Рішення № 6771198, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р.                     Справа № 15/301                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Буд” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33524504)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ВНИИПТМАШБУД” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 33956198)

про стягнення 46490,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сідак-Жарова Н.О. за довіреністю № 399/1 від 04.09.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Буд” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “ВНИИПТМАШБУД” м. Краматорськ про стягнення 46490,28 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/301, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 21.10.2009 р. відповідач в судове засідання 10.11.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 24.10.2009 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усного договору про купівлю-продаж будівельного бетону здійснив передоплату за поставку бетону за платіжним дорученням № 14419 від 05.10.2007 р. згідно рахунку № 68 від 03.10.2007 р. на суму 326578,40 грн. Даний факт підтверджується банківською випискою від 08.10.2007 р. На платіжному дорученні та банківській виписці є відмітки банку про прийняття до оплати та проведення платежу. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунку, адресованого позивачу, в якому містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: здійснення передоплати на суму 326578,40 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару, засновані на усній домовленості.

Відповідач на виконання угоди здійснив поставку будівельного бетону на загальну суму 106397,57 грн. за видатковими накладними. Крім того, відповідач надав позивачу послуги по контролю якості будівельного бетону та розчину згідно акту прийому–передачі від 18.10.2007 р. на суму 1300,32 грн. Завірені копії накладних та акту додані до позову.

Таким чином, не отовареною залишилася передоплата на суму 218880,51 грн. (326578,40 грн. – 106397,57 грн. – 1300,32 грн. = 218880,51 грн.).

Крім того, в акті звірки розрахунків між сторонами станом на 17.10.2007 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 218880,51 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Відповідач надіслав позивачу лист № 219 від 17.10.2007 р., де зазначив про неможливість здійснення подальшої поставки будівельного бетону у зв’язку з відсутністю інертних матеріалів на території ВАТ „ЄМЗ”. На підставі цього відповідач пропонував позивачу повернути авансовий платіж в сумі 218880,51 грн. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує, що надіслав у відповідь лист № 270 від 24.10.2007 р., в якому просить його повернути грошові кошти в сумі 218880,51 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання даного листа. Завірена копія листа додана до позову.

Відповідач частково повернув суму передоплати в розмірі 178880,51 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, у зв’язку з чим сума заборгованості зменшилася та склала 40000,00 грн. (218880,51 грн. – 178880,51 грн. = 40000,00 грн.).

Позивач направив відповідачу ще одну претензію № 377 від 11.07.2008 р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 40000,00 грн., надлишково сплачені за поставку бетону.

Відповідач надіслав у відповідь на претензію лист № 97 від 28.07.2008 р., яким суму основного боргу визнав в повному обсязі та зобов’язався погасити її до 01.09.2008 р. Завірені копії претензії та листа додані до позову.

Позивач зазначає, що відповідач після направлення вказаного листа сплатив ще 10000,00 грн., в результаті чого заборгованість склала 30000,00 грн. На підставі цього позивач повторно надіслав відповідачу претензію № 366 від 07.08.2009 р. з вимогою сплатити основний борг в сумі 30000,00 грн. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 01.09.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Відповідач попередню оплату в сумі 30000,00 грн. станом на день подачі позову до суду не повернув.

Позивач, вважаючи, що відповідач порушив умови усного договору купівлі–продажу, а також вимоги ст. 530 ч. 2 ЦК України, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Але вказана спеціальна норма закону не встановлює строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та неодноразово відправляв відповідачу листи. В уточненнях до позовної заяви позивач визначив строк виконання зобов’язання повернути грошові кошти до 01.11.2007 р., виходячи з дати відправлення відповідачу листа № 270 від 24.10.2007 р. з вимогою повернення помилково перерахованих коштів в сумі 218880,51 грн.

Такі посилання позивача суд не приймає до уваги, оскільки в порушення вимог ухвали суду від 21.10.2009 р. належних доказів фактичного відправлення позивачем та отримання відповідачем листа № 270 від 24.10.2007 р. він до суду не надав.

Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним претензії № 377 від 11.07.2008 р. Єдиним доказом отримання відповідачем цієї претензії є лист № 97 від 28.07.2008 р., яким він визнав наявність заборгованості перед позивачем. Таким чином, строк повернення попередньої оплати наступив у період з 29.07.2008 р. по 04.08.2008 р., а вже з 05.08.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

05.11.2009 р. позивач надав до суду письмові уточнення до позовної заяви, якими конкретизував пункт 1 резолютивної частини позовної заяви та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 30000,00 грн., 3% річних в розмірі 2171,28 грн., інфляцію в сумі 14319,00 грн. До уточнень він додав розрахунки інфляції та 3% річних.

10.11.2009 р. до суду надійшла заява № 490 від 09.11.2009 р. про зменшення позовних вимог, якою позивач зменшив суму основного боргу у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на загальну суму 12284,70 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.10.2009 р. на суму 4784,70 грн., від 27.10.2009 р. на суму 7500,00 грн., завірені копії яких додані до заяви. Сума основного боргу склала 17715,30 грн.

Вказані заяви суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені зменшені позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання повернути суму попередньої оплати в розмірі 17715,30 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 14319,00 грн., 3% річних в розмірі 2171,28 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків позивача інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування, помилково встановивши його початок з 01.11.2007 р., тому що фактично прострочення виконання грошового зобов’язання для відповідача почалося з 05.08.2008 р. Таким чином розрахунки позивача є цілком невірними та судом до уваги не приймаються.

За власними розрахунками суду сума інфляції нараховується за період з вересня 2008 р. по жовтень 2009 р. (за серпень 2008 р., липень 2009 та серпень 2009 р. інфляція не нараховується у зв’язку з тим, що індекс за дані місяці складав менше 100%, тобто фактично відбувалася дефляція) та складає: 1) 40000,00 грн. х 101,1% = 40440,00 грн. – 40000,00 грн. = 440,00 грн., де 101,1% – індекс інфляції за вересень 2008 р.; 2) 30000,00 грн. х 114,43% = 34329,00 грн. – 30000,00 грн. = 4329,00 грн., де 114,43% – середній індекс інфляції за період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р.; 3) 30000,00 грн. х 101,71% = 30513,00грн. – 30000,00 грн. = 513,00 грн., де 101,71% – середній індекс інфляції за вересень–жовтень 2009 р. Загальна сума інфляції складає 440 грн. + 4329,00 грн. + 513,00 грн. = 5282,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 14319,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5282,00 грн. В частині стягнення інфляції на суму 14319,00 грн. – 5282,00 грн. = 9037,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 05.08.2008 р. по 15.10.2009 р. та складає: (40000,00 грн. х 3% х 42 дні : 366 днів) + (30000,00 грн. х 3% х 107 днів : 366 днів) + ( 30000,00 грн. х 3% х 288 днів : 365 днів) =137,70 грн. + 263,11 грн. + 710,14 грн. = 1110,95 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2171,28 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1110,95 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 2171,28 грн. – 1110,95 грн. = 1060,33 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВНИИПТМАШБУД” (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10; код ЄДРПОУ 33956198; рахунок 26003301513243 в АК ПІБ м. Краматорськ, МФО 334141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Буд” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117; код ЄДРПОУ 33524504; рахунок 26000301777622 у філії МУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) суму 24108,25 грн. (а саме: основний борг на суму 17715,30 грн., інфляцію в розмірі 5282,00 грн., 3% річних в сумі 1110,95 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 241,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 122,38 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 9037,00 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1060,33 грн.

В судовому засіданні 10.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області