Ухвала суду № 67716962, 13.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/726/17 Суддя 1 інстанції Суботіна С. А.

Номер провадження 11-кп/774/410/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пістун А.О.

суддів Коваленко Н.В., Русакова І.Ю.

секретар Кислиця І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 13 липня 2017 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року, якою обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12013040450000286 від 27.03.2013 року, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України - повернуто прокурору для усунення недоліків.

Учасники судового провадження:

прокурор - Троцик С.В.

обвинувачений - ОСОБА_2

захисник - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу скасувати, у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд обвинувального акту в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Криворізького районного Дніпропетровської області від 08.06.2017 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України, повернуто прокурору для усунення, зазначених в ухвалі порушень вимог ст.291 КПК України.

Свої доводи суд мотивував тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам КПК України. А саме те, що обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого відповідно до вимог ст. 291 КПК України. Проте, всупереч п. З ч. 2 ст. 291 КПК України, вказаний обвинувальний акт містить анкетні дані потерпілого, адресу після неодноразових викликів потерпілого ОСОБА_4 до суду для участі у підготовчому судовому засіданні встановлено, що за вказаною в обвинувальному акті адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пензенська, 152, потерпілий судові виклики не отримує, а також згідно рапорту від 18.05.2017 ніколи не проживав та не проживає. Судом використано усі передбачені законом можливості для забезпечення участі потерпілого у підготовчому судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення обвинувального акта до судового розгляду, оскільки місце проживання потерпілого ОСОБА_4 належним чином не встановлено, що унеможливлює належне виконання судом вимог щодо виклику потерпілого до суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Прокурор вказує, що при складанні обвинувального акту дотримано вимоги ст.291 КПК України, оскільки слідчий з достатньою повнотою виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, вказав правову кваліфікацію цього правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, сформулював обвинувачення та виконав всі інші вимоги, передбачені зазначеною статтею. На думку прокурора, судом не використані усі передбачені законом можливості для забезпечення участі потерпілого у підготовчому судовому засіданні, зокрема, не витребувано із адресного бюро відомостей про місце реєстрації потерпілого.

Крім цього, судом під час постановлення ухвали не додержано вимог, передбачених п.1 ч.1 ст. 372 КПК України, а саме, судом не зазначено у вступній частині відомостей про рік, місяць і день народження обвинуваченого ОСОБА_2, місце його реєстрації, через що з ухвали не зрозуміло відносно якої особи у кримінальному провадженні вона постановлена.

В судовому засіданні, при апеляційному розгляді, прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу суду залишити без змін та змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на особисте забовязання , оскільки обвинувачений перебуває під вартою понад чотири роки .

Відповідно до ст. 402 КПК України, заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників процесу та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при винесені ухвали, взагалі не послався на жодні обставини та докази на підставі який прийняв своє рішення, колегія суддів вважає обгрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України при проведенні підготовчого судового засідання, за умови, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого, а також не може містити положень, що суперечать одне одному.

З обставин, викладених в обвинувальному акті, які прокурор вважає встановленими вбачається, що потерпілим є ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, відповідно до вимог ст..291 КПК України в обвинувальному акті зазначено місце проживання та реєстрації потерпілого ОСОБА_4

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те , що та обставина , що після неодноразових викликів потерпілого ОСОБА_4 до суду для участі у підготовчому судовому засіданні останній не зявився в судове засідання , є підставою для повернення обвинувального акту прокурору .

Колегія суддів, звертає увагу не те, що ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.02.2017 року вказаний обвинувальний акт вже було повернуто прокурору для усунення недоліків та судом вже було зазначено, що в підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_4 не зявлявся, місце проживання його встановлено не було та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 року зазначена ухвала була залишена без змін.

Крім того , судом не було враховано , що зазначене кримінальне провадження перебуває на розгляді у судах тривалий час , з 2014 року .Тому суду першої інстанції необхідно відповідно до ст.23 КПК України безпосередньо дослідити всі докази у кримінальному провадженні , та з урахуванням встановлено під час судового розгляду прийняти рішення про доведеність чи недоведеність обвинувачення , достовірність або недостовірність доказів та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованного висновку про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_2 вимогам ст.291 КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_2 перебуває під вартою більше чотирьох років ,з 28 березня 2013 року , вирок Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 15.10.2015 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зменшилися та не виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, та їх належну поведінку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; і суд має зясувати можливість застосування до обвинуваченого будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою , оскільки саме тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судовими органами повинні бути наведені інші підстави для продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України" від29.09.2011 року).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 із тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі особисте зобовязання, передбачене ч.1 ст.179 КПК України, яке полягає у покладенні на обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього обовязки , передбачені ст. 194 цього Кодексу.

У звязку з чим, колегія суддів вважає за необхідне змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2., із тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобовязання з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду; здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року, якою обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12013040450000286 від 27.03.2013 року, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Волинська область м.Ківерці вул.Нікрасова, 35/50, запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобовязання.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду, строком на два місяці до 12 вересня 2017 року.

Контроль за виконанням особистого забовязання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

ОСОБА_2звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_6