Ухвала суду № 67707389, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2017 року м. Київ К/800/18710/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу обслуговування великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 р.

у справі № 808/2178/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

та управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В :

Офіс обслуговування великих платників податків ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 р. у справі № 808/2178/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 р. вказану касаційну скаргу залишено без руху (до касаційної скарги не додано копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій) та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Скаржник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Разом з тим, перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає повторному залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 р. виготовлена у повному обсязі 09.11.2016 р., тоді як касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції 31.05.2017 р., тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник, порушуючи питання про поновлення зазначеного процесуального строку, вказує на те, що податковий орган вже звертався з касаційною скаргою в межах встановленого строку та Вищим адміністративним судом України касаційну скаргу повернуто скаржнику, в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху у повному обсязі. Вказуючи на зазначені обставини скаржник не вказує, що слугувало підставою для невірного обрахування судового збору, а також наголошує на тому, що кошти на доплату судового збору було виділено лише в кінці квітня 2017 року, а платіжне доручення отримано інспекцією лише 13.05.2017 р., однак, жодних доказів на підтвердження неможливості повторного оскарження рішень судів попередніх інстанцій з моменту повернення первинної скарги та з моменту сплати судового збору до 31.05.2017 р., а також доказів і обґрунтувань фактичної відсутності коштів на рахунках скаржника та вчинення будь-яких дій щодо отримання належного фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору на касаційне оскарження суду касаційної інстанції не надано.

Так, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними, а інших скаржником не наведено, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції не може дійти висновку щодо дотримання відповідачем строку, визначеного ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, скаржнику слід надати суду касаційної інстанції належні докази та обґрунтування неможливості оскарження рішень судів попередніх інстанцій в межах встановленого строку, з огляду на які скаржником дотримано строк на касаційне оскарження, визначений ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 цього Кодексу, або ж докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного та відповідно до приписів ч. 4 ст. 214 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Офісу обслуговування великих платників податків ДФС залишити без руху.

2. Встановити Офісу обслуговування великих платників податків ДФС строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.О. Бухтіярова