Постанова № 67707115, 05.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1911/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та 3-ї особи Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту ПП НП України та 3-ї особи Управління ПП у м.Миколаєві ДПП НП України, в якому просив суд визнати протиправними та незаконними накази Департаменту ПП НП України від 31.08.2016р. №2565 та від 23.09.2016 року №233-о/к про його звільнення зі служби, поновити його на посаді «інспектора роти №4 батальйону №1» Управління ПП у м. Миколаєві і стягнути з Управління грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача зі служби, уповноваженим органом не було ознайомлено його з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, службове розслідування проводилось 1 добу, невиконання або неналежне виконання його службових обовязків не було доведено, а також не було конкретно зазначено, в чому саме виразилася його бездіяльність.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 23.02.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач та його представник категорично та мотивовано наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови суду 1-ї інстанції та задоволенні усіх позовних вимог.

Представники ж відповідачів в жодне судове засідання суду 2-ї інстанції без поважних причин не прибули, надіславши лише письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, в свою чергу, просили суд залишити її без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи позивача і його представника та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач лейтенант поліції ОСОБА_1 (29.12.1991р.н.), випускник НУ Одеська ОСОБА_3, з 07.11.2015 року проходив службу в Управлінні Патрульної поліції м.Миколаєва Департаменту ПП НП України.

30.08.2016 року наказом Департаменту ПП НП України №2558, з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни поліцейськими роти №4 батальйону №1, що виразились у бездіяльності під час вчинення хуліганських дій невідомими особами, які супроводжувались насильством стосовно перехожих, було призначено службове розслідування.

31.08.2016 року, за результатами вказаного службового розслідування, начальником Департаменту ПП НП України було прийнято наказ №2565, в п.6 якого вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в НП України інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 - за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні приписів п.п.1,2,3,4,6,7,9,10 ч.1 ст.7, п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п.п.1,2,3 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію».

В подальшому, на підставі вищезазначеного наказу №2565 від 31.08.2016р., начальник Департаменту ПП НП України 23.09.2016р. прийняв наказ №228-о/с, відповідно до п.6 (т.б. у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції, з 16.09.2016 року по Управлінню патрульної служби поліції у м. Миколаєві лейтенанта поліції ОСОБА_1

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями відповідачів, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності спірних наказів відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, детально переглянувши наявні в них відеоматеріали та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

На час розгляду даної адміністративної справи, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015р. №580-VIІI «Про Національну поліцію».

Таким чином, спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIІI, Порядком №669/28799 від 29.04.2016р. та Положенням «Про Департамент патрульної поліції» (затв. наказом НП України №73 від 06.11.2015р.).

Крім того, слід зазначити, що згідно з розділом ХІ п.4 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, п.9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №901 від 23.12.2015 року передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Як слідує зі змісту положень ст.2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу (ст.7Дисциплінарного статуту). На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з органів внутрішніх справ (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Однак, при цьому, необхідно звернути увагу на те, що при визначенні конкретного виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).

Так, статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобовязаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. У разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Як вбачається зі змісту вимог ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Таким чином, повноваження «поліцейського» є одночасно і правом, і обов'язком. Проте, посадова особа, що володіє вказаними вище повноваженням, має певні додаткові можливості, але, в свою чергу, не може використовувати їх на свій розсуд, а тільки лише у визначений законодавством спосіб.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 30.08.2016 року приблизно о 00 год. 30 хв. в районі ресторану швидкого харчування «McDonalds», розташованого поблизу перехрестя вулиць - Адмірала Макарова та Соборної, сталася конфліктна ситуація, в ході якої, дві невідомі особи (ОСОБА_4 і ОСОБА_5В.) вчинили хуліганські дії, які, в свою чергу, в подальшому, стали предметом кримінального провадження, яке зараз розглядається одним з районних судів м.Миколаєва.

Також, апеляційним судом по справі встановлено, що на місце вказаної події, з метою припинення хуліганських дій, на виклик громадян, прибуло декілька чергових екіпажів патрульної поліції в кількості 10-ти поліцейських на чолі із в.о. командира роти ОСОБА_6 та в.о. заступника командира роти ОСОБА_7, які, в свою чергу, діючи не рішуче та не зважаючи на вимоги зібравшихся громадян, тривалий час не могли «вгамувати» та затримати «зухвалих» правопорушників.

Дана подія викликала значний суспільний резонанс не тільки в м.Миколаєві, а й в межах всієї Країни.

Як видно з матеріалів справи, з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни поліцейськими роти №4 батальйону №1, що виразились у бездіяльності під час вчинення хуліганських дій невідомими особами, які супроводжувались насильством стосовно перехожих, начальник Департаменту ПП НП України своїм наказом від 30.08.2016р. №2558 призначив службове розслідування, яке, в свою чергу, як свідчать матеріали справи, було проведено та завершено в той же день, т.б. 30.08.2016р.

При цьому, судова колегія звертає увагу на той факт, що жодних відміток про ознайомлення позивача з висновком (т.б. результатами) цього службового розслідування (яке, згідно із ч.2 ст.14 Дисциплінарного Статуту, повинно бути проведено протягом 1 місяця з дня призначення)в матеріалах справи не міститься.

Так, як видно зі змісту висновку від 30.08.2016р., опитаний в ході службового розслідування лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 30.08.2016 року приблизно о 00 год. 30 хв. під час несення служби від чергового «КВАЗАР» на службовий планшет надійшов виклик з інформацією про те, що по вул.Соборній, в районі ресторану швидкого харчування «McDonalds», чоловіка заявниці переслідує невідомий та погрожує предметом, ззовні схожим на ніж. Прибувши на місце події, Він (т.б. ОСОБА_1І.) та його напарники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 почали зясовувати обставини. Під час відпрацювання вказаного завдання, приблизно о 00 год. 50 хв. поліцейські почули, як зі сторони перехрестя по вул.Адмірала Макарова та вул.Соборної на відстані 100 метрів від них люди кличуть на допомогу поліцію. ОСОБА_10, разом з напарниками, негайно направився на місце події. На дану подію також відреагував і екіпаж «КАНТ-452». У районі цього перехрестя Адм.Макарова-Соборної ними було виявлено скупчення громадян, які голосно виражалися нецензурною лайкою. ОСОБА_1, разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вийшли з свого службового автомобіля та почали зясування суті конфлікту з метою недопущення подальшого його розвитку. Так, ОСОБА_10 з напарниками розвели по різним сторонам конфліктуючих осіб та вимагали від них заспокоїтися і припинити хуліганські дії, однак останні фактично не реагували на їх зауваження та у грубій формі з нецензурною лайкою ображали поліцейських, після чого, почали погрожувати громадянину, який здійснював відеозйомку цієї події на власний мобільний телефон та в присутності поліцейських нанесли цьому громадянину декілька ударів кулаками по обличчю. У звязку з такими діями правопорушника, ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, з метою припинення правопорушення та забезпечення безпеки громадянина, у відповідності до вимог ст.ст.44,45 Закону України «Про Національну поліцію», застосували до нього (т.б. до ОСОБА_5) фізичну силу, наділи на нього спеціальний засіб «БР-М-92» (кайданки) та на своєму службовому автомобілю доставили останнього до Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області. Під час доставлення вказаного чоловіка до Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області, останній весь час нецензурно виражався на адресу поліцейських та погрожував їм фізичною розправою. Також ОСОБА_10 додатково пояснив, що затриманням іншого правопорушника (т.б. Симова) товариша затриманого (ОСОБА_5), який теж двічі вдарив невідомого перехожого з натовпу, фактично займалися інші екіпажі патрульної поліції, які, в свою чергу, в подальшому, зобовязали його прослідувати на своєму автомобілі «Мерседес-GL» в супроводі поліції до Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, за результатами цього службового розслідування на підставі вказаного вище висновку від 30.08.2016р., начальник Департаменту НП України своїм наказом від 31.08.2016р. №2565 притягнув лейтенанта поліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні п.п.1,2,3,4,6,7,9,10 ч.1 ст.7, п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п.п.1,2,3 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення зі служби в НП України».

При цьому, слід зазначити, що як свідчать матеріали справи та сам позивач, останнього було ознайомлено із даним наказом від 31.08.2016р. лише тільки 22.09.2016р. (т.б. через 22 доби, т.б. за 1 день до звільнення), що, в свою чергу, фактично завадило позивачу своєчасно та терміново (т.б. до свого звільнення) оскаржити його до суду.

В подальшому, як вже зазначалося вище, на підставі свого ж наказу №2565 від 31.08.2016р., начальник Департаменту ПП НП України 23.09.2016р. прийняв наказ №228-о/с, яким, у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнив лейтенанта поліції ОСОБА_1 (вислуга 11 місяців 11 днів) зі служби в поліції з 23.09.2016 року.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам відповідача, суд 1-ї інстанції виходив з їх правомірності, а також з того, що позивач, в даному випадку, проявив бездіяльність, т.б. не здійснив будь-яких активних дій стосовно припинення протиправних дій правопорушників, не затримав їх та не направив до відділення поліції, був безпорадним, розгубленим, не повно зясував обставин події, що сталися, що, в свою чергу, призвело до підриву авторитету та дискредитації високого звання поліцейського.

Проте, як вже зазначалося вище, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та детально переглянувши наявні в них відеоматеріали, не може повністю погодитися з вказаними вище висновками суду 1-ї інстанції і, в свою чергу, з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судовою колегією з послідовних пояснень позивача та вбачається з наявного в матеріалах справи відео, лейтенант поліції ОСОБА_1, на думку суду 2-ї інстанції, є одним з 10-ти прибувших на виклик поліцейських, який насправді прийняв досить активну участь у припиненні протиправних дій 2-х «зухвалих» правопорушників.

Так, при детальному перегляді в судовому засіданні відео цієї резонансної події ясно видно, що він, разом із своїми напарниками ОСОБА_8 і ОСОБА_7, із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів (кайданок), затримує одного з порушників ОСОБА_5, садить його у свій службовий автомобіль та потім доставляє останнього до відділу поліції. Другого ж правопорушника ОСОБА_4, позивач, в присутності своїх безпосередніх начальників, також активно намагається заспокоїти, постійно знаходиться поряд з ним та заважає йому продовжувати наносити удари невідомому громадянину із натовпу, в той час як інші 9-ть поліцейських на чолі із в.о. командира роти ОСОБА_6 та в.о. заступника командира роти ОСОБА_7 (які до речі були притягнуті до різних видів дисциплінарної відповідальності, т.б. звільнено тільки 4-х), фактично бездіють та навіть не допомагають йому, а також і не дають команду на затримання цього другого правопорушника (спортивної і міцної статури) із застосуванням фізичної сили та спецзасобів, а навпаки надають можливість останньому самостійно поїхати на своєму автомобілі з місця події до відділу поліції.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія вважає, що в даному конкретному випадку, особисто позивач лейтенант поліції ОСОБА_1 в ході припинення вказаних вище правопорушень бездіяльності та грубих порушень Дисциплінарного статуту, за які його необхідно б було в обовязковому порядку звільняти, фактично не допустив.

До того ж, як вже зазначалося вище, судова колегія ще раз вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з приписами ст.14 Дисциплінарного статуту, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім і найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Крім того, як слідує зі змісту положень цього Дисциплінарного статуту, при визначенні позивачу конкретного виду дисциплінарного стягнення відповідач повинен був врахувати - тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, його попередню поведінку, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Проте, як видно з матеріалів справи, відповідач, в даному випадку, фактично проігнорував вказані приписи Дисциплінарного статуту та при терміновому (т.б. за 1 добу) накладенні найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, безмотивовано не врахував досить складні та неординарні обставини відомої події, відсутність тяжких наслідків, а також і те, що позивач має вищу юридичну освіту та за нетривалий період служби (т.б. за 11 місяців 11 днів) в Управлінні патрульної поліції у м.Миколаєві зарекомендував себе виключно з позитивної сторони і жодних дисциплінарних стягнень ніколи не мав і не має.

Таким чином, за вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу начальника Департаменту ПП НП України №2565 від 31.08.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як занадто суворого, передчасного та прийнятого з порушенням принципів, передбачених п.п.3,6,7,8,10 ч.3 ст.2 КАС України та без врахування усіх обставин, що мають значення.

В звязку із скасуванням наказу №2565 від 31.08.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з тих самих підстав підлягає визнанню протиправним і скасуванню також відповідно і спірний наказ начальника Департаменту ПП НП України №233-о/с від 23.09.2016р. про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, як похідний.

Одночасно, у звязку із скасуванням судом оскаржуваних наказів про звільнення, у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України, Закону України №580, Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. та п.7 Порядку №669/28799 від 29.04.2016р., позивач підлягає поновленню на службі, т.б. на займаній посаді, зі стягненням середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, т.б. за період з 24.09.2016р. по 05.07.2017р. (т.б. за 285 календарних днів) в загальній сумі 75601,95 грн. (т.б. 265,27 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 285 днів).

При цьому, апеляційний суд, у відповідності до вимог п.п.2,3 ч.1 ст.256 КАС України, вважає за необхідне допустити негайне виконання цієї постанови в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції НП України з 24.09.2016 року та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8223,35 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в звязку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31.08.2016 року №2565 в частині притягнення інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_14 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 23.09.2016 року №233-о/с про звільнення зі служби в Управлінні патрульної поліції в м. Миколаєві інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_14.

Поновити ОСОБА_14 на посаді інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24.09.2016 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2016 року по 05.07.2017 року в сумі 67378,6 грн. без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_14 на посаді інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_14 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8223,35 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_15