Рішення № 6771000, 09.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.09 р.                     Справа № 28/282                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при помічнику судді Рахлій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Манташов”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк

про стягнення 22264 грн. 68 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: Жеребченко О.М.

Від відповідача: Шкляров І.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Манташов”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 22264 грн. 68 коп.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на видаткові накладні, вимогу № 25/08 від 25.08.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2009р. було порушено провадження по справі №28/282 та призначено її розгляд на 26.10.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

До канцелярії суду 26.10.2009р. надійшло уточнення позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22264 грн. 68коп. та судові витрати в розмірі 1500грн.00коп. сплачені позивачем за послуги адвоката.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву № 354 від 23.10.2009р. та № 369 від 04.11.2009р., в яких підтвердив факт отримання продукції на суму 22264 грн.68 коп., однак заперечує проти стягнення послуг адвоката.

До канцелярії господарського суду Донецької області 09.11.2009р. від відповідача надійшла заява №355 від 06.11.2009р. про відстрочення виконання рішення по справі №28/282, відповідно до якої останній просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.

09.11.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява б/н та дати, відповідно до якої останній просить суд розстрочити виконання рішення на 4 місяці рівними частинами щомісячно.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, на адресу відповідача згідно з видатковими накладними за період з 27.12.2007р. по 02.07.2008р. був поставлений товар на загальну суму 24875грн.82коп.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, що підтверджується підписом повноважної особи представника відповідача на накладних в графі „отримав(ла)”, підписи засвідчені печаткою відповідача.

Відповідач підтвердив факт отримання товару.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар всього на суму 24875грн.82коп.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надана вимога про виконання грошового зобов’язання № 25/08 від 25.08.2009р. на суму 22264грн.68коп., що була направлена відповідачу 25.08.2009р. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога була отримана представником відповідача 31.08.2009р. Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язань по оплаті товару відповідно до вищезазначених накладних є таким, що настав згідно з вимогами ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 22264грн. 68 коп. за поставлений позивачем товар не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги позивача до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 22264грн. 68 коп., є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 1500грн.00коп. сплачених позивачем за послуги адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

На ряду з зазначеним, в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами вважаються лише витрати по оплаті послуг адвоката.

Суду наданий договір про надання юридичних послуг від 01.06.2009р., що був укладений між позивачем та адвокатом Чучковим О.Є., акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 21.10.2009р., платіжне доручення № 3153 від 21.10.2009р.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Однак, суду не надане свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім’я адвоката Чучкова О.Є., в судових засіданнях від позивача приймав участь інший представник, доказів того, що саме адвокат Чучков О.Є. підготував позовну заяву та направив її до господарського суду Донецької області суду не надано. Позов та всі документи, що додані до позовної заяви підписані керівником позивача.

На підставі зазначеного суд відмовляє в відшкодуванні позивачу витрат по сплаті послуг адвоката.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідача надав заяву №355 від 06.11.2009р. про відстрочення виконання по справі №28/282, відповідно до якої останній просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, заявником (боржником) не доведено суду винятковості обставин, що унемжливлюють виконання рішення суду.

Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави. Аналогічні висновки містяться в пункті 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”. З моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту, до якого боржник просить надати відстрочку виконання рішення, сума заборгованості становитиме значно більший розмір. Тому прийняття судом рішення про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік порушить законні права позивача (стягувача) у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк про відстрочку на 1 рік виконання рішення господарського суду по справі №28/282 є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Відповідач надав заяву б/н та дати, де просить суд про розстрочення виконання рішення по справі № 28/282 на 4 місяці з листопада 2009р. рівними частинами щомісячно, позивач відповідно до протоколу судового засідання від 09.11.2009р. та напису на вищезазначені заяві відповідача погоджується з розстроченням виконання рішення суду на 4 місяці.

Тому суд вирішив за необхідне відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по цій справі на 4 місяці з листопада 2009р. по лютий 2010р. рівними частинами.

          В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 77, 82, п.6 ст. 83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Манташов”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, м. Донецьк, просп. Київський, 46, п/р 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк, МФО 335076, ЗКПО 34557310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Манташов” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, р/р 26005010751221 у Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, ЄДРПОУ 33835789) заборгованість в сумі 22264 грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 222 грн. 65коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 00 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по цій справі на 4 місяці за наступним графіком:

-          до 30.11.2009р. –5680 грн. 84 коп.;

-          до 31.12.2009р. – 5680 грн. 83 коп.;

-          до 31.01.2010р. – 5680 грн. 83 коп.;

-          до 28.02.2010р. – 5680 грн. 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 09.11.2009р.

Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя