Рішення № 67695073, 06.07.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/926/17

Справа №760/13136/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Хілюк І.О.

представника відповідача 1- ОСОБА_1

відповідача 2- ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів 3 866 929,45 гр. заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 15 лютого 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту №05-038/61, відповідно до умов якого їй був наданий кредит у сумі 114 750,00 доларів США зі сплатою 11,75% річних з кінцевим терміном повернення 14 лютого 2033 року.

З метою забезпечення виконання умов договору позичальником 15 лютого 2008 року між банком та відповідачами був укладений Договір поруки №02-038/89, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов»язався відповідати перед банком у повному обсязі солідарно за виконання позичальником зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором.

Відповідно умов Кредитного договору відповідачка зобов»язалася погашати кредит до 10 числа кожного місяця згідно графіка, який встановлений п.п.1.1.1договору.

Не дивлячись на це умови кредитного договору відповідачка не виконує, кредит та відсотки не сплачує, в зв'язку з чим станом на 19 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 3 866 929,45гр. яка складається з:

- 110 312, 12 доларів США / що еквівалентно 2 352 864, 20 гр./ заборгованості по кредиту;

- 70 985, 72 долари США / що еквівалентно 1 514 065, 26 гр./ заборгованості по процентах.

Виходячи з цих обставин, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не з»явилася, просить розглядати справу в її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували.

Представник відповідачки ОСОБА_3 зазначила, що в порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.2, 3.3, 3.4 Постанови НБУ №168 «Про затвердження правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10 травня 2007 року банком не було надано перед укладенням кредитного договору в письмовій формі інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту і, як наслідок, не отримано письмового підтвердження про ознайомлення з даною інформацією.

Не надано детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Виходячи з цього, вважає, що укладений кредитний договір не містить обов'язкових істотних умов, у зв'язку з чим є нікчемним та не створює юридичних наслідків.

Крім того, з розрахунку заборгованості банку вбачається, що 03 листопада 2008 року позивачем була збільшена відсоткова ставка за договором до 14% річних, однак у порушення умов договору ні позичальник, ні поручитель про це повідомлені не були, як того вимагає укладений між ними договір.

Саме з урахуванням піднятої процентної ставки позивачем був проведений розрахунок заборгованості.

Пунктом 4.5 Кредитного договору встановлено, що строк користування кредитом вважається таким, що сплинув у випадку не виконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань , передбачених п.п. 3.3.7, 3.3.8 з простроченням більш ніж 90 календарних днів та позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за час фактичного користування кредитом, нараховані штрафні санкції.

Згідно з п.7.4 договору у разі настання обставин, визначених п.п. 3.2.3, 4.4., 4.5, 5.4 кредитного договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та позичальник зобов'язаний погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за час фактичного користування кредитом, нараховані штрафні санкції.

З розрахунку банку вбачається, що останній платіж за умовами договору позичальником було внесено 10 травня 2011 року, а тому відповідно до п.п.4.5 та 7.4 договору строк користування кредитом припинився через 90 календарних днів з дати порушення чергового платежу за процентами, а саме 08 серпня 2011 року.

Виходячи з того, що з позовом до суду позивач звернувся 10 липня 2015 року, тобто через 11 місяців з моменту закінчення права на позов, вважають, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду.

В зв'язку з цим просять застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту №05-038/61, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 114 750,00 доларів США зі сплатою 11,75% річних з кінцевим терміном повернення 14 лютого 2033 року.

З метою забезпечення виконання позичальником умов договору між сторонами був укладений Договір поруки №02-038/89, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором.

/ а.с.17 - 21 /

Пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору визначено, що позичальник зобов'язаний використовувати кредит лише на цілі, визначені п.1.2 договору, та сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору.

Пунктами 1.1 та 1.2 договору сторонами був погоджений графік погашення заборгованості, згідно з яким погашення заборгованості мало здійснюватися шляхом сплати щомісяця до 10 числа ануїтентних платежів.

Кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 14 лютого 2033 року.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більш ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредитом на нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) .

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що останній платіж на виконання умов договору відповідачка ОСОБА_3 здійснила за кредитом 19 червня 2009 року, а за відсотками 23 травня 2011 року.

/ а.с.6 - 13 /

Дані обставини відповідач ОСОБА_4 та представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили.

Відповідно до п.7.4 Кредитного договору у разі настання обставин, визначених п.п.3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Відповідно п.п. 3.2.3 договору кредиту кредитор має право вимагати негайного повернення кредиту, погашення нарахованих процентів та сплати можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно п. 3.2.2 цього договору, не дасть таких засобів (шляхом укладання відповідного договору), або запропоновані засоби не влаштують кредитора.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні зазначили, що після порушення строків погашення кредиту вимоги про повернення всієї суми кредиту банк відповідачці ОСОБА_3, як позичальнику, не направляв.

З матеріалів справи вбачається, що перед зверненням позивача до суду в червні 2015 року відповідачам були направлені повідомлення про виниклу заборгованість та наслідки невиконання умов договору.

При цьому вимога про повернення всієї суми кредиту не висувалася.

Представник позивача, наполегливо направляючи до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності, не дивлячись на визнання судом явки представника банку в судове засідання обов»язковою, дані обставини не спростував.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи ці обставини, суд вважає даний факт доведеним.

Крім того, відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Враховуючи ці обставини та викладене вище, умови договору, визначені та погоджені сторонами до виконання, суд вважає, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних його умов, у тому числі його пунктом 4.5 щодо однієї з підстав та строку припинення дії договору в разі невиконання його умов позичальником.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як зазначено вище, умови кредитного договору відповідачкою ОСОБА_3, як позичальником, не виконуються тривалий час, а тому позивач має право вимоги до відповідачів, як солідарних боржників, про стягнення заборгованості.

В той же час, суд при вирішенні спору враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Виходячи з викладеного вище, досягнутих сторонами умов кредитного договору, суд вваєа, що позивач пропустив строк для звернення до суду, а тому підстави для задоволення його вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 15,16, 252-257, ч.1 ст.261,266,257, 261, 264, ч.4 ст.267, 526, 610,611,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя