Рішення № 6770801, 09.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.09 р.                     Справа № 1/325                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “На здоров’я-Київ” фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ (код ЄДРПОУ 31512675)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Чілі-Піца” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33633767)

про стягнення основного боргу в сумі 1908,48 грн., пені в сумі 193,07 грн., 3% річних у розмірі 40,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бацаєв О.В. за довіреністю б/н від 29.10.2009 р.

від відповідача: не з’явився

Господарським судом міста Києва 22.05.2009 р. порушено провадження у справі № 1/325 за позовом дочірнього підприємства “На здоров’я-Київ” фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Чілі-Піца” про стягнення основного боргу в сумі 1908,48 грн., пені в сумі 193,07 грн., 3% річних у розмірі 40,90 грн., усього 2142,45 грн.

Ухвалою від 28.08.2009 р. справу № 1/325 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2009 р. справа № 1/325 призначена до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 11.09.2009 р., 07.10.2009 р. відповідач в судові засідання 07.10.2009 р., 09.11.2009 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21–10/5952–2 від 27.08.2009 р., з якої вбачається, що ТОВ „Чілі-Піца”, ідентифікаційний код 33633767, зареєстровано за адресою: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7. В спірному договорі вказана інша адреса відповідача: 04128, м. Київ, вул. Туполєва, 19. Суд направляв відповідачу ухвали у даній справі за цими двома адресами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 р. сторони уклали договір № 225, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався поставити на умовах EXW м. Київ згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. та передати у власність покупця продукцію, найменування, асортимент та кількість якої вказуються в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 договору покупець направляє продавцю заявку із зазначенням номенклатури та кількості необхідного товару. Заявка є підставою для складання накладної на конкретну партію товару, в якій зазначається номенклатура, кількість, ціна товару та інші необхідні дані. Така накладна є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 договору найменування, кількість, вартість одиниці товару та його загальна вартість вказуються в накладних, які складають невід’ємну частину договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що товар передається продавцем представнику покупця при пред’явленні таким представником належної довіреності, що уповноважує такого представника одержати товар і підписати накладну або акт прийому–передачі на товар.

Згідно п. 5.1 договору ціни на товар зазначаються в накладних, що є додатком до договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов’язаний згідно рахунку або накладної на товар продавця сплатити ціну конкретної партії товару, яка замовлена покупцем, протягом 10 банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок або внести вартість отриманого товару в касу продавця.

Згідно п. 10.1 договору покупець відповідно до ч. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996 р., повідомляє про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальні особи покупця будуть засвідчувати свої підписи на накладних при прийманні матеріальних цінностей. Згідно вказаного пункту Інструкції дане повідомлення дозволяє при централізовано–кільцевих перевезеннях здійснювати прийом цінностей від постачальника без довіреності. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування цінностей, прийнятих за виданими довіреностями, або згідно цього пункту договору, покладається на уповноважених осіб підприємства–отримувача таких цінностей згідно ч. 2 п. 15 Інструкції.

Відповідно до п. 10.3 договору при поставках товару продавцем покупець завіряє підпис на накладних свого матеріально відповідального представника печаткою або штампом, відтиск якого наводиться нижче та засвідчений сторонами.

Пунктами 10.6, 10.7 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. Крім того, договір продовжує свою дію, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу про бажання припинити його дію.

До договору сторони підписали повідомлення № 1, в якому передбачили перелік осіб, уповноважених на прийом товару від позивача, а також засвідчили відбиток штампу підприємства відповідача, яким матеріально відповідальні особи покупця будуть скріплювати свої підписи на накладних при прийманні матеріальних цінностей. Завірені копії договору з додатком містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 225 від 11.05.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2249,76 грн. за видатковими накладними: № НЗ–0017766 від 14.10.2008 р. на суму 327,60 грн., № НЗ–0018550 від 18.10.2008 р. на суму 757,92 грн., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р. на суму 1164,24 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками штампу; а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач частково оплатив товар на суму 341,28 грн., отриманий за видатковою накладною № НЗ–0018550 від 18.10.2008 р., в результаті чого заборгованість за цією партією товару склала 416,64 грн. Таким чином, за розрахунком позивача загальна сума заборгованості станом на день подачі позову до суду склала 1908,48 грн. (327,60 грн. + 1164,24 грн. + 416,64 грн. = 1908,48 грн.).

В підтвердження факту здійснення часткової оплати отриманого товару позивач надав до суду завірену копію банківської виписки від 22.12.2008 р., з якої вбачається, що відповідач оплатив товар згідно видаткової накладної № НЗ–0018550 від 18.10.2008 р. на суму 757,92 грн. Тобто, виявилося, що первісно заявлена до стягнення сума заборгованості за товар, отриманий згідно видаткової накладної № НЗ–0018550 від 18.10.2008 р. на суму 757,92 грн., погашена в повному обсязі.

Позивач надав до суду заяву (вх. № 02–41/51781 від 04.11.2009 р.) про уточнення позовних вимог, в якій змінює видаткову накладну, згідно якої підлягає сплаті отриманий товар, з видаткової накладної № НЗ–0018550 від 18.10.2008 р. на видаткову накладну № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р. на суму 416,64 грн. У зв’язку з цим позивач здійснив новий розрахунок пені та 3% річних, в результаті чого загальна сума заборгованості зменшилася та склала 2121,58 грн. (а саме: основний борг в сумі 1908,48 грн., пеня в розмірі 189,43 грн., 3% річних в сумі 23,67 грн.). Нові розрахунки позивача додані до заяви. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені та зменшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 225 від 11.05.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 225 від 11.05.2007 р. передбачили відстрочення платежу на 10 банківських днів з моменту поставки товару, тобто від дати накладної.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач вказував на те, що крім договору поставки № 225, будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи видаткові накладні суд дійшов висновку, що товар за видатковою накладною № НЗ–0017766 від 14.10.2008 р. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 225 від 11.05.2007 р., виходячи з того, що підставою поставки в даній накладній вказаний саме договір № 225 від 11.05.2007 р. В інших спірних видаткових накладних підставою поставки вказано „без замовлення”.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № НЗ–0017766 товар був отриманий відповідачем 14.10.2008 р., строк оплати наступив у період з 15.10.2008 р. по 28.10.2008 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 29.10.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Стосовно видаткових накладних № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р. суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, дійшов наступних висновків:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що поставка товару за вказаними спірними видатковими накладними була здійснена також на підставі договору № 225 від 11.05.2007 р.

Пунктами 1.1, 3.1, 3.2 договору передбачено, що найменування, кількість, ціна кожної одиниці та загальної вартості партії товару погоджується сторонами при оформленні заявки на товар та фіксується в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Тобто істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткової накладної. Така видаткова накладна крім функції передатного акту фактично виконує функцію специфікації до договору, тому є його невід’ємною частиною, у зв’язку з чим повинна містити конкретні вказівки на договір № 225 від 11.05.2007 р.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р. не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору № 225 від 11.05.2007 р., та як невід’ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься. В накладних в якості підстави поставки вказано „без замовлення” (пункт 3.1 договору передбачає обов’язковість такого замовлення).

Крім того, в наданих відповідачем податкових накладних в якості підстави поставки зазначені відповідні видаткові накладні.

Факт наявності договору № 225 від 11.05.2007 р. не свідчить про те, що всі господарські операції між сторонами обов’язково регулювалися вказаним договором, а ні нормами діючого законодавства.

Нормами діючого законодавства передбачено укладення договорів купівлі–продажу також в усній формі, у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ст. 181 ГК України, ст. 205 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв’язок між видатковими накладними № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р. та умовами спірного договору № 225 від 11.05.2007 р., тобто не доведений сам факт поставки товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за поставлений товар.

Фактично судом встановлено, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі–продажу товару, що підтверджені певними діями та первинними документами. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передача товару за спірними накладними № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р. на умовах договору № 225 від 11.05.2007 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги в цій частині засновані на невиконанні відповідачем зобов’язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в цій частині необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар, отриманий згідно видаткової накладної № НЗ–0017766 від 14.10.2008 р., в передбачений договором № 225 від 11.05.2007 р. строк в сумі 327,60 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.3.1 договору, нарахував відповідачу пеню окремо по кожній видатковій накладній на загальну суму 189,43 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто, пеня, нарахована позивачем за ставкою 0,04% від суми невиконаного грошового зобов’язання, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних також окремо по кожній видатковій накладній на загальну суму 23,67 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків пені в сумі 33,39 грн., 3% річних в розмірі 4,17 грн., нарахованих на суму основного боргу за товар, отриманий згідно видаткової накладної № НЗ–0017766 від 14.10.2008 р., судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 33,39 грн., 3% річних в розмірі 4,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 156,04 грн., 3% річних в розмірі 19,50 грн., нараховані на суму основного боргу за товар, отриманий згідно видаткових накладних № НЗ–0017444 від 11.10.2008 р., № НЗ–0018928 від 21.10.2008 р., засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором № 225 від 11.05.2007 р., тому також не підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чілі-Піца” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7; код ЄДРПОУ 33633767; рахунок 2600317978 в ВАТ СЕБ „БАНК”, МФО 300175) на користь дочірнього підприємства “На здоров’я-Київ” фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 03039, м. Київ, вул. Саперно–Слобідська, 25, 3 поверх; код ЄДРПОУ 31512675; рахунок 26002012820488 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 300528) суму 365,16 грн. (а саме: основний борг на суму 327,60 грн., пеню в розмірі 33,39 грн., 3% річних в сумі 4,17 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 17,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 53,79 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 1580,88 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 156,04 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 19,50 грн.

В судовому засіданні 09.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області