Рішення № 6771536, 12.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.09 р.                     Справа № 14/257пд                               

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”,

ЄДРПОУ 00191678, м.Донецьк в інтересах Торецького виробничого

управління водопровідно-каналізаційного господарства,

ЄДРПОУ 35580948, м.Дружківка

до відповідача Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокіл”,

ЄДРПОУ 23418564, м.Дружківка

про спонукання укласти договір

                                                                      Головуючий суддя Левшина Г.В.

                                                                       Суддя Мартюхіна Н.О.

                                                                                Суддя                     Попков Д.О.

Представники:

від позивача: Приходько К.К.-вед. юрисконсульт, Кошуба В.О.-нач. служби

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в інтересах Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Дружківка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокіл”, м.Дружківка, про спонукання відповідача укласти договір від 01.01.2009р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в багатоквартирному житловому будинку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на Закони України „Про житлово-комунальні послуги” та „Про питну воду та питне водопостачання”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов до суду 11.08.2009р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на невідповідність спірного договору вимогам Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630. У поясненнях до відзиву на позов, що надійшли до суду 17.09.2009р., відповідач стверджує про неправомірність визначення позивачем дати укладання спірного договору 01.01.2009р., а також його невідповідність типовому договору на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення. Крім цього, за твердженням відповідача, він не може бути стороною за спірним провочином, а саме, споживачем, внаслідок чого цей договір має укладатись безпосередньо між позивачем та власником, орендарем квартири або квартиронаймачем як споживачем. Відповідачем також зазначено деякі з пунктів спірного договору та норми, яким ці пункти не відповідають. В доповненнях до відзиву від 07.10.2009р. відповідач вказує на ті обставини, що сторонами за спірним договором можуть бути виключно виконавець та споживач, проте, не виробник.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч.2 ст.181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

Як встановлено судом, 07.05.2009р. позивачем листом №666-11 на адресу відповідача було направлено два примірники договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення на 2009 рік.

Направлення позивачем примірників договору на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією №3688 від 07.05.2009р.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

В листі від 29.05.2009р. №2 відповідачем було повідомлено позивача про ті обставини, що запропонований позивачем проект договору не відповідає вимогам Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Водному кодексу України, Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630. Одночасно, відповідач повідомив позивача про відсутність в нього заперечень щодо укладання господарського договору у сфері питного водопостачання, за яким відповідач буде виступати колективним замовником, а позивач постачальником питної води.

Таким чином, як встановлено судом, відповідного протоколу розбіжностей до договору відповідачем складено не було, запропонований позивачем проект договору не підписаний. Одночасно, відповідачем на адресу позивача також не було направлено свого проекту договору.

Згідно з журналом вхідної кореспонденції вказаний лист був отриманий позивачем 04.06.2009р.

За таких обставин, внаслідок невиконання відповідачем вимог ч.4 ст.181 Господарського кодексу України (нескладання протоколу розбіжностей до договору та ненаправлення його стороні у встановлений строк), позивачем заявлені вимоги про спонукання відповідача укласти договір від 01.01.2009р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в багатоквартирному житловому будинку.

Відповідач проти укладання договору заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, поясненнях та доповненнях до відзиву.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд твердження відповідача щодо неправомірності укладання спірного договору до уваги не приймає та вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст.179 Господарського кодексу України, статей 19-20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, укладення договору про надання послуг з питного водопостачання є обов’язковим для сторін в силу закону.

За приписом ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Згідно до ч.4 ст.4 Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку” основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокіл”, м.Дружківка може бути належною стороною в договорі на водопостачання в розумінні вищезазначених норм закону.

Як зазначено вище, згідно норм ст.179 Господарського кодексу України, статей 19-20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, укладення договору є обов’язковим для сторін в силу закону.

За вимогами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивачем було дотримано вимоги ст.181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Одночасно, відповідач проти укладання спірного договору з позивачем заперечує, посилаючись на ті обставини, що запропонований позивачем проект договору не відповідає вимогам законодавства.

Суд вважає вказані твердження відповідача такими, що є неправомірними з огляду на таке.

Водопостачання та водовідведення за змістом ст.1, п.1 ч.1 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є одним з видів комунальних послуг.

Згідно ст.19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Стаття 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” передбачає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: ... об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово –будівельними кооперативами та іншими об’єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Згідно статуту Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокол” відповідач має право здійснювати необхідну господарську діяльність (п.6.1.7 статуту, а.с.24).

Пункти 7.19.2, 7.19.4 статуту відповідача передбачають, що до компетенції правління відповідача відноситься укладання договорів з суб’єктами підприємництва, які виконують роботи, надають послуги, та здійснення контролю за їх виконанням, а також здійснення контролю за своєчасною сплатою членами об’єднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.

Таким чином господарські відношення між позивачем та відповідачем з забезпечення населення питною водою повинні будуватися на договірній основі, тому як вказані послуги надаються відповідно до вимог Закону України “Про питну воду та водопостачання” на підставі договору.

Тобто, відповідач зобов’язаний укласти договори з відповідними підприємствами, що надають послуги, у даному випадку з позивачем, який надає послуги з водопостачання та водовідведення.

Приписи ст.22 Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”, якими встановлено, що за наявності технічної можливості проведення по квартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг, власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом, визначають порядок оплати за комунальні послуги, але не вказують на обов’язковість для здійснення такої оплати укладання договору безпосередньо з власником жилих приміщень.

Тобто, факт укладання договору з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку не виключає можливості оплати вартості комунальних послуг безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг.

Порядок оплати членами об’єднання комунальних послуг встановлюється статутом відповідача.

Посилання відповідача на ті обставини, що позивачем неправомірно визначено стороною спірного договору відповідача як „споживача” судом до уваги не приймаються.

Як вказувалось вище, згідно із ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” балансоутримувач та управитель залежно від цивільно-правових угод можуть бути, зокрема, споживачами.

При цьому, діючим законодавством України не встановлено обов’язковості споживання питної води безпосередньо самим абонентом.

Згідно із ст.4 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води.

За приписом ст.1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Тобто, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання” також не передбачено, що споживач повинен використовувати питну воду саме для власних потреб.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005р. за №630 врегульовані відносини між суб'єктами господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка має намір отримувати відповідні послуги.

Послуги надаються споживачеві згідно з договором (пункт 8 Правил), що укладається на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який затверджено вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

За висновками суду, відповідач використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб членів об’єднання.

З урахуванням викладеного, визначення позивачем відповідача як споживача за спірним договором ніяким чином не впливає на обов’язок відповідача укласти договір на постачання питної води з позивачем.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. N630 було затверджено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як вказує відповідач, сторонами правовідносин з надання послуг з постачання холодної води та водовідведення є виконавець та споживач. Таким чином, за твердженням відповідача, визначення позивача як виробника послуг у спірному договорі не відповідає вимогам п.1 постанови. Одночасно, визначення відповідача як споживача у спірному правочині також не відповідає абзацу 14 ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, абзацу 19 ст.1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, абзацу 5 ст.1 Водного кодексу України.

За висновками суду, вказані твердження відповідача є безпідставними, враховуючи, що згідно із ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому, виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Таким чином, позивач може бути як виробником так і виконавцем житлово-комунальної послуги. Одночасно, як вказувалось вище, визначення позивачем відповідача як споживача за спірним договором ніяким чином не впливає на обов’язок відповідача укласти договір на постачання питної води з позивачем.

Відповідач у поясненнях до відзиву на позов стверджує про невідповідність деяких пунктів спірного договору вимогам закону та умовам типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі по тексту „Постанова”), зокрема:

-          п.1.1 проекту договору, яким визначено його предмет, предмету типового договору;

-          п.2.3 проекту договору вимогам п.п.9-11 Постанови в частині оплати послуг без врахування показників квартирних приладів обліку;

-          неузгодженості між собою п.2.3 та 2.4 проекту договору в частині визначення кількості спожитої води у випадках безоблікового споживання;

-          п.2.4 проекту договору вимогам п.5.24 наказу Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 в частині визначення кількості води при неможливості вести облік за приладами обліку по незалежним від споживача причинам;

-          п.п.3.4, 3.5 проекту договору вимогам п.17 Постанови в частині визначення кількості стічних вод;

-          п.п.6.3.1, 6.3.4 проекту договору нормам ст.ст.6, 7, 22, 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, п.п.3, 9-11 Постанови в частині можливості відключення населення від послуг водопостачання, а також незастосування показників квартирних приладів обліку;

-          відсутності у розділі 7 проекту договору положень про відповідальність виробника за невиконання або неналежне виконання умов договору;

-          п.7.4 проекту договору вимогам законодавства в частині надання послуг належної якості.

У доповненнях до відзиву від 07.10.2009р. відповідач також стверджує про невідповідність вимогам закону п.1.2, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 5.7, розділу 6, розділу 7, розділу 8, розділу 10 проекту договору.

Вказані заперечення суд до уваги не приймає, враховуючи наступне:

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. N630 було затверджено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Вказаний типовий договір регулює правовідносини між виконавцем та фізичною особою або юридичною особою, яка є власником (наймачем, орендарем) житлового та нежитлового приміщення (будинку садибного типу, квартири, господарських та інших нежитлових приміщень).

Одночасно, дія вказаного типового договору не розповсюджується на правовідносини, які виникають між підприємствами питного водопостачання та об’єднаннями співвласників багатоквартирного будинку.

Крім цього, приписами ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг.

За умовами типового договору виконавець повинен надавати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з застосуванням внутрішньобудинкових мереж.

Як встановлено судом, позивач не визначений у порядку, встановленому законом, виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у житловому фонді відповідача і не має жодних правових підстав використовувати для здійснення своєї господарської діяльності майно, що знаходиться на балансі іншої юридичної особи.

Статтею 20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” встановлені істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання.

На виконання Плану заходів, спрямованих на реалізацію пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України у 2008 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2008р. №383-р, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, були затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі по тексту „Правила”).

За приписом п.1.3 Правил виробник (позивач) обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

Внутрішньобудинкові мережі водопостачання та водовідведення, за допомогою яких надаються послуги з централізованого водопостачання та водовідведення мешканцям житлового фонду відповідача, знаходяться на балансі останнього. Таким чином, позивачем не може бути укладено типовий договір з відповідачем.

Судом також встановлено, що спірні пункти проекту договору повністю відповідають істотним умовам, викладеним у ст.20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і враховують особливості надання послуг з питного централізованого водопостачання закріплені Правилами.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність визначення позивачем дати укладання спірного договору 01.01.2009р. суд до уваги не приймає, враховуючи, що згідно із ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено судом, відповідач ухиляється від укладення договору, але продовжує використовувати питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб членів об’єднання. Відсутність договору, що регламентує процес централізованого питного водопостачання та водовідведення в багатоквартирному житловому будинку, може спричинити негативні суспільні наслідки.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, вимога позивача щодо дати укладання договору „від 01.01.2009р.” є правомірною, оскільки позивач фактично надає послуги відповідачу з 1 січня 2009р., не зупинив надавати їх на момент прийняття судового рішення.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про спонукання відповідача укласти договір від 01.01.2009р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в багатоквартирному житловому будинку підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в інтересах Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Дружківка до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокол”, м.Дружківка задовольнити повністю.

Зобов’язати Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокол”, м.Дружківка укласти з Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” в інтересах Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Дружківка договір від 01.01.2009р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в багатоквартирному житловому будинку в редакції, запропонованій Торецьким виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк.

Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сокол”, м.Дружківка на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в інтересах Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Дружківка витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя                               

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Попков Д.О.