Рішення № 67685195, 03.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р. Справа № 911/1366/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", 62495, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія", 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5

про стягнення 34629,86 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №551 від 10.01.2017);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №16/01 від 16.01.2017)

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка» (далі ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка») звернулось з. позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (далі ТОВ «Експансія»), в якому з урахуванням пояснень від 30.06.2017 за вих..№29738 (арк. с. 44-46) просить стягнути 24450,85грн, що становить заборгованість 11857,68грн по оплаті товару, отриманого відповідачем по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014, та нарахованих станом на 25.03.2017 за період прострочення оплати пені у сумі 629,48грн, інфляційних збитків у сумі 10886,86грн і 3% річних у сумі 1076,83грн.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на відсутність заборгованості по видаткових накладних №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 та просить застосувати строк позовної давності до вимог про заборгованість по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013 (арк с. 30-32).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до вказаних у позові видаткових накладних ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» передало, а ТОВ «Експансія» - прийняло товар, а саме: по №ХВ-0433381 від 27.05.2013 на суму 7074,00грн (вказана як одна із позицій у товарно-транспортній накладній №ХВ-0710800 від 29.05.2013), по №ХВ-1035851 від 18.11.2013 на суму 1582,56грн, по №ХВ-0480058 від 20.05.2014 на суму 1325,22грн, №ХВ-0480056 від 20.05.2014 на суму 4025,40грн, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 на суму 3347,28грн (арк. с. 21-25).

Прийняття відповідачем товару підтверджується підписом та штампом складу ТОВ «Експансія» у м.Вишневе.

У видаткових накладних №ХВ-1035851 від 18.11.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 міститься посилання на договір №015714-12 від 02.01.2013 як на підставу поставки.

Позивач у поясненнях від 30.06.2017 за вих..№29738 (арк. с. 44-46) стверджує, що вказаний у видаткових накладних договір №015714-12 від 02.01.2013 сторонами не був укладений, а правовідносини між сторонами по купівлі-продажу товару оформлені видатковими накладними, по яких позивач передав, а відповідач прийняв товар.

Відповідно до положень частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зазначене відповідачем не спростовано і не оспорюється, докази укладення між сторонами договору №015714-12 від 02.01.2013 відсутні.

Таким чином, між ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» та ТОВ «Експансія» були укладені господарські договори у спрощений спосіб, а саме: у формі підписаних обома сторонами накладних, в яких визначені всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У видаткових накладних встановлений строк оплати, а саме: №ХВ-1035851 від 18.11.2013 до 02.12.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014 до19.07.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014 до 19.07.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 до 03.06.2014.

Видаткова накладна №ХВ-0433381 від 27.05.2013 позивачем до матеріалів справи не надана, проте отримання відповідачем товару по цій видатковій накладній підтверджується товарно-транспортною накладною №ХВ-0710800 від 29.05.2013.

Документальне підтвердження того, що строк оплати по цій видатковій накладній, як стверджує позивач у позовній заяві, встановлений не пізніше 26.07.2013, відсутнє, а тому суд вважає, що відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, не пізніше 30.05.2013.

Доводи позивача щодо отримання відповідачем товару по вказаних видаткових накладних у вказаній кількості та сумі відповідачем не спростовані.

Позивач стверджує, що товар оплачений відповідачем частково, а саме: по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013 заборгованість становить 3233,52грн, №ХВ-1035851 від 18.11.2013 заборгованість становить 791,28грн, №ХВ-0480058 від 20.05.2014 заборгованість становить 460,20грн, №ХВ-0480056 від 20.05.2014 заборгованість становить 4025,40грн, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 заборгованість становить 3347,28грн.

Зазначені доводи позивача відповідачем також не спростовані, оскільки докази відсутності заборгованості по оплаті отриманого по вказаних накладних товару, або про його повернення позивачу відсутні.

Надані відповідачем платіжні доручення №2440434 від 26.06.2014 на суму 13018,98грн, №2453398 від 08.07.2014 на суму 5365,20грн, №2473686 від 22.07.2014 на суму 15788,28грн та банківська виписка по рахунку за період з 26.06.2014 по 08.08.2014 про оплату по документу №2497267 від 08.08.2014 суми 3565,86грн (арк. с. 33-36) суд не приймає до уваги в якості доказів оплати за товар по вказаних у позові накладних, оскільки призначенням цих платежів вказаний «Дог. №893 від 15.08.2012 не прод товари…»., а докази зміни відповідачем призначення цих платежів на оплату по вказаних видаткових накладних відсутні.

При цьому, договір №893 від 15.08.2012 не наданий, докази його укладення сторонами відсутні.

Прийняття позивачем цих платежів не є доказом того, що вони є оплатою по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014.

Накладна №SAP BG00201U2Y/702138/XB-0915 від 10.04.2014 на повернення товару постачальнику на суму 2368,80грн не є доказом повернення товару відповідачем позивачу на вказану суму, по вказаних у позові накладних, оскільки вона не містить інформації про отримання вказаного у ній товару позивачем, так як він прийнятий особою, повноваження якого на вчинення такої дії від імені ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» відсутні: у накладній вказана довіреність на отримання товару від 10.04.2014 і вказано прізвище особи, яка прийняла товар, «Суглобо», а до матеріалів справи додана копія іншої довіреності, а саме: №1649 від 08.04.2014, яка видана ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» ОСОБА_3 (арк. с. 37-38).

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості по оплаті отриманого по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 товару у сумі 11857,68грн є обґрунтованою.

Проте, по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013, останнім днем оплати по яких були відповідно 30.05.2013 і 01.12.2013, станом на день подачі позову 28.04.2017 (згідно поштового штемпеля на конверті) сплинув встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, відповідно 30.05.2016 і 01.12.2016.

Перебіг позовної давності не зупинявся і не переривався.

В наданих до матеріалів справи актах звірення розрахунків сума заборгованості відповідачем не підтверджена.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013 і №ХВ-1035851 від 18.11.2013 у сумі 4024,80грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по видаткових накладних №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 у сумі 7832,88грн, то вона підлягає задоволенню.

Позивач також у позові просить стягнути з відповідача нараховані станом на 25.03.2017 за період прострочення оплати пеню у сумі 629,48грн, інфляційні збитки у сумі 10886,86грн і 3% річних у сумі 1076,83грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 цього Кодексу встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Докази вчинення між позивачем (продавець) і відповідачем (покупець) у письмовій формі правочину про стягнення пені відсутні.

Таким чином вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати отриманого по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013, №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 товару є безпідставною.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення оплати, їх розрахунок не суперечить вимогам діючого законодавства.

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковими вимогами, а тому вимоги про стягнення інфляційних збитків і 3% річних за прострочення оплати по видаткових накладних №ХВ-0433381 від 27.05.2013, №ХВ-1035851 від 18.11.2013 не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення за період прострочення оплати по видаткових накладних №ХВ-0480058 від 20.05.2014, №ХВ-0480056 від 20.05.2014, №ХВ-0480377 від 20.05.2014 інфляційних збитків у сумі 6610,94грн і 3% річних у сумі 642,94грн підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість у сумі 7832,88грн, інфляційні збитки у сумі 6610,94грн і 3% річних у сумі 642,94грн, що всього становить 15086,76грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, внаслідок неправомірних дій якого виник спір.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (код 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка» (код 33010822) грошові кошти у сумі 15086 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 76 коп., з яких: заборгованість у сумі 7832,88 грн, інфляційні збитки у сумі 6610,94 грн і 3% річних у сумі 642,94 грн; і судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складене і підписане 10.07.2017.