Ухвала суду № 67709110, 13.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

13.07.2017 Справа № 904/8048/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. ( доповідач)

суддів: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско ресурси» на дії державної виконавчої служби у справі № 904/8048/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско ресурси», м. Дніпро

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін», м. Дніпро

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс», м.Дніпро

про солідарне стягнення за кредитним договором у розмірі 7 443 459, 10 доларів США та 1 271 339, 41 грн.. що еквівалентно 198 921 278, 69 грн. за курсом долару до гривні НБУ 26, 724306 грн./долар США на 08.09.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/8048/16 (суддя Суховаров А.В.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско ресурси» задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 з винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №54018703 від 26.05.2017 року. та постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу ВП № 54018703 від 25.05.2017 року.

Визнано недійсною постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №54018703 від 26.05.2017 року, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

Визнано недійсною постанову від 25.05.2017 року про передачу майна на зберігання іншому зберігачу ВП №54018703, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу господарського суду скасувати та відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі; відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на розумний строк; справу розглянути в присутності представника ДВС; вирішити питання щодо розподілу судових витрат під час прийняття рішення суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору та матеріали апеляційної скарги, дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з таких підстав.

Частиною 3 статті 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду відповідно до п. п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 600, 00 грн.

Таким чином, при поданні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду скаржник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 600, 00 грн.

Однак апелянт не виконав вищевказані вимоги та не надав доказів сплати судового збору.

Водночас в тексті апеляційної скарги скаржник просить відстрочити сплату судового збору, у звязку з відсутністю достатнього фінансування його організації, яка є бюджетною установою, та відсутністю коштів для сплати судового збору, крім того посилається на стислі строки оскарження ухвали.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розяснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином обґрунтування звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони.

Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Враховуючи те, що апелянт не надав докази в підтвердження неможливості або утруднення сплати судового збору, колегія суддів не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору. Крім того, колегія суддів бере до уваги розмір судового збору, який є мінімальним згідно Закону. апеляційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Слід звернути увагу скаржника, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. та подане клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке подається незалежно від причин пропуску такого строку.

Керуючись ст. ст. 86, 93, 94, п. п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відстроченні сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/8048/16 - повернути без розгляду.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № 351-17 від 03.07.2017р. з доданими до неї документами всього на 09 аркушах.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л.Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов