів і оборотних коштів кредити банків і інших кредиторів ( п. 3.10. Статуту).

Відповідно до квитанції №gf16 від 17.04.07р., ОСОБА_2 перераховано через Краматорську філію ЗАТ КБ “Приватбанк”, отримувачу - ТОВ ТК “ТИМ” 75 100,00 грн. для зарахування на поточний рахунок № 26000060068084 ТОВ ТК “ТИМ”, призначення платежу “возвратно фин помощь”. Зазначене не заперечується відповідачем. Зобов”язання сторін договором оформлені не були. Строк повернення позичених коштів також письмово сторонами не визначений.

Листом від 27.09.07р. Позивач звернувся на адресу Відповідача з вимогою про повернення зворотної фінансової допомоги в сумі 75 100,00 грн., проте відповідач залишив зазначене звернення без відповіді та задоволення. Про отримання 29.09.2007 р. листа директором ОСОБА_7 свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 1065.

Листом від 12.11.07р. Позивач звернувся на адресу Відповідача з вимогою про повернення зворотної фінансової допомоги в сумі 75 100,00 грн. та збитків в сумі 23 925,00 грн., проте відповідач залишив зазначене звернення без відповіді та задоволення.

Про отримання 14.11.2007 р. листа ОСОБА_7 свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 9236.

Позивач наполягає, що станом на час розгляду спору грошові кошти у сумі 75100,00 грн. відповідачем не повернуті.

Наполягає, що договір позики між сторонами в письмовому вигляді укладено не було, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися положення статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно.

На підставі статей 1212, 1214, 536, 625 Цивільного кодексу України позивач вимагає до стягнення 75100,00 грн. боргу, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 672,90 грн.

З огляду на матеріали справи та приписи законодавства слід зазначити наступне.

Перерахування ОСОБА_2 75 000,00 грн. по квитанції №gf16 від 17.04.07р. на рахунок ТОВ “ТК ТИМ” в якості зворотної фінансової допомоги підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За своєю правовою природою правочин, укладений між позивачем та відповідачем має ознаки договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або

інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 Цивільного кодексу України).

Сторони не дотримались вимог, встановлених для укладання договору позики, проте факт перерахування відповідачеві (ТОВ “ТК ТИМ”) коштів у розмірі 75100,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, з урахуванням приписів ст. 1047 Цивільного кодексу України, форма договору позики сторонами є недотриманою.

Зазначене вище свідчить, що через сім днів після отримання вимоги, що надіслана позивачем на адресу відповідача 27.09.2007 р. про повернення суми 75 100,00 грн., з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, правові підстави для утримування коштів, перерахованих позивачем згідно квитанції № gf16 від 17.04.07р., у відповідача були відсутні. Отже, вказана сума мала бути повернута відповідачем позивачу як отримана без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобовязання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних двох умов: по-перше, необхідно щоб одна особа набула майно за рахунок іншої; по-друге, необхідно щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.

Отже, за приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідач зобов”язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти .

Відповідно до приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 75100,00 грн.

Заявки на видачу готівки №7122 від 04.05.07р. на суму 15100 грн., №7121 від 03.05.07р. на суму 7000грн., №7123 від 16.05.07р. на суму 13 000 грн., №7120 від 27.04.07р. на суму 40000грн., що надані відповідачем до справи, не є належними та достатніми доказами, що підтверджують повернення отриманих ТОВ ТК “ТИМ” коштів зворотньої фінансової допомоги ОСОБА_2. Крім того, на вказаних документах відсутній підпис ОСОБА_2 про отримання коштів.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N637.

Так, згідно п. 2.1. Положення, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Згідно п. 2.2. Положення, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Пунктом 3.1. Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (п. 3.4.Положення). Усі надходження на видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (п. 4.2. Положення).

Отже, для підтвердження повернення ПП ТК ТИМ ОСОБА_2 позиченої суми відповідач мав надати видатковий касовий ордер(ордери), та касову книгу, в якій відображені зазначені операції.

На вимогу суду відповідачем не представлено вказаних документів до матеріалів справи.

Державною податковою інспекцією у м. Дружківка в Акті № 179/2300/33554020 від 04.10.2007 р. “Про результати виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія ТИМ”, код ЄДРПОУ 33554020 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.06.2005 р. по 30.06.2007 р.” зазначено, що ( п.3.2.8.) перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затв. Постановою НБУ від 15.12.2004 р.№ 637 встановлено, що за перевіряємий період з банківського рахунку підприємством отримувалися лише готівкові кошти, спрямовані на господарські витрати, та оприбутковувалися в касі підприємства у повному обсязі і своєчасно.

Згідно приписів ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано відповідальність боржника за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, застосування процентів у розмірі трьох відсотків річних, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховуються за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання, до ст.1214 Цивільного кодексу України, згідно умов якої у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, що регулюється ст. 536 Цивільного кодексу України, - є неправомірним.

Тому, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 672,9 грн. процентів річних.

Згідно Рекомендацій Вищого господарського суду України “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р. N 04-5/14, у вирішенні питання про те, чи є спір таким, що виник з корпоративних правовідносин, та чи підлягає він вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

До виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Отже спір, що розглядається не є корпоративним, адже спір про стягнення грошових коштів, що надані у якості зворотньої фінансової допомоги, не повернуті та безпідставно утримуються, випливає з цивільно-правових відносин між суб`єктами господарювання.

Судом не приймається наполягання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності. Зазначене спростовується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця: серія В00 №НОМЕР_2, ід. Номер: НОМЕР_1, дата реєстрації 14.10.2002р., номер запису про заміну свідоцтва: 2 267 001 0001 001661.

Позовна заява підписана суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 75 100,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення процентів річних в сумі 672,90 грн. позивачу відмовляється.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України слід віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Дружківка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, м.Дружківка Донецької області про стягнення суми у розмірі 75 100, 00 грн., процентів у розмірі 672,90грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТИМ”, м.Дружківка Донецької області на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Дружківка Донецької області 75 100, 00 грн. боргу, 751,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 116,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні залишку вимог відмовити.

Рішення оголошено в судовому засіданні 10.11.2009 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Н.М. ДУЧАЛ

СУДДЯ С.А. ГОНЧАРОВ

СУДДЯ Н.І. ЯГІЧЕВА

Суддя Надруковано 3 екземпляри: 1 позивачу;

1 відповідачу;

1 у справу.