Постанова № 67700480, 29.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2016 року 810/1960/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі – позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач-1, ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі – відповідач-2, ГУ ДКСУ у Київській області) та з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 64 020,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 по 02.09.2016 у розмірі 40 156,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про його повернення, подає органу державної податкової служби відповідну податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як зазначив позивач, ним подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Васт-Транс", та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Також, позивачем заявлено клопотання про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення, оскільки відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість є виключним повноваженням податкового органу. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач-1 послався на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а тому позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Відповідач-2 проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки до органів державної казначейської служби не надходив висновок податкового органу із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 вирішено розгляд даної адміністративної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" зареєстроване як юридична особа 19.03.1999 та перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як випливає з матеріалів справи, 22.07.2011 позивачем до ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, де у рядку 23.1 було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 64 020,00 грн.

З вказаною податковою декларацією позивачем було також подано Довідку про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року).

В подальшому позивач неодноразово звертався до податкового органу з запитами про надання інформації щодо відшкодування Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Разом з тим, суму податку на додану вартість у розмірі 64 020,00 грн. позивачу відшкодовано не було.

У зв’язку з тим, що податковим органом не виконано вимог закону стосовно не подання до органу державного казначейства висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ, а в порядку досудового врегулювання спору дане питання не вирішено, Товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, 22.07.2011 позивачем до ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 64 020,00 грн.

Отже, Товариством згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування у липні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 64 020,00 грн.

Щодо виконання податковим органом вимог закону стосовно перевірки заявленої суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку контролюючого органу, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідач-1 вважає, що не повинен був надавати висновок про бюджетне відшкодування органові державної казначейської служби, оскільки документи податкової звітності позивача за липень 2011 року були вилучені їх підрозділом - податковою міліцією.

Судом встановлено, що на запит позивача, листом від 28.08.2015 за №2339/10-13-09-02 ОДПІ повідомила, що на підставі постанови слідчого від 22.02.2012 в рамках кримінальної справи №13-9131 вилучено податкову звітність позивача за період 2010-2012.

Листом від 29.08.2013 року за №9989/6/99-99-01-01-15 Міністерство доходів і зборів України підтвердило, що станом на 01.01.2013 року по ТОВ "Васт-Транс" бюджетна заборгованість з податку на додану вартість складає 3 629 600,00 грн., з яких по 1 482 100.00 грн. документи вилучено слідчим відділом податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Згідно з відповіді Прокуратури Київської області від 18.09.2013 №07/1-2373 визначене бюджетне відшкодування по ТОВ "Васт-Транс" не проводиться з причини відсутності матеріалів (вилучених слідчим), що дають законні підстави для проведення бюджетного відшкодування.

До матеріалів справи позивачем долучено відповідь Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі від 01.03.2016 вих. №600/10-13-09-02, з якої слідує, що під час розслідування кримінальної справи №13-9131 згідно протоколу виїмки вилучено документи стосовно ТОВ "Васт-Транс": довідка про результати камеральної перевірки ТОВ "Васт-Транс" код ЄДРПОУ 30367782 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2011 року №161 1502/30367782 від 06.10.2011 на 3 арк.; довідка про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Васт-Транс" (код ЄДРПОУ 30367782) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2011 року №1110/23-3/30367782 від 18.10.2011 на 6 арк.; довідка у формі висновку №177/1502/30367782 від 27.10.2011 на 3 арк.; довідка у формі висновку №181/1502/30367782 від 22.11.2011 на 3 арк.

Судом встановлено, що ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Васт-Транс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, оформлену довідкою від 18.10.2011 №1110/23-3/30367782, у висновках якої зазначено, що відображене Товариством бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 64 020,00 грн. підтверджено.

Отже, враховуючи п'ятиденний строк, визначений пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України відповідач-1 був зобов'язаний після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (відповідач-2) висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до 23.10.2011.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 про відсутність обов'язку надавати висновок про бюджетне відшкодування органові державної казначейської служби, оскільки документи податкової звітності позивача за липень 2011 року були вилучені лише 22.02.2012 на підставі постанови слідчого рамках кримінальної справи №13-9131.

В той же час судом встановлено, що ТОВ "Васт-Транс" зверталось до ОДПІ із запитами, у яких просило здійснити бюджетне відшкодування ПДВ та надати інформацію про направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: від 10.10.2013 №788-790, від 21.07.2015 №279, від 19.05.2015 №83, від 19.05.2015 №88, від 04.06.2015 №108. Разом з тим, чіткої відповіді на вказані запити Товариством не отримано.

Заперечуючи проти позову, представник податкового органу жодних доказів, які б свідчили про не підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, або доказів про прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ - не надав.

Таким чином, суд вважає, що заявлена Товариством у податковій декларації за липень 2011 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 64 020,00 грн. є підтвердженою.

За таких обставин, суд зазначає, що податковий орган зобов’язаний був надати ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 64 020,00 грн. для його подальшого відшкодування на рахунок позивача у банку.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39).

Відповідно до пункту 6 Порядку №39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно з пунктом 7 Порядку №39, орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку №39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до пункту 9 Порядку №39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суму відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, є обов'язком податкового органу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОДПІ не було направлено до відповідного територіального органу Державного казначейства України у встановлений пунктом 8 Порядку №39 строк висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.

Більш того, податковим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.

З урахуванням правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 16.09.2015 у справі №21-881а15, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією ТОВ "Васт-Транс" з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 64 020,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України не відшкодовано, позивач має право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 у справі №К/9991/94791/11 та від 10.11.2015 у справі № К/800/43164/14.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, станом на час розгляду справи ТОВ "Васт-Транс" не отримано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 64 020,00 грн.

Даний факт у процесі судового розгляду справи податковим органом спростовано не було.

Позивач, звертаючись з даним адміністративним позовом, заявив вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 05.10.2011 по 07.06.2016 в розмірі 46 949,57 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не отримано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 64 020,00 грн.

Однак, 07.09.2016 позивачем було подано заяву про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 по 02.09.2016, тобто в межах строку звернення до суд (1095 днів) в розмірі 40 156,79 грн.

Ураховуючи те, що всупереч приписів ПК позивач не отримав бюджетне відшкодування, суд вважає, що вимога ТОВ "Васт-Транс" про стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 11.06.2013 по 02.09.2016 у розмірі 40 156,79 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду, то суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом, ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Васт-Транс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, оформлену довідкою від 18.10.2011 №1110/23-3/30367782, у висновках якої зазначено, що відображене Товариством бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 64 020,00 грн. підтверджено. Отже, право позивача на бюджетне відшкодування вказаної суми виникло 23.10.2011 року.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Товариство звернулось з позовом до суду 10.06.2016, а тому враховуючи вимоги пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення з таким адміністративним позовом, оскільки він закінчився у жовтні 2014 року.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Беручи до уваги рішення Європейського Суду з прав людини, а також те, що позивач в позасудовому порядку намагався вирішити оспорюване питання та зверталось до ОДПІ із запитами (від 10.10.2013 №788-790, від 21.07.2015 №279, від 19.05.2015 №83, від 19.05.2015 №88, від 04.06.2015 №108), у яких просило надати інформацію про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, суд приходить до висновку, що залишення позовних вимог позивача без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що причини пропуску Товариством строку звернення з даним позовом до адміністративного суду є поважними.

Щодо клопотання позивача про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, задовольняючи адміністративний позов, суд враховує, що бездіяльність податкового органу, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування ПДВ тривалістю майже у 5 років.

Суд таку бездіяльність розцінює як свідчення неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обов’язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов’язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що податковий орган може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у десятиденний строк з часу набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2756,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Таким чином, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 64 020,00 (шістдесят чотири тисячі двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за липень 2011 року за період з 11.06.2013 по 02.09.2016 у розмірі 40 156 (сорок тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 79 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (код ЄДРПОУ 30367782) судові витрати у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.