Рішення № 6771765, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р.                     Справа № 10/133                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представників:

від позивача – Коваленко В.О. - довіреність від 08.09.2009р.;

від відповідача – Василега Б. В. - довіреність;

від представника третьої особи – не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна

до відповідача – державного підприємства „Шахтоуправління„ Південнодонбаське №1” м. Вугледар,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Державне казначейство України м. Київ

про відшкодування збитків у розмірі 27860,30грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач - Міністерство юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна, з позовом до відповідача - державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (далі - ДП „ДВЕК”), про відшкодування збитків у розмірі 27860,30грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Європейського суду від 6.06.2006р. у справі № 20103/05 «Слободанюк проти України», положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі – Конвенція), платіжні доручення №1513 від 22.09.2006р. та №2004 від 17.10.2006р. на загальну суму 27860,30грн., положення діючого законодавства тощо.

Представник відповідача – ДП „ДВЕК”, у судових засідання та відзиві №163-10/08 від 11.03.2008р. проти позовних вимог заперечував; повідомив, що вважає себе неналежним відповідачем тому позовні вимоги не визнає. Крім того повідомив, що згідно наказу №57 про реорганізацію Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” шляхом виділення з його складу відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” утворено Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”. Клопотав про заміну неналежного відповідача належним, а саме: ДП „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”.

Розглянувши клопотання позивача №9-5-1423, суд ухвалою суду від 15.10.2009р. на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив клопотання та замінив первісного відповідача належним відповідачем, а саме: державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” на державне підприємство „Шахтоуправління„ Південнодонбаське №1”.

Відповідач по справі - державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, у судовому засіданні та відзиві №294 від 26.10.2009р. позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.

Ухвалою суду від 25.08.2009р. на підставі положень статті 24 Господарського процесуального кодексу України залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача – Державне казначейство України м. Київ.

Третя особа судове засідання не з’явилась, письмових пояснень по справі не надала.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені учасниками процесу документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Судом встановлено, що рішенням Європейського суду від 06.06.2006р. у справі №20103/05 «Слободанюк проти України» встановлено наступні обставини.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 31.08.2001р. зобов'язано ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська №1» виплатити Слободанюку Г.Є. (заявник у справі) компенсацію у зв'язку порушенням строків виплати одноразової допомоги у розмірі 14 267, 87 грн. У жовтні 2001 року відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, але рішення суду винесене на користь заявника так і не було виконане.

У зв'язку з невиконанням рішення національного суду Слободанюк Г.Є. звернувся до Європейського суду та скаржився на порушення п. 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. На основі поваги до прав людини та з метою досягнення дружнього врегулювання, державою Україна вирішено сплатити Слободанюку Г.Є. суму у розмірі 2100 євро та залишок заборгованості за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено заборгованість за рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 31.08.2001р. у сумі 14 267, 87 грн. та 13 592, 43 грн. - визначена у рішенні Європейського суду сума грошової виплати, яка на день виплати еквівалентна 2100 євро.

Вказаний факт підтверджується копіями платіжних доручень №1513 від 22.09.2006р. та №2004 від 17.10.2006р. на загальну суму 27860,30грн. з призначенням платежу „перерахування коштів на о/р Слободанюка Г. Є. як погашення боргу згідно ухвали Євросуду у справі №20103/05 від 06.06.06р.”.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України та частини 1 статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-ІV від 29 червня 2004 року чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. За статтею 15 вказаного Закону чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту Європейський суд) створений для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами (державами, що підписали Конвенцію та Протоколи) їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами. Право на звернення з заявами про порушення державою прав, викладених у Конвенції, мають відповідно до статтей 33 та 34 Конвенції інші держави, що ратифікували Конвенцію, фізичні та юридичні особи, неурядові організації або групи осіб, що вважають себе потерпілими.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Нагляд за виконанням рішень Європейського суду здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов’язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності

Згідно до пункту 13-1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення Європейського суду з прав людини підлягають обов'язковому виконанню з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини" № 3477-ІУ від 23 лютого 2006 року.

Статтями 4, 5 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини" передбачено, що протягом трьох діб від дня одержання повідомлення про набуття рішенням Європейського суду статусу остаточного стислий виклад рішення публікується в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" з надісланням цього викладу стягувачеві, Уповноваженому Верховної ради України з прав людини, всім державним органам та посадовим особам, причетним до справи.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно статей 3, 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного.

Слід зазначити, що названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувану (частина 4 статті 9).

Органом представництва згідно статті 1 названого Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. №784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» таким органом є Міністерство юстиції України.

У своєму позові позивач посилається на те, що саме державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” є винним у тривалому невиконанні рішень суду на користь Миколи Пантелійовича Головатюка, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З огляду на обставини викладені у рішенні Європейського суду у справі від 06.06.2006р. у справі №20103/05 «Слободанюк проти України» державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” є винним у тривалому невиконанні рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 31.08.2001р. винесеного на користь Слободанюка Г. Є., а отже винним у заподіянні державі Україна матеріальних збитків у вигляді виплаченої Слободанюка Г. Є. за рахунок коштів Державного бюджету України коштів у розмірі 27860,30грн.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини" збитки нанесені державі Україна внаслідок відшкодування присуджених Європейським судом сум підлягають стягненню за позовом Міністерства юстиції України, як органу представництва, з державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, як правонаступника ДП „ДВЕК”, що обумовлює висновок господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідач у відзиві №294 від 26.10.2009р. позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував. Вказаний відзив підписаний представником Василегою Б. В.

Як убачається з довіреності №1/32 від 01.06.2009р. Василега Б. В. має право від імені підприємства користуватися усіма правами, яким закон наділяє позивача та відповідача, у тому числі визнавати позов у повному обсязі.

Згідно положень ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене на підставі 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, статей 3, 43 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, статей 14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., керуючись статтями 30, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позовні вимоги Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна заявлені до відповідача - державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” м. Вугледар про відшкодування збитків у розмірі 27860,30грн.

2 Стягнути з державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м. Вугледар, ЄДРПОУ 34032208) на користь на користь Державного бюджету України збитки у розмірі 27860,30грн.

3. Стягнути з державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м. Вугледар, ЄДРПОУ 34032208) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 278,60грн.

4. Стягнути з державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м. Вугледар, ЄДРПОУ 34032208) на користь Державного бюджету України (р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016, Отримувач: ЄДРПОУ 34686537, Державний м.Донецьк Ворошиловський р-н, код бюджетної класифікації 22050000) плату за надання послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 118грн.

Видати накази після в ступу рішення у законну силу.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 09.11.2009р.

Суддя Приходько І.В.                               

Пом. с.: Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.