Постанова № 6768936, 16.11.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року м.Полтава Справа № 2а-47464/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Н.Ю. Алєксєєвої,

при секретарі Я.Г. Кусайло,

за участю представника відповідача: Яроцької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом приватного підприємства «Інко» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2009 року позивач приватне підприємство «Інко» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Позивач зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість винесене відповідачем безпідставно, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того позивачем зазначається про неможливість застосування відповідачем положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» при анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судове засідання представник позивача не зявився. Надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що за результатами автоматизованого співставлення бази контрагенти та в ході проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ, податковою інспекцією встановлено ряд підприємств пов'язаних осіб, які задіяні в одній схемі мінімізації податку на додану вартість ПП «Асіст», ПП «Алерт», ПП «Алерт плюс», ПП «Арона сервіс», ПП «Маркап», яким ПП «Інко» формує податковий кредит. Правочини, здійснені між позивачем та його контрагентами відповідач вважає нікчемними, що в свою чергу, на його думку, є підставою для анулювання реєстрації ПП «Інко» в якості платника податку на додану вартість згідно із підпунктом «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)».

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали наявні в справі, суд встановив наступне.

Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією за результатами автоматизованого співставлення бази контрагенти та в ході проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ встановлено ряд підприємств, за результатами діяльності яких із Приватним підприємством «Інко» сформовано податковий кредит. На думку представника відповідача податковий кредит сформований за нікчемними угодами.

Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що ним встановлено відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів. Це, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

В свою чергу, на думку відповідача, зазначене говорить про відсутність наміру у даних підприємств створення правових наслідків їх діяльності. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Із посиланням на положення частин 1, 5 статті 203. частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та згідно із Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-Р, відповідач вказує, що правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Виходячи з наведеного, за твердженням податкової інспекції ПП «Інко» не має права на збереження статусу платника податку на додану вартість і реєстрацію платника податку на додану вартість повинно бути анульовано на підставі положень підпункту «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - з будь-яких інших причин.

Підпунктом 25.2.2. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01 березня 2000 року №79 передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника податку па додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примирниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Інко» було винесене на розгляд комісії Кременчуцької ОДПІ, за результатами якого був складений висновок від 17 липня 2009 року №98 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи через відсутність підстав для перебування в якості платника податку на додану вартість та, відповідно, акт від 17 липня 2009 року №104 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Інко» (код 32141595).

Подією, яка є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ в акті від 17 липня 2009 року №104 визначено ліквідацію згідно підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)».

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію ( податковий рахунок), яка ( який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Відповідачем анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ на підставі абзацу 3 частини другої пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р, а саме, через встановлення органами Державної податкової адміністрації факту виписки податкових накладних згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правомірність застосування приписів зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким на думку податкової інспекції передбачено можливість анулювання реєстрації з будь-яких інших причин.

На думку суду в даному випадку відповідачем невірно застосовані зазначені положення підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначення у даній нормі закону будь-яких інших причин стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

Так, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених підпунктом «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» анулюється в двох випадках:

1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку;

2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Законодавцем визначено два види спрощених систем оподаткування, при переході на які реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, а саме:

1) система оподаткування яка визначає особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України «Про податок на додану вартість»;

2) система оподаткування яка звільняє особу від сплати податку на додану вартість. В свою чергу визначено і причини звільнення особи від сплати податку на додану вартість, а саме: рішення суду чи будь-яка інша причина.

Суд вважає, що пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість, є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідачем безпідставно та неправомірно застосовано до позивача норми частини другої пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Інко». У звязку із чим суд вважає акт Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 07 липня 2009 року №104 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В адміністративному позові, поданому до Полтавського окружного адміністративного суду Приватним підприємством «Інко» було заявлено вимоги щодо:

- визнання протиправними дій Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області щодо анулювання реєстрації Приватного підприємства «Інко» як платника податку на додану вартість та зобовязання повернути свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ;

- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Інко» як платника податку на додану вартість, затвердженого Актом від 7 липня 2009 року №104 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість»;

- зобовязання Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області відновити реєстрацію, а саме зареєструвати як платника податку на додану вартість та включити Приватне підприємство «Інко» до реєстру платників податку.

Судом встановлено, що дії Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області щодо анулювання реєстрації Приватного підприємства «Інко» як платника податку на додану вартість та зобовязання повернути свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ правових наслідків для позивача не створили. Юридично значимі наслідки прийняття Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Полтавської області рішення про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Інко» як платника податку на додану вартість створює Акт субєкта владних повноважень від 07 липня 2009 року №104 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість». З огляду на межі вжиття заходів, необхідних і достатніх для поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне позовні вимоги Приватного підприємства «Інко» задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Інко» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати акт Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 07 липня 2009 року №104 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість».

Зобовязати Кременчуцьку обєднану державну податкову інспекцію Полтавської області поновити Приватне підприємство «Інко» (код ЄДРПОУ 32141595, 39627, Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, провулок Самойловський, 25, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 100025632, індивідуальний податковий номер 321415916030) в реєстрі платників податку на додану вартість з 07 липня 2009 року.

Стягнути з державного бюджету України витрати зі сплати судового збору на користь Приватного підприємства «Інко» (код ЄДРПОУ 32141595, 39627, Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, провулок Самойловський, 25) в розмірі 2,26 грн. (дві гривні двадцять шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2009 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва