Ухвала суду № 67716420, 13.07.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1767/16-к

1-кп/189/20/17

У Х В А Л А

13.07.2017 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю прокурора Маковецької Л.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_4

потерпілий ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України -,

встановив:

В провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання про визнання доказу недопустимим, яке повністю підтримав обвинувачений. В обґрунтування даного клопотання ОСОБА_2 зіслався на те, що в матеріалах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.286 ч.2 КК України знаходиться висновок судово-медичної експертизи від 30.07.2016 року за № 155-2016 р. E, складений експертом Васильківського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_6 Просить визнати даний доказ недопустимим, виходячи з наступного 1. не додержання вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи, а також і про не достатність поданих експертові обєктів дослідження, 2. неповнота відповідей на порушенні питання та їх не відповідність іншим фактичним даним, а тим самим підтверджується не обґрунтованість експертного висновку та його не узгодженість з іншими матеріалами справи, 3. експертом не зазначені у висновку відповіді на перше питання щодо механізму утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та на друге питання щодо положення ОСОБА_3 відносно травмуючого мотоцикла, зазначено, що потерпілий був звернутий правою частиною голови до травмуючого предмету. Однак, висновок не містить жодної інформації про травмуючий предмет, 4. висновок експерта не містить визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Тому просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, представник потерпілого ОСОБА_4 просили в задоволенні клопотання відмовити, наголосивши на тому, що дане питання повинно було ставитися на досудовому слідстві, однак ні обвинувачений, ні його захисник ознайомившись з висновком експерта, заперечення на нього не вносили та не заявляли в разі незгоди клопотання про призначення повторної експертизи.

Прокурор Маковецька Л.О. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного клопотання, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що мотиви, викладені в клопотанні, є безпідставними, та на досудовому слідстві після відкриття матеріалів справи та ознайомившись з висновком експерта, заперечень відносно невідповідності його вимог законодавства не було зазначено ні обвинуваченим, ні його захисником. У звязку з чим, просила суд відмовити в задоволенні цього клопотання захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши доводи захисника та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.3ст.89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

При цьому в діючомуКПК Українивідсутня спеціальна стаття, що регулює процесуальний порядок розгляду клопотань про визнання доказів недопустимими.

Устатті 350 цього Кодексусформульовані лише загальні положення щодо розгляду судом клопотань учасників судового провадження.

Частина першаст.89 КПК Українивказує, що питання допустимості доказів вирішуються під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост.369 КПК Українидо судових рішень відносять ті, в яких: суд вирішує обвинувачення по суті в формі вироку; вирішуються інші питання в формі ухвали.

Положенняст.89 КПК Українизнайшли конкретизацію вст.374 цього ж Кодексу, де в п.1 ч.3 вказується, що в мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а в п.2 ч.3 цієї статті також наголошується, що в разі визнання особи винуватою визначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно з пунктами 17, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України по питанням судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку»висновки суду по оцінці доказів необхідно викладати в вироках в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви щодо достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних та виключення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Водночас уст.62 Конституції Українизакріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

За змістом ч.2ст.89 КПК Українисуд визнає доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість його дослідження або припинення його дослідження в судовому засіданні, тільки в разі встановлення очевидної недопустимості доказу.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що в задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки заявлений в ньому доказ, який просить визнати недопустимими захисник ОСОБА_2, може бути визнаним таким під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду справи, шляхом дослідження цього доказу у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Очевидності недопустимості цього доказу на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про його недопустимість.

Оскільки судом не встановлено очевидності недопустимості доказу на цій стадії судового провадження, то в суду відсутні підстави визнавати недопустимим та виключити з переліку доказів у кримінальному провадженні висновок судово-медичної експертизи від 30.07.2016 року за № 155-2016 р. E, складений експертом Васильківського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_6, на який вказує адвокат у своєму клопотанні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.84,86,87,89,350,369,370,372,392 КПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання доказу недопустимимвідмовити в повному обсязі.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_7