Ухвала суду № 67716414, 11.07.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/985/17

2-з/189/10/17

У Х В А Л А

11.07.2017 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2017 року у провадження судді Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорної О.В. цивільною канцелярією суду було передано позовну заяву з додатками ОСОБА_2 до про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, одночасно з позовом була надана заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 50000,00 гривень на банківському рахунку відповідача.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ціна позову є значною, відповідач не виходить на зв'язок в позивачем, між сторонами відсутня домовленість про добровільне повернення коштів, позивача введено в оману щодо предмета лізингу та його ціни і що невжиття своєчасних заходів для забезпечення виконання позову можу утруднити виконання рішення суду або зробити його виконання неможливим.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляд заяв про забезпечення позову» передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також вищевказаною постановою визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено про те, що згідно пункту 1 частини 1ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Однак, позивачем не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Факт подання до суду позовної заяви не може слугувати достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною та необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд протягом 5 днів з дня її отримання.

Суддя О.В. Чорна