Ухвала суду № 67704355, 12.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8563/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кобаля М.І., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Укргазтех» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.08.2015 року № 0003032204 та № 0003042204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позову повністю. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також, 05.07.2017 представником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подана заява про виклик в якості свідків у судове засідання директорів ТОВ «ЕІК Верес», ТОВ «Пайнер», ТОВ «Київкапіталбуд», ТОВ «Сібол», ТОВ «Будінвест-Проект», мотивуючи тим, що згідно декларацій з податку на прибуток та відомостей форми 1-ДФ вказаних товариств, свідчить про відсутність основних засобів та інших необоротних активів, працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом, ревізорами-інспекторами під час проведення перевірки ТОВ «Укргазтех» вищевказані особи як свідки не опитувались, їх пояснення в основу Акту перевірки від 28.07.2015 року №45/26-57-22-04-10/30265715 не бралися, а отже їх виклик є недоцільним, тому що саме обґрунтованість Акту перевірки покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Сібол", ТОВ "Експортно-Імпортна Компанія "Верес", ПП "Акти Ком", ТОВ "Запорожский Коксохимремонт", ТОВ "Київмонтаж", ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Арістократ Тім", ТОВ "БК "Будінвест-Проект", ТОВ "Пайнер" за період з 01.01.2012 по 30.05.2015, за наслідками якої складено Акт від 28.07.2015 року №45/26-57-22-04-10/30265715.

Згідно висновків даного Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012-2014 роки на суму 22 568 315,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 21 662 868,00 грн., у тому числі за січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень 2014 року.

13.08.2015 року на підставі цього Акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0003032204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 15 385 443,00 грн. (основний платіж - 10 256 962,00 грн. та штрафні санкції - 5 128 481,00 грн.); №0003042204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 33 852 472,10 грн., (основний платіж - 22 658 315,00 грн., та штрафні санкції - 11 284 157,50 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення є неправомірним.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на: факт «фіктивності» підприємств-контрагентів, відсутність доказів підтвердження фінансового-господарської діяльності цих підприємств по ланцюгу постачання; відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, транспорту та устаткування; неможливість з'ясування пропускного режиму на будівельні майданчики та наявність підтвердження фактів інструктажу працівників підрядників; деякі первині документи не містять відомостей, що ідентифікують особу, яка брала участь у господарській операції; не надано до перевірки сертифікатів якості на придбаний товар, а товарно-транспортні накладні складені з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та доводів і аргументів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що згідно даних витягу з ЄДР, ТОВ «Укргазтех» здійснює: проектування та монтаж систем керування технологічними процесами, інші монтажні роботи, електромонтажні роботи; надає комплексі рішення по будівництву компресорних станцій, газорозподільних станцій, газовимірювальних станцій тощо.

Між позивачем (покупець) та контрагентами (ТОВ «Сібол», ТОВ «Експортно-Імпортна Компанія «Верес», ПП «Актив Ком», ТОВ «Київмонтаж», ТОВ «Арістократ Тім») було укладено ряд Договорів поставки, за умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання відповідно до специфікації до договору на умовах СРТ м. Київ, вул. В.Верховинця, 12, згідно правил Інкотермс, зокрема: кондиціонери, установки насосного типу, модулі, кабелі, труби, акумулятори, щит електричний, електромеханічний паливний клапан, перетворювачі тощо.

Також, між позивачем та контрагентами (ТОВ «Сібол», ТОВ «Запорожский Коксохимремонт», ТОВ «Київкапіталбуд», ТОВ «Будінвест-Проект», ТОВ «Пайнер») укладено ряд Договорів на виконання робіт, зокрема: будівельно-монтажні роботи, роботи з монтажу системи кондиціювання, роботи по системах автоматизації диспетчерського та технологічного зв'язку, технічне обслуговування систем компресорних станцій, роботи з реконструкції комерційного вузла обліку споживання природного газу АК «Київенерго», монтажні пусконалагоджувальні роботи, роботи по виготовленню котельні транспортабельної тощо.

На підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем надано наступні первині документи: господарські договори та додатки до них, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання робіт, локальні кошториси, договірні ціни, розрахунки вартості робіт, протоколи узгодження ціни, календарні плати виконання робіт, видаткові накладні, податкові накладні щодо відносин придбання товару; господарські договори, розрахунки договірної ціни, договірна ціна, довідки про вартість робіт, календарні плати виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, специфікації/, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо поставки придбаних товарів та робіт кінцевим споживачам; договори оренди, штатний розпис, ліцензія на виконання будівельних робіт та дозвіл на продовження робіт з підвищеної небезпеки на підтвердження можливостей підприємства здійснювати господарську діяльність; реєстраційні документи, ліцензії, дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, отримані контрагентами, банківські виписки.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, у відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

За п.201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства дійшов висновків з тих підстав, що станом на час проведення перевірки, згідно бази даних ДПІ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо контрагентів позивача внесені записи про «відсутність підтвердження відомостей», як наслідок у них були відсутні трудові ресурси та основні засоби для вчинення вказаних господарських операцій.

На спростування вищевказаних доводів апелянта, колегія суддів враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що ТОВ «Укргазтех» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13 та від 29.01.2014 №К/9991/81114/11.

Зокрема, колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/95/15 від 09.04.2015 року: «..такі обставини як відсутність у власності у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій».

Щодо посилання апелянта на неможливість з'ясувати пропускний режим на будівельні майданчики та наявність підтвердження фактів інструктажу працівників підрядників, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не стосуються предмета доказування, оскільки право формувати витрати не ставиться в залежність від організації пропускного режиму чи факту проведення інструктажів з охорони праці.

Що стосується посилання апелянта на ненадання до перевірки сертифікатів якості на придбаний товар та товарно-транспортних накладних, колегія суддів звертає увагу, що такі документи не є первинними у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а поставка товарів у межах спірних правовідносин здійснювалась на умовах СРТ за правилами Інкотермс згідно з якими обов'язок укладення договору перевезення товару покладено на продавця.

Стосовно доводів апелянта, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначене не впливає на права та обов'язки позивача як покупця товару, так як товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником.

Посилання контролюючого органу на покази директора ТОВ «БК «Будінвест-Проект» Бойка В.В. про начебто його непричетність до діяльності підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року по справі № К/800/19274/16.

Також, інформація, яка зазначена в протоколі допиту Бойка В.В., підлягає перевірці в суді, оскільки, відповідно до статті 89 КПК України, допустимість доказів вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення.

Отже, за відсутності відповідного рішення суду, а саме вироку, чи постанови про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти, зазначені в протоколі допиту Бойка В.В., як на достовірно встановлені та доказані, податкові органи, при обґрунтовуванні висновків документальних перевірок, не мають права на них посилатись.

З приводу доводів податкового органу щодо наявності вироків Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справ №641/1900/14, від 28.04.2017 по справі №641/2195/17, від 26.05.2017 по справі №641/2509/17, від 24.05.2017 по справі №641/2949/17 та від 16.03.2017 по справі №641/898/17, якими, на його думку, встановлено фіктивність діяльності ТОВ "Експортно-Імпортна Компанія "Верес", ПП "Акти Ком", ТОВ "Запорожский Коксохимремонт", ТОВ "Київмонтаж", ТОВ "Арістократ Тім", ТОВ "БК "Будінвест-Проект", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в резолютивних частиках вказаних вироків не встановлено саме фіктивності вказаних товариств, а також жодним чином не досліджувалися взаємовідносини між ТОВ «Укргазтех» та вищевказаних контрагентів, а тому вони не мають приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Також, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року було зупинено провадження по справі та зобов'язано відповідача надати до суду належно засвідчені копії даних вироків, однак останнім цього зроблено не було, не надано і підтвердження щодо звернення податкового органу до суду задля отримання таких копій.

Крім того, відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення директора ТОВ «Укргазтех» та його контрагентів до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), не надано і не зазначено про наявність відповідного факту.

Вироками, на які посилається апелянт, фіктивними визнані зовсім інші товариства. В зазначений перелік жодний з контрагентів ТОВ «Укргазтех» не входить.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Крім того, при прийнятті рішення у даній адміністративній справі, колегія суддів враховує той факт, що на підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів встановив наступне: придбаний у ТОВ "Сібол" товар у подальшому реалізовано ТОВ "АСТ-Технології", ТОВ "Собраніє"; роботи, які виконувало ТОВ "Сібол" як субпідрядна організація, позивач здав замовникам - ТОВ "М-Інфо" та ТОВ "БІК-Прима Терм"; придбаний у ТОВ "Експортно-Імпортна Компанія "Верес" товар реалізовано УМГ "Харківтрансгаз", ДІОЦ "НЕК Укренерго", ТОВ "Газтехелектронік", ТОВ "АСТ-Технології"; виконані ТОВ "Київкапіталбуд" роботи замовлялись з метою виконання зобов'язань позивача перед замовниками - ТОВ "БІК-Прима Терм", УМГ "Черкаситрансгаз", ГІОЦ "НЕК Укренерго"; роботи, виконані ТОВ "Запорожский Коксохимремонт", позивач здав замовникам - ТОВ "Зв'язоктехсервіс", УМГ "Харківтрасгаз", УМГ "Прикарпаттятрансгаз"; придбаний у ТОВ "Арістократ Тім" товар використано позивачем під час виконання робіть на замовлення ТОВ "Зв'язоктехсервіс", ГІОЦ "НЕК Укренерго", ТОВ "АСТ-Технології", УМГ "Харківтрансгаз"; поставлений ТОВ "Київмонтаж" товар у подальшому реалізовано ТОВ "АСТ-Технології", ТОВ "Зв'язоктехсервіс", ГІОЦ "НЕК Укренерго" та УМГ "Харківтрансгаз"; товар, придбаний у ПП "Актив Ком", позивач поставив для ТОВ "АСТ-Технології", УМГ "Харківтрансгаз" та УМГ "Прикарпаттятрансгаз"; роботи, виконані ТОВ "БК "Будінвест-Проект" та ТОВ "Пайнер", як субпідрядними організаціями, передані замовникам робіт - ТОВ "Віссман", ТОВ "М-Інфо", ТОВ "БІК-Прима Терм", ТОВ "Зв'язоктехсервіс", ГІОЦ "НЕК Укренерго", УМГ "Черкаситрансгаз", УМГ "Донбастрансгаз".

Вказана детальна схема ТОВ «Укргазтех» підтверджує реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, а також те, що їх результат був використаний в подальшому іншими суб'єктами господарювання.

Ці обставини податковим органом ніяким чином не спростовані.

Доводи відповідача, викладені в їх Акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути достатніми для позбавлення позивача права на податковий кредит, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2015 року № 0003032204 та № 0003042204 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено: 12.07.2017.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: М.І. Кобаль

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Кобаль М.І.