Ухвала суду № 67691426, 11.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2475/17 Справа № 202/1640/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Гулієва М.І. о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій з продажу заставного майна у спосіб непередбачений законом та нарахування заборгованості за кредитним договором після погашення кредиту неправомірними, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися з позовом доОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалися на те, що між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», 04 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №№DNL0AE00006589, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі

11 264, 30 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому кредитним договором. Банк свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором, однак останній несвоєчасно здійснював сплату кредитних коштів за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. Станом на 11 грудня 2014 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором від04 квітня 2007 року на загальну суму 27 945, 66 Євро, яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просили стягнути на їх користь з позичальника ОСОБА_2

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявоюдо ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з продажу заставного майна у спосіб непередбачений законом, та нарахування заборгованості за кредитним договором після погашення кредиту, неправомірними.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_2 посилався на те, що кошти за кредитним договором він отримав для придбання автомобіля марки «Мерседес Бенц», який в подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був наданий у заставу банку. На виконання умов договору він своєчасно повідомив банк про технічну поломку вищезазначеного авто, після чого йому було запропоновано з'явитися до ПАТ КБ «ПриватБанк», де пізніше порушивши умови кредитного договору, працівниками банку було вилучено авто, яке перебувало у заставі для його наступної реалізації та погашення заборгованості. Працівники банку повідомили його про те, що суми отриманої внаслідок реалізації автомобіля буде достатньо для повного погашення кредиту, однак відмовились видавати відповідні документи на підтвердження цього. Пізніше виявилось, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не реалізував вилучене майно, а після довгострокової експлуатації виставив на продаж, зазначивши вартість, що не відповідає ринковій вартості авто на час вилучення. Вважає, що представниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було пошкоджено заставне майно, що підтверджується протоколом огляду від 01 березня 2008 року. Вказує, що станом на листопад 2008 року заборгованість за кредитом була погашена внаслідок реалізації ПАТ КБ «ПриватБанк» заставного майна. Просив визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» з продажу автомобіля марки «Мерседес Бенц» 1997 року, номер кузова WDB9033631Р714600, реєстраційний номер НОМЕР_1 у спосіб, не передбачений законом, та нарахування заборгованості за кредитним договором № DNL0AE00006589 від 04 квітня 2007 року неправомірними.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNL0AE00006589 від 04 квітня 2007 року в розмірі 10521,17 Євро, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 4123, 92 Євро, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5640,29 Євро, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 756,96 Євро та заборгованість по пені в розмірі 50000 грн.В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з продажу заставного майна у спосіб непередбачений законом, та нарахування заборгованості за кредитним договором після погашення кредиту, неправомірними відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить частково скасувати рішення суду від 17 січня 2017 року в частині зменшення розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права. В іншій частині залишити рішення суду без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 17 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі та задовольнити його зустрічну позовну заяву, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611Цивільного кодексуУкраїни однією з форм відповідальності за порушення зобовязання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання.

Умовами кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобовязання, а саме: пеня за прострочення оплати.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого було змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», 04 квітня 2007 року було укладено кредитний договір № DNL0AE00006589, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 11264, 72 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі

0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 14 % від суми виданого кредиту (т.1 а.с.9-11, 12? 69).

Згідно п. 7.1. договору банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти на строк з 04 квітня 2007 року по 04 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 4.1. договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбаченого п.п. 2.2.2., 2.2.3., 7.5 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 5.1. договору він набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір в частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту набуває чинності з моменту підписання обома сторонами.

Відповідно до п. 7.4. договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4, 2.3.3. договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2.09 % на місяць розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно п.7.1. кредитного договору періодом сплати вважати період з 21 по 28 число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 250,29 Євро для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань між сторонамибуло укладено договір застави рухомого майна від 04 квітня 2007 року, предметом якого є автомобіль марки «Мерседес Бенц» 308D, 1997 року випуску, Автобус-D, номер кузова WDB9033631Р714600, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (т.1 а.с.58-63).

05 листопада 2007 року ОСОБА_2 передав банку заставний автомобіль та доручив передати його на реалізацію за ринковою вартістю та направити отримані кошти на погашення заборгованості, про що було складено відповідний Акт (т.1 а.с.125, 127).

04 листопада 2008 року заставний автомобіль банком було реалізовано (т.1 а.с.204).

04 листопада 2008 року відповідно до розрахунку заборгованості, виписок з рахунків, сума в розмірі 6 648,85 Євро, що була отримана в результаті продажу банком заставного автомобіля, направлена на погашення суми заборгованості за тілом кредиту (т.1 а.с.5-7, 182).

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNL0AE00006589від 04 квітня 2007 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 11 грудня 2014 року становить 27 945, 66 Євро з яких: заборгованість за кредитом - 4 123, 92 Євро, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5640, 29 Євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 756, 96 Євро, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі - 17424, 49 Євро (т.1 а.с.5-7).

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності у даній справі до вимог банку (т.2 а.с.25-31).

Судом встановлено та вбачається з наданого банком розрахунку, виписки з особового рахунку останній платіж у погашення суми заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором був здійснений 09 листопада 2012 року (т.1 а.с.5-7, т.2 а.с.190-192). Банк звернувся до суду з позовними вимогами - 16 лютого 2015 року, тобто в межах загального строку позовної давності, передбаченого ст. 267 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності у ОСОБА_2 перед банком заборгованість за кредитним договором№ DNL0AE00006589 від 04 квітня 2007 року, яка складається із: заборгованість за кредитом - 4123,92 Євро, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5640, 29 Євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 756, 96 Євро.

Щодо стягнення на користь банку пені слід зазначити, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що строк повернення кредитних коштів за даним кредитним договором 04 квітня 2012 року, останню проплату за кредитним договором ОСОБА_2 було здійснено 09 листопада 2012 року, але із зазначеними позовними вимогами до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися- 16 лютого 2015 року, що свідчить про те, що своїми діями ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично сприяв збільшенню розміру пені, а тому суд враховуючи вказане та те, що розмір пені має бути стягнутий лише у національній валюті, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені, яка має бути стягнута на користь банку із ОСОБА_2 в розмірі 50000 грн., сума якої не перевищує нарахування в межах річного стоку позовної давності для вказаного виду платежу, що передбачено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 слід зазначити, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Статтею 12 ЦК Українипередбачено, що особа вільно на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається вст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Із зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 заявив вимоги про визнання дій банку з продажу заставного майна у спосіб непередбачений законом, та нарахування заборгованості за кредитним договором після погашення кредиту, неправомірними(т.1 а.с.107-112, 145-153).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, звернувшись до суду саме з такими позовними вимогами, обрав вказаний спосіб захисту своїх цивільних прав, який не передбачений ст.16 ЦК України, та суд правильно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», зменшивши суму пені за не виконання зобовязань за договором та правильно відмовив у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» стосовно того, що судом першої інстанції не правомірно було зменшено розмір пені є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про сплив строку позовної давності, в межах якого банк звернувся до нього з позовними вимогами, є необґрунтованими, оскільки позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 250,29 Євро для погашення заборгованості за кредитним договором в період часу з 21 по 28 число кожного місяця, та останній платіж позичальником ОСОБА_2 було здійснено 09 листопада 2012 року, платіж, що предував цій даті було здійснено ОСОБА_2 26 жовтня 2012 року, а зі вказаними позовними вимогами банк звернувся до суду 16 лютого 2015 року, тобто в межах загального строку позовної давності.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді