Ухвала суду № 67706996, 13.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/4002/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі ДАБІ) 21.12.2016 звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в якому з урахуванням уточнення до позовних вимог від 02.02.2017 просила прийняти рішення про приведення до попереднього стану горища №15 по вул. Грушевського,20 в м. Івано-Франківську та зобовязати ОСОБА_5 демонтувати: дві перестінки з деревяного бруса, які влаштовані на цегляній основі, а також влаштоване вікно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, відновити горище над квартирою №15, по вул. Грушевського, 20, м. Івано-Франківськ шляхом приведення його до попереднього стану.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що діями відповідача завдано шкоди пам'ятці архітектури, яким є будинок в якому відповідач проводив роботи по реконструкції горища. Проект реконструкції не передбачав проведення робіт, які б вплинули на зовнішній вигляд та збереження пам'ятки архітектури.

Вказує, що апелянтом з відділом охорони культурної спадщини та музейної справи Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА укладено охоронний договір, яким погоджено обсяг та характер робіт і забезпечення заходів по збереження історичної пам'ятки. Вказаний договір укладено на підставі рекомендацій та висновків, наданих відділом з охорони культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 02.10.2013, №181/27-13. Також відділом охорони культурної спадщини листом від 03.10.2013 погоджено проведення робіт з реконструкції. До проведення робіт, відповідачем отримано висновок ліцензійної проектної організації щодо технічного стану конструкцій та можливості проведення вказаної реставрації з пристосування горища до квартири.

Зазначені докази свідчать про те, що відповідачем в установленому законодавством України порядку отримано погодження від органу охорони культурної спадщини на проведення робіт з перепланування, висновком ліцензійної організації підтверджено відсутність негативного впливу на памятку архітектури, жодних робіт, які б задали шкоди пам'ятці архітектури не здійснено, відповідно безпідставним є висновок суду про задоволення позову з підстав, викладених в Законі України «Про охорону культурної спадщини».

При апеляційному розгляді представник позивача та треті особи заперечили вимоги апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження по справі закрити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

03.02.2015 посадовою особою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури про скасування містобудівних умов і обмежень та у зв'язку з необхідністю перевірки достовірних даних у зареєстрованій декларації, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил реконструкції квартири №15 з приєднанням горища по вул. Грушевського, 20 в м. Івано-Франківську Свиридовим ОСОБА_7, про що складено акт, за результатами якого встановлено, що відповідно рішення Івано-Франківської міської ради, містобудівні умови та обмеження, видані громадянину ОСОБА_5 на пристосування горища над квартирою №15 по вул. Грушевського, 20, м. Івано-Франківськ, 02.12.2013 скасовані.

Наказом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №7 03.02.2015 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ІФ083133600233 від 26.12.2013 (а.с.12-17).

Враховуючи відсутність належної містобудівної документації, позивач звернувся із позовною заявою щодо приведення горища у попередній стан шляхом демонтування двох перестінок з деревяного бруса, які влаштовані на цегляній основі, а також влаштоване вікно, оскільки вважає, що всі будівельні роботи станом на момент подання позову є самочинним будівництвом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що так як ОСОБА_5 завдано шкоду памятці архітектури незаконним будівництвом, тому необхідно зобовязати відповідача привести горище над квартирою до попереднього стану.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано природу спірних правовідносин, так як дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, на думку колегії суддів, за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства оскільки, спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а повязаний з вирішенням питання щодо речового права тому, спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 (справа №802/1318/15-а).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Згідно ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду, а тому таку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати і провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 157, 160 ч. 3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №809/1889/16 скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10

Повний текст судового рішення виготовлено 13.07.2017