Рішення № 67695809, 06.07.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/11/16-ц

Провадження № 2/191/774/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. Синельникове

Синельниківській міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі Яніній О.В.

згідно вимог ч. 2ст. 197 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 року позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року в розмірі 868099 ( вісімсот шістдесят вісім тисяч девяносто девять) гривень 87 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством « ОТП Банк» що знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.43, ідентифікаційний номер 21685166, (Публічне акціонерне товариство « ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» та Акціонерного комерційного банку « Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_2, був укладений Кредитний договір № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 63 088,45 (шістдесят три тисячі вісімдесят вісім доларів США 45 центів) доларів США.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ « ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) прийняло право вимоги за Кредитним договором № МL-300/635/2007 від 21.11.2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством « ОТП Банк» (Публічне акціонерне товариство « ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк») та ОСОБА_2

Таким чином, до позивача перейшли всі права Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача.

Отже, у відповідності до ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « ОТП Факторинг Україна» є правонаступником Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк».

Згідно п. 3. ч. 1 Кредитного договору- за користування кредитними коштами встановлена плаваюча процента ставка 11,99 % (одинадцять цілих дев'яносто девять відсотків) + FIDR.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 1.9.2. Кредитного договору передбачене таке застереження, що вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненним, в день їх направлення на адресу позичальника (боржника), що зазначена в цьому Договорі. До направлення вимоги чи відкликання на адресу позичальника поштою прирівнюється також і їх вручення позичальнику чи його представникам під розписку.

Відповідно до положень п.п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені дим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Згідно п. 4.1.2. Кредитного договору- за прострочення виконання зобов'язань понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів позичальник крім пені передбаченої в п. 4.1.1 договору сплачує Банку додатково штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 (Двадцяти п'яти гривень).

Відповідно до п. 4.1.3. Кредитного договору за прострочення виконання зобов'язань понад 30 тридцять) календарних днів позичальник крім пені та штрафу передбачених в п. 4.1.1.-4.1.2. договору сплачує банку додатково штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 (п'ятдесяти гривень).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, на 05.11.2015 року за відповідачем, як за солідарним боржником, існує заборгованість перед банком, яка складає 868 099,87 (вісімсот шістдесят вісім тисяч дев'яносто дев'ять гривень 87 копійок). Просять задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 13021,50грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не зявились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, а також надали суду заперечення на позов в якому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що є підстави для застосування строку позовної давності. Статтею 257 ЦПК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, згідно ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як передбачено умовами надання кредиту, обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки, які визначені в заяві. У разі не погашенні суми кредиту в строки зазначені в заяві, заборгованості в частині непогашеної суми кредиту вважається такою, що прострочена. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано згоду банку для продажу іпотечної квартири. Це підтверджується платіжним доручення банку, на сплату залишку кредиту, яке відповідачем було сплачено 23 серпня 2012 року. Якщо, банк знав про наявність заборгованості та повинен був повідомити боржника про це. Тобто, банк знав про наявність заборгованості ще з 23 серпня 2012 року. Однак, ніяких вимог до відповідача протягом строку з 23 серпня 2012 року до 04 січня 2016 року від позивача не надходило. З у рахуванням викладених обставин просили суд застосувати строк позовної давності і в задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив в сукупності і їх взаємному звязку письмові докази у справі.

Позивачем надані суду до матеріалів справи :

- кредитний договір № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року ( частина 1) за умовами якого ОСОБА_2 отримав у Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» кредит в сумі 63 088,45 (шістдесят три тисячі вісімдесят вісім доларів США 45 центів) доларів США ( а.с.5 -6);

- кредитний договір № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року ( частина 2) за умовами якого ОСОБА_2 отримав у Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» кредит в сумі 63 088,45 (шістдесят три тисячі вісімдесят вісім доларів США 45 центів) доларів США ( а.с.7-13);

- копією договору купівлі-продаж кредитного портфелю від 27.04.2012 року підтверджується відступлення права вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ « ОТП Факторинг Україна» ( а.с.16-31);

- той факт, що ПАТ «ОТП Банк» передало право вимоги за Кредитним договором № МL-300/635/2007 від 21.11.2007 року до ТОВ « ОТП Факторинг Україна» підтверджується додатком №1 до договору від 27.04.2012 р., в якому під №61 зазначено прізвище боржника ОСОБА_2 і договір № МL-300/635/2007 від 21.11.2007 року ( а.с.32-34);

- копією акту приймання-передачі кредитного портфелю від 27.04.2012 року підтверджується виконання зобовязань між ПАТ «ОТП Банк»та ТОВ « ОТП Факторинг Україна» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.04.2012 року ( а.с.37-38);

- розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року, відповідно до якого останньою датою погашення кредиту було 23 серпня 2012 року на суму 25043,53 доларів США ( а.с.106).

Відповідачем надані до матеріалів справи:

-додатковий договір №2 від 21.12.2010 року до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року, згідно з яким до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року були внесені зміни та доповнення ( а.с.73-75);

-копію листа АТ « ОТП Банк» №300 від 31.08.2011 р., згідно з яким банк у звязку з вирішенням питання про дострокове погашення кредиту просив КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» видати витяг з реєстру прав власності на продаж квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 ( а.с.76);

-копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 від 23.08.2012 року, який був укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3В.( а.с.77);

-копія квитанції №5 від 23 серпня 2012 року, згідно з якою ОСОБА_2 здійснив платіж на суму 303734,00 грн. в рахунок поповнення поточного рахунку для погашення кредиту ( а.с.78);

-копію платіжного доручення №1 від 23 серпня 2012 року , згідно з якою ОСОБА_2 здійснив погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № МL-300/635/2007 від 21.11.2007 року на суму 303734,00 грн. ( а.с.79);

Крім того, ухвалами суду від 21 квітня 2016 року за клопотанням представника відповідача явка позивача була визнана обовязковою і судом було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме матеріалів нотаріальної справи у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо укладення 23 серпня 2012 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

На момент розгляду справи по суті вказані ухвали суду не виконані, не дивлячись на повторні звернення суду про необхідність виконати вимоги ухвал.

З урахуванням викладеного, судом ухвалено про проведення судового розгляду за відсутності сторін і рішення ухвалюється на підставі наявних в справі документів.

При вирішенні справи по суті суд враховує положення ст.ст. 10,11, 27, 31, 33, 60, 64 ЦПК України, наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій, також, роз'яснені і правові наслідки неподання суду для огляду оригінальних примірників документів, витребуваних судом .

Відповідно до положень ст. 64 ЦПК України- письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Така норма процесуального законодавства України гарантує належне виконання сторонами обовязку щодо підтвердження достовірності поданих суду доказів, а тому, якщо між сторонами існує спір про право щодо наявності у певної сторони визначених доказів, такі докази мають бути перевірені судом шляхом дослідження оригінального примірника. Крім того, право суду вимагати подання оригінальних примірників визначених доказів створює у відповідної сторони обовязок подати такий документ саме в оригіналі. Відсутність оригінальних примірників таких документів, при наявності процедури зобовязання сторони судовим рішенням надати оригінали, створює підстави для суду сумніватись в достовірності поданих фотокопій, а для сторони, зокрема позивача у справі, неможливість довести ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України- доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. За умовами ч. 1 ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд прийшов до висновку про те, що позивач не надав суду належні і допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд вважає встановленим і документально доведеним те, що за умовами кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року ( частина 1, частина 2) ОСОБА_2 отримав у Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» кредит в сумі 63 088,45.

В наступному , 21 грудня 2010 року , додатковим договором №2 від 21.12.2010 року до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року, згідно з яким до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007 року були внесені зміни та доповнення.

В 2011 році ЗАТ « ОТП Банк» надав згоду відповідачу ОСОБА_5 продаж належної йому квартири АДРЕСА_2, яка була предметом іпотеки, тобто забезпечувала виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором від 21.11.2007 р.( розділ 5 частини 1 договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007р.) для дострокового погашення кредиту .

23 серпня 2012 року відповідачем ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за відсотками та погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № МL-300/635/2007 від 21.11.2007 року на суму 303734,00 грн.

Виходячи з цих обставин вбачається, що відбулось дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплата відсотків за користування кредитом.

Пунктом 2.1.5.1. Додаткового договору №2 від 21.12.2011 року до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007р. встановлено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань чи невиконання позичальником або третіми особами інших умов кредитного договору , цього додаткового договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов договорів ( правочинів) укладених між банком і позичальником, та/чи між банком і третіми особами, що існували на момент укладення кредитного договору чи цього додаткового договору, чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 30 календарних днів( надалі- « строк порушення зобовязань»), сторони домовились, що банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про виконання боргових зобовязань у повному розмірі( надалі «вимога») і позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору та цього додаткового договору та отримав вимогу банку, в звязку з чим позичальник зобовязаний погасити боргові зобовязання в повному розмірі протягом наступних 30 календарних днів, що слідують за останнім днем строку погашення зобовязань ( а.с.73 об.)

Таким чином, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання, встановивши, що будь-яке порушення позичальником умов кредитного договору на строк більш ніж 30 календарних днів є підставою для погашення боргових зобовязань у повному розмірі протягом наступних 30 календарних днів. При цьому, додаткова вимога банку на адресу позичальника не направляється, а сам факт порушення зобовязань дорівнюється, за умовами додаткового договору від 21.12.2011 року, до отримання боржником такої вимоги.

З урахуванням домовленості сторін, яка встановлена в пункті 2.1.5.1. Додаткового договору №2 від 21.12.2011 року до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007р. - перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з 24 жовтня 2012 року . Оскільки після 23 серпня 2012 року жодних платежів від відповідача не надходило, 23 вересня 2012 року наступила така подія , передбачена договором, як порушення зобовязань боржником на строк 30 календарних днів, а 23 жовтня 2013 року закінчився строк для виконання відповідачем обовязку щодо дострокового погашення боргу у звязку з невиконанням умов кредитного договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, пятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору, тобто ЗАТ « ОТП Банк» та ОСОБА_2, встановили строки виконання зобовязань, в тому числі дострокового погашення заборгованості у випадку порушення позичальником будь-яких зобовязань за договором ( п.п.. 2.1.5.1. Додаткового договору №2 від 21.12.2011 року до кредитного договору № ML-300/635/2007 від 21.11.2007р._

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-300/635/2007 від 21.11.2007р., 04 січня 2016 року, коли загальний трирічний строк позовної давності для позивача сплив 24 жовтня 2015 року, виходячи з чого позивач вважається таким, що звернувся до суду за захистом власних прав та інтересів з порушенням строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості.

Вказана правова позиція суду відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016року у справі № 6-2251цс16 ( справа № 755/17150/14-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії») .

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі у справі за № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

Відповідно до ст. 262 ЦК України - заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тобто, позивач ТОВ « ОТП Факторінг Україна » мав звернутися до суду з позовом до відповідача в межах трирічного строку, який сплив 24 жовтня 2015 року. Натомість, позивач звернувся до суду з позовною заявою 04.01.2016 року . Крім того, суд враховує те, що позивачем не надані докази того, що за період з 23 вересня 2012 року, з моменту настання обовязку виконання відповідачем зобовязання в повному обсязі- ним були здійснені будь-які платежі, які б переривали строк позовної давності.

Виходячи з встановлених судом обставин справи- суд приходить до висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4 11, 212, 213 215 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 868099,87 грн.- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_6