Рішення № 67684975, 10.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/8630/17За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 21 374,40 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Поліщук О.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 21 374,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагон № 61635264 з вантажем (антрацит), прибув з недостачею в розмірі 8 т. на суму 21 374,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8630/17, розгляд справи призначено на 10.07.2017.

03.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та заява про відсутність аналогічного спору.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2017 не з'явився, подавши попередньо клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Заслухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні 10.07.2017 подав заяву про відсутність аналогічного спору та письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (далі виконавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - вантажовласник, позивач) укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної № 53925459 від 21.01.2017 по досилочній накладній № 46738076 від 25.01.2017, відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», на підставі Договору від 30.12.2013 № Упр14/28/162 (далі - Договір), укладеного між позивачем, як покупцем, та ТОВ «ДТЕК Трейдінг», як постачальником, було здійснено поставку антрациту залізничним транспортом, зокрема вагоном № 61635264, з вантажем "антрацит" загальною масою 139т. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

По прибутті вагону №61635264, на станцію Волноваха Донецької залізниці було складено комерційний акт AQ № 654635/26/84 від 28.01.2017, відповідно до якого, недостача антрациту у вагоні № 61635264 складає 8 т.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 21 374,40 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 53925459 від 21.01.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом AQ № 654635/26/84 від 28.01.2017.

При складанні комерційного акту AQ № 654635/26/84 від 28.01.2017, встановлено наступне: «В дополнение к актам ГУ-23 № 7092 от 23.01.2017 ст. Лозовая Юж на углубление, ком акт № 450003/46 от 25.01.2017 ст.Н-Д-Узел Придн, на углубление и недостачу веса 6900 кг, ГУ-23 № 30310 от 27.01.2017 ст. Волноваха, вагон по отправке, указанной на лицевой стороне данного акта, комисионно перевешен на исправных 150тн вагонных весах ст. Волноваха Дон.ж.д., госповерка 22.08.16 г. контрольный осмотр-проверка 22.11.16 г. с полной остановкой и расцепкой вагона. По документу значиться: брутто-не указано, тара - 23 500 кг, нетто - 70 000 кг. Фактически оказалось вес брутто - 85 500 кг. Тара - 23 500 кг. (по документу), нетто - 62 000 кг. Что менее документа на 8 000 кг. Погрузка груза ниже уровня бортов 30 см., без маркировки. По ходу поезда справа выемка на длину вагона, шириной 140 см, вглубь 70 см. Течи груза нет. Вагон бездверный, разгрузочные люка закрыты на запорный механизм, технически исправный. Перевеску груза производил агент коммерческий ОСОБА_2, в присутствии ДСЗ ОСОБА_3, представителя Волновахского отдела полиции ОСОБА_4 - 27.01.2017. С момента прибытия и до отправления вагон находился в парке «Сушилка» под охраной стрелков Волновахской СК».

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За результатами переважування у вагоні № 61635264 недостача антрациту складає 8 т.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні № 61635264 складає 7,3т.

Загальна сума у рахунку-фактурі № 185 від 21.01.2017 складає 1 835 856,00 грн. за 627т.

Таким чином, вартість 1 т. вантажу (антрацит) складає 2 928,00 грн. з ПДВ.

Отже, з урахуванням граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, вартість нестачі вантажу становить 21 374,40 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивачем, на підставі первинних документів, наявних у матеріалах справи, було доведено суду реальну вартість частково втраченого при перевезенні майна в загальному розмірі 21 374,40 грн.

Враховуючи те, що договір перевезення було укладено позивачем з відповідачем, який безпосередньо надав послуги з перевезення вантажу, а також враховуючи ту обставину, що втрата вантажу відбулась під час його перевезення, відповідач є відповідальною особою за втрату вищезазначеного вантажу, а відтак позовні вимоги до відповідача про стягнення вартості втраченого вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати завдані позивачу збитки.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код: 00191129) збитки в розмірі 21 374 (двадцять одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2017.

Суддя О.А. Грєхова