Ухвала суду № 67706203, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/4300/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 815/4682/13-а Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Енергія і Газ Україна»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 05.02.2013 від № 0000311502.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 року на 1327517,00 грн. згідно з податковими повідомленням-рішенням від 05.02.2013 від № 0000311502, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 18.01.2013 № 170/15-2. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 102.5 ст. 102, пунктів 200.1, 200.3, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): включено до рядка 24 («залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») податкової декларації із ПДВ за листопад 2012 року від'ємного значення ПДВ в розмірі 1469423,00 грн. за жовтень, листопад 2009 року, внаслідок чого у податковій деклараціях із ПДВ за листопад 2012 року завищено значення рядка 24 на 1327517,00 грн.

Правомірність декларування ТОВ «Енергія і Газ України» від'ємного значення ПДВ за жовтень, листопад 2009 року в розмірі 1469423,00 грн. ДПІ у судовому процесі не оспорює; спір виник щодо права позивача враховувати це від'ємне значення ПДВ у податковому обліку після збігу 1095 календарних днів. За висновком податкового органу такого права позивач не має, оскільки це суперечить нормам пункту 102.5 ст. 102, пунктів 200.3, 200.4 ст. 200 ПК.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї статті).

Згідно з пунктом 200.4, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що норма пункту 102.5 ст. 102 ПК, якою встановлено присічний строк на звернення платника податків щодо повернення надміру сплачених сум податків або їх відшкодування, не поширюється на порядок декларування від'ємного значення ПДВ, яке виникло після бюджетного відшкодування і згідно з підпунктом «б» пункту 200.1 ст. 200 ПК включається до податкового кредиту в податковій декларації за наступний податковий звітний період. Такий висновок суду відповідає буквальному тлумаченню норм пункту 102.5 ст. 102 та підпункту «б» пункту 200.5 ст. 200 ПК, за правилами якого правова норма застосовується відповідно до її текстового (буквального) змісту. Інші способи тлумачення застосовуються в разі, якщо буквальне (текстове) тлумачення не дає можливості встановити дійсний зміст норми.

Доводи ДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко