Ухвала суду № 67717447, 13.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/265/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1157/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С. О. С.

Суддя-доповідач Горблянський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2

апелянта ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2017 року

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 М, ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просили: розірвати договір купівлі-продажу автомобіля від 17.03.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у звязку з його невиконанням; встановити де, у кого та на яких підставах знаходиться вантажний автомобіль марки «ЗІЛ» 1985 року випуску номерний знак НОМЕР_1, причеп до даного автомобіля ОДАЗ 9357 номерний знак ВС 2395 і напівпричеп ОДАЗ 9958 1977 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2; вилучити у ОСОБА_1 та повернути вказані транспортні засоби власникам, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати на суму 3550 грн та 3% річних у розмірі 1857 грн та судовий збір в сумі 2054,07грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.03.2015 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаних вище транспортних засобів на суму 200 000грн з розстрочкою платежу (перший платіж в сумі 100 000 грн сплачується при укладенні договору, а наступний в розмірі 100 000 грн - не пізніше 30.05.2015). На виконання умов договору відповідачу, окрім транспортних засобів, передано ключі від вантажного автомобіля та всі необхідні документи і таким чином продавцем виконано усі умови договору. Відповідач всупереч умовам договору не сплатив вчасно кошти в сумі 100 000грн.

Рішенням Болехівського міського суду від 06 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу вантажного автомобіля марки «ЗІЛ» 131В, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; причепу ОДАЗ 9357, номерний знак ВС 2395ХТ, 1991року випуску; причепу ОДАЗ 9958 1977 року, випуску реєстраційний номер ВС 0595ХТ з розстрочкою платежу від 17 березня 2015року, укладений між ОСОБА_3, діючого на підставі доручення від 23.08.2013 та ОСОБА_1, а в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 551 грн 20коп. на кожного судового збору.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, вилучення та повернення майна, стягнення інфляційних втрат на суму 3550 грн та трьох процентів річних в розмірі 1857 грн відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом не повно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вважає, що судом невірно визначено правовідносини сторін, зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_3 діяв в межах наданих йому довіреностями повноважень на вчинення дій. Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були стороною укладання договору, не підписували його, а тому не можуть ставити питання про його розірвання. Про завдану шкоду подружжя ОСОБА_2 не заявляли.

Крім того, апелянт з посиланням на ст. 220 ЦК України та зміни до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» зазначив, що договір не був нотаріально посвідчений. Також не були дотримані істотні умови договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено в разі прострочення платежу припинення його дії, а завдаток 1 000 000 грн продавцем не повертається. Проте ніякого завдатку відповідач не надавав, в договорі не зазначено, що на момент його укладення транспортні засоби зняті з обліку по місцю реєстрації. Вартість транспортних засобів була визначена за домовленістю між сторонами без проведення їх оцінки у встановленому порядку. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що порушено вимоги постанови Кабміну від 07.09.1998 № 1388, яка зобовязує продавця до підписання договору купівлі-продажу зняти транспортні засоби з обліку. Без їх зняття неможливо зареєструвати транспортні засоби на іншу особу.

Також апелянт вказав, що є належним користувачем транспортного засобу, а не власником, оскільки власником є особа, якій видано технічний паспорт на транспортний засіб. Посилання суду першої інстанції на правову позицію у справі № 6-100цс15, на думку ОСОБА_1, невірне, оскільки відноситься до укладання договору купівлі-продажу автомобіля у 2010 році, коли ще не діяли зміни до податкового кодексу. Транспортні засоби у відповідача вилучені фізичними особами, внаслідок вчинення злочину, в даний час Долинське відділення поліції розслідує за даним фактом кримінальне провадження.

На підставі вказаного просить рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, а у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд не мотивуючи ніякою правовою нормою відмовив ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є власниками спірного автомобіля в поверненні їх власності. На думку апелянта, посилання суду на те, що позовна вимога щодо повернення майна не підлягає задоволенню, у звязку з тим, що вона підлягає розгляду в порядку КПК є помилковим і незаконним. Крім того, апелянт вважає, що судом не надано належної оцінки діям відповідача, який порушив умови договору, зокрема п. 3.3. Договору передбачено, що у разі прострочення чергового платежу договір припиняє дію, завдаток в розмірі 100 000 грн продавцем не повертається. ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції розриваючи спірний договір не повертає майно власнику і не дає оцінки тих економічних збитків, які понесли власники майна та він як повірена особа. На даний час відповідач не виконав перереєстрацію автомобіля і причепів, відтак в органах МВС спірний автомобіль і причепи до нього належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З огляду на те, що автомобіль та причепи до нього в порушення умов п.3.3 Договору знаходяться у відповідача без належних правових підстав, апелянт вважає, що майно повинно бути повернено позивачам відповідно до ст. 1212 ЦК України. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2017 року в частині відмови в поверненні майна. Повернути вантажний автомобіль марки «Зіл» 1985 року випуску номерний знак НОМЕР_3, причеп до даного автомобіля ОДАЗ 9357 номерний знак ВС 2395 і напівпричеп ОДАЗ 9958 1977 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 власникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму інфляційних втрат в сумі 3550 грн та три відсотки річних у розмірі 1857 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є власником причепу ОДАЗ 9357, шасі (кузов рама) № 000021123, номерний знак ВС 2395ХТ, 1991року випуску; а ОСОБА_4 є власником транспортного засобу : вантажного автомобіля марки «ЗІЛ» 131В, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; шасі (кузов, рама) № 637210 та причепу ОДАЗ 9958 1977 року випуску, шасі (кузов, рама) № 17983, реєстраційний номер ВС 0595ХТ (далі спірні транспортні засоби) (т.1 а.с. 12-14).

23 серпня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей уповноважили позивача ОСОБА_3 продавати, здавати в оренду за ціну і на умовах на його розсуд вказані вище транспортні засоби. При цьому, термін дії доручень видано на строк три роки, тобто до 23.08.2016 (т.1 а.с. 6-8).

17 березня 2015року між ОСОБА_3 (продавець), який діяв на підставі доручення та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу спірних транспортних засобів з розстрочкою платежу та погоджено ціну 200000 грн (т.1 а.с. 4-5).

Умовами договору передбачено, що продавець зобовязується передати у власність Покупцю, а Покупець зобовзується прийняти та оплатити автомобіль ОСОБА_2 «ЗІЛ» та причепи. Сторони оцінили вартість автомобіля та причепів в 200000грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата відбувається в розстрочку.

Згідно п. 23.3. покупець зобовязується здійснити оплату вартості автомобіля та причепів в такі строки: в розмірі 100 000 грн під час підписання Договору та в розмірі 100 000 грн в термін до 30.05.2015 (т.1 а.с. 4 зворот).

У разі прострочення чергового платежу договір припиняє дію, а покупець зобовязаний впродовж 30 днів з моменту прострочення платежу повернути продавцю вказані транспортні засоби (п. 3.3 договору).

За умовами п. 4.1. Договору продавець зобовязувався передати покупцеві свідоцтво про державну реєстрацію транспортних засобів.

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі від 17.03.2015 позивач ОСОБА_3 передав спірний транспортний засіб та причепи відповідачу ОСОБА_1 (т.1 а.с. 5).

В день підписання договору відповідач заплатив ОСОБА_3 100 000 грн, що підтверджується копією розписки позивача (т.1 а.с. 9).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав істотних умов договору купівлі-продажу не сплатив продавцю повну вартість придбаних транспортних засобів в строк, передбачений договором, а тому вимоги позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як власників транспортних засобів на момент їх відчуження, про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обовязок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обовязку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доводи апелянта ОСОБА_1, що спірний договір не був нотаріально посвідчений апеляційний суд не приймає до уваги.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Обовязкова форма договорів купівлі-продажу автомобілів законодавчо не встановлена.

Посилання апелянта на невірність застосування судом правової позиції ВСУ у справі № 6-100цс15 апеляційний суд теж відкидає, оскільки нею визначено, що обовязок реєстрації транспортних засобів покладається на власника, однак апелянт право власності в силу не виконання ним умов договору не набув, відтак не міг зареєструвати спірний транспортний засіб.

Судом встановлено, що спірні транспортні засоби вибули з власності та володіння ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6, що стало підставою для порушення кримінального провадження за ч.1 ст. 190 КК (щахрайство).

В рамках вказаного кримінального провадження на вантажний автомобіль марки «ЗІЛ» 131В, причіп ОДАЗ 9357, 1991року випуску; причіп ОДАЗ 9958 , 1977 року випуску згідно ухвали слідчого судді від 01.12.2016року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і використання ними, які будуть зберігатися на території Долинського ВП Калуського ВПГУНП в Івано-Франківській області до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку (а.с. 189-193).

З урахуванням вказаного, судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивачів про вилучення автомобіля у ОСОБА_7

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що власником транспортних засобів на момент їх відчуження було подружжя ОСОБА_7, апелянт же здійснював продаж від їх імені на підставі довіреностей, відтак права ОСОБА_3 внаслідок не виконання договору купівлі-продажу не були порушені. З огляду на це судом правомірно відмовлено в задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 3550 грн та трьох процентів річних в розмірі 1857 грн.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що автомобіль та причепи до нього знаходяться у відповідача без належних правових підстав, оскільки відповідно правової позиції ВСУ, висловленої у справі № 6-100цс15 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Я.Д. Горблянський

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_8