Рішення № 67684926, 05.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017Справа №910/16154/16

За позовомВійськової частини А2215;до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп";треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Міністерство оборони України; 2. Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України;провизнання договору недійсним. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: Красовський В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача 1: Окончик Д.В. - представник за довіреністю;

від відповідача 2: Твердохліб І.Ю. - представник за довіреністю;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Олійник О.В. - представник за довіреністю.

За клопотанням позивача, з метою з'ясування фактичних обставин справи та витребування від учасників судового процесу додаткових документів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Військової частини А2215 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А" (надалі також ТОВ "Гарант Ойл Груп") про визнання недійсним Договору № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р.

Позов був мотивований тим, що укладання вищезазначеного спірного Договору спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму нерухомого та рухомого майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний Договір є удаваним правочином згідно ч. 1 статті 235 Цивільного кодексу України, а отже - його слід вважати договором найму та до нього слід застосовувати правила, передбачені для договору піднайму. Та оскільки даний Договір суперечить вимогам ч. 1 статті 774 Цивільного кодексу України, в зв'язку із тим, що передання майна наймодавця - військової частини А2215, наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, позивач просить визнати спірний договір недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 р. порушено провадження у справі (Суддя Андреїшина І.О.) та призначено справу до розгляду на 05.10.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 р. залучено до участі справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, а також відкладено розгляд справи на 26.10.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.10.2016 р. зупинено провадження у справі № 910/16154/16 на час проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 26.10.2016 р.

11.01.2017 р. справу № 910/16154/16 прийнято до провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні 17.02.2017 р. з метою витребування у сторін по справі додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

18.04.2017 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов висновок експерта № 18241/16-33 від 22.03.2017 р. за результатами проведення судово-технічної експертизи документів.

25.04.2017 р. відповідачем-1 через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій він просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в зв'язку із спливом позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 р. поновлено провадження у справі № 910/16154/16, розгляд справи призначено на 16.06.2017 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, розгляд справи відкладено на 30.06.2017 р.

29.06.2017 р. представником позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надано заяву про зміну підстав позову, в якій він просив суд визнати недійсним Договір № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р. з тих підстав, що позивач, як Орендодавець по Договору № 43 від 22.04.2005 року та Орендодавець по договору оренди № 52, згоду (дозвіл) на використання відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідного орендованого майна не надавав, а отже - зміст Договору №1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р. (з додатковими угодам до нього) суперечить вимогам чинного законодавства (в т. ч. Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України).

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абз. 1 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зміну підстав позову до розгляду.

29.06.2017 р. від представника позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про призначення додаткової експертизи, в якому позивач просив суд призначити у справі № 910/16154/16 додаткову судову експертизу, проведення якої просив доручити Київській незалежній судово-експертній установі, поставивши на вирішення експерта (експертів) питання: «чи відповідає давність виконання підписів та рукописних записів в договорі про сумісне використання майна № 1/119 від 04.05.2005 р., тій даті яка в ньому вказана, якщо ні, то коли фактично було поставлено підписи та зроблено рукописні записи в Договорі про сумісне використання майна № 1/119 від 04.05.2005 р.?».

Вищезазначене клопотання про призначення додаткової експертизи мотивоване тим, що, на думку позивача, висновок експерта 18241/16-33 від 22.03.2017 р. є неповним та враховуючи подане до суду клопотання про зміну підстав позову, виникає потреба в розширенні експертного дослідження шляхом призначення додаткової судової експертизи.

Частиною 3 статті 42 ГПК України передбачено, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п. п. 15.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Водночас, як вбачається з висновку експерта 18241/16-33 від 22.03.2017 р., неповноти чи неясності останній не містить, судовим експертом було вичерпно надано відповідь на поставлене судом питання. Окрім того, питання встановлення давності підписання, нанесення тексу і печаток на спірному договорі не входить до підстав, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, з яких оспорюваний договір може бути визнаний недійсним та не відноситься до предмета доказування у даній справі, тому підстави для проведення додаткової експертизи відсутні.

Таким чином, у задоволенні клопотання позивача про призначення додаткової експертизи судом відмовлено в зв'язку з його необґрунтованістю.

30.06.2017 р. в судовому засіданні оголошено перерву на 05.07.2017 р.

04.07.2017 р. відповідачем-2 через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заперечення на клопотання позивача про призначення додаткової експертизи та заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

У судове засідання, що відбулось 05.07.2017 р. третьою особою-1 уповноваженого представника не направлено, про причини неявки суд не повідомлено.

Прокурор в судове засідання, що відбулось 05.07.2017 р. не з'явився, пояснень з приводу предмету спору на надав, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки прокурор та представник третьої особи-1 не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.07.2017 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2003 р. між Військовою частиною А2215 (надалі за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (надалі за договором - Орендар) укладено договір оренди нерухомого військового майна № 52-с/2003/ГоловКЕУ (надалі - Договір № 52-с), розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль Соцмістечко (в/містечко № 1), згідно якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове оплатне користування нерухоме військове майно склад паливно-мастильних матеріалів (далі - майно), 3 шт. резервуари (1 350 куб. м.), будівлі № 54, 23, б/н 449 кв. м., розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), що знаходиться на балансі в/частини А2215, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить станом на квітень 2003 року за експертною оцінкою 98 848,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору № 52-с, встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 52-с, нерухоме майно Орендодавець передає орендарю для використання за цільовим призначенням під склад для зберігання нафтопродуктів.

Згідно п. 5.1 Договору № 52-с, Орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору № 52-с Орендар має право, з дозволу Орендодавця, передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього Договору.

22.04.2005 р. між Військовою частиною А22І5 (надалі за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастон" (надалі за договором - Орендар) був укладений договір оренди № 43 (надалі за договір №43), у відповідності до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове оплатне користування обладнання та резервуарний парк, які входять в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, що знаходиться на балансі в/ч А2215, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки і становить (без ПДВ) станом на 31.01.2005 р. 89135,00 грн.; ПДВ - 17 827,00 грн. Вартість об'єкта оцінки з урахуванням ПДВ становить: 106 962, 00 грн. (п. 1.1 Договору № 43).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору № 43, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3 Договору № 43 сторони погодили, що майно Орендодавець передає Орендарю для використання за цільовим призначенням під склад для зберігання нафтопродуктів.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 43, Орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Згідно п. 6.4 Договору №43, Орендар має право передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою Орендодавця.

04.05.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (надалі за договором - Сторона 1) з одного боку, з урахуванням умов та вимог Договору № 52-с/2003/Голов КЕУ від 26.05.2003 р. укладеного з позивачем (надалі - Договір оренди № 52) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастон" (надалі за договором - Сторона 2) з іншого боку, з урахуванням умов та вимог Договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. технологічного обладнання складу ПММ укладеного з позивачем (надалі - Договір оренди № 43), при згадуванні разом надалі - Договори оренди), вище зазначені товариства при згадувані разом - надалі Сторони, укладено Договір №1/119 про сумісне використання майна (надалі - Договір №1/119).

Пунктом 1.1. Договору № 1/119 Сторони обумовили, що на підставі вказаних Договорів оренди в сумісному користуванні Сторін перебуває рухоме та нерухоме майно Складу ПММ № 2/Об'єкту оренди, розташоване в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська область, м. Бориспіль, соцмістечко (в/містечко№1) балансо-утримувачем/розпорядником тільки частини з якого є військова частина А-2215 - скорчено в/ч А-2215/орендодавець. У відповідності до п. 3 Додаткової угоди № 2 від 01.04.2004 р. до Договору оренди № 52 від 26.05.2003 р. TOB "Ю.С.А" Сторона 1 несе відповідальність перед в/ч А-2215 за отримання всіх дозволів необхідних для подовження роботи орендованого складу ПММ № 2 у органах пожежного нагляду та санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних сил України, дозволів від Головного лікаря Бориспільської центральної районної лікарні за результатами періодичних медичних оглядів працівників, що забезпечують роботу Об'єкту оренди, тому у Сторони 2 з моменту підписання цього договору виникає обов'язок з сумісного виконання зі Стороною 1 всіх мір на забезпечення вимог правил охорони праці, пожежної безпеки, положень про безпечне використання електричної енергії та вимог санітарного епідеміологічного нагляду на Об'єкті оренди.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 1/119 Сторони, крім виконання заходів передбачених дозволами та п. 1.1. зобов'язуються використовувати Склад ПММ №2 виключно за цільовим призначенням сумісно у відповідності з нормами чинного законодавства правил техніки безпеки, правил експлуатації пожежонебезпечних об'єктів та Договорів оренди.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір про спільну діяльність. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 1130, 1131 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. ст. 180, 181, Господарського кодексу України (надалі - ГК України), він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

За змістом положень статей 1130 та 1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Метою спільної діяльності може бути як господарська (інвестування, виконання робіт, надання послуг, будівництво об'єктів промисловості, торгівлі, житла, тощо), так і негосподарська (вирішення питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад, тощо) мета, за умови, що вона не суперечить законові.

Сторони вправі за власною домовленістю визначати й інші умови договору про спільну діяльність, зокрема - порядок використання виділеного для спільної діяльності майна, порядок прийняття учасниками рішень щодо спільних справ тощо.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач вказує на те, що ним, як Орендодавцем по Договору № 43 та Орендодавцем по Договору № 52-с, згоду (дозвіл) на використання відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідного орендованого майна не надано, а отже - зміст Договору №1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р. (з додатковими угодам до нього) суперечить вимогам чинного законодавства (в т. ч. Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України).

Позивач зазначає, що відповідач-1 та відповідач-2 не мали права укладати між собою Договір про сумісне використання майна № 1/119 від 04.05.2005 р., оскільки вони цим самим порушили п. п. 6.4 договорів оренди № 52-c/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. та №43 від 22.04.2005 р. щодо «передачі інших прав (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору» та порушили норми Цивільного кодексу України в частині права власності та інших актів законодавства.

Так, згідно ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно ч. 3. ст. 55 ГК України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1075-Х1У «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року військовим майном визнається державне майно, закріплене за військовими частинами і до нього, зокрема, належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно ст. 3 Закону України № 1075-ХІУ «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ч. 1. ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно положень ч.ч. 2-3 ст. 137 ГК України, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, позивач зазначає, що враховуючи факт закріплення за ним оперативного управління об'єктом договору про сумісне використання майна № 1/119 від 04.05.2005 р. - державного військового майна, яке позивач, як Орендодавець, передав на підставі відповідних договорів оренди у строкове платне користування відповідачу-1 та відповідачу-2 та того, що позивач, як Орендодавець по Договору № 43 від 22.04.2005 р. та Орендодавець по Договору оренди № 52с/2003/ГоловКЕУ згоду (дозвіл) на використання відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідного орендованого майна не надавав, зміст Договору №1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2009 р. (з додатковими угодам до нього) суперечить вимогам чинного законодавства (в т. ч. Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.

Зокрема - частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно нормами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, у силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Водночас, судом встановлено, що 25.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (надалі - TOB "Ю.С.А") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" (назву якого було повторно змінено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вастон" згідно з протоколом № 6 загальних зборів учасників від 06.03.2014 р.) (надалі - TOB "Вастон") було укладено додаткову угоду №2 до Договору № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р., якою сторони погодили наступне:

1. Враховуючи, що крім нерухомого майна, що перебуває в оренді TOB "Ю.С.А" на умовах Договору оренди нерухомого військового майна № 52-с/2003/Голов КЕУ від 26.05.2003 р., дію та розрахунки по якому п.5 Додаткової угоди № 6 від 20.05.2009 р. подовжено до 01.07.2018 р., про що також вказано у Додатковій угоді № 7 від 15.10.2009 р., на території Складу ПММ № 2, знаходиться нерухоме та рухоме майно яке належить TOB "Ю.С.А" у вигляді невідокремлюваних поліпшень Складу ПММ №2 - вартістю 158 234,00 грн. та поліпшень які можна відокремити - вартістю 236 500,00 грн., то TOB "Вастон" бере на себе обов'язок з подальшої експлуатації та використання за призначенням:

- належного TOB „Ю.С.А" переліченого нижче нерухомого та рухомого майна у вигляді поліпшень Складу ПММ № 2 які можливо відокремити:

№ п/пНайменуванняОд. ви- міруКількістьІнвентарний №Рік введення в експлуат.Вар тість (тис. грн.)Додаткова інформація1.Операторське приміщення/ будівляшт.1будівля №3 Без інв. /н03.01.04р67,3Споруджено на підст. дозволу(вих. № 113/1 від 15.07.03., акт вводу в експлуат. від 03.01.04р.2.Вагончик побутовий на шасішт.1приміщ. №4 інв.№506 200205.06.02р53,8Розташований на складі ПММ №2 на підставі дозволу (вих.№129 від 21.08.03р.)3.Ворота металеві з двома хвірткамишт.6Без інв. /н2005р.5,5По периметру техн-ої тер- ії складу ПММ № 24.Вагончик побутовий на шасішт.1приміщ. №5 інв.20820 '0302.08.03р49,3Розташований на складі ПММ №2 на підставі дозволу (вих. №129 від 21.08.03р.)5.БАЗС-1С-8шт.2інв.№50, інв.№5101.02.06р 01.02.06рРазом 11,5На техн-ній тер-ії складу ПММ № 26.БАЗС-1С-16шт.1інв.№5201.02.06р6,2На техн-ній тер-ії складу ПММ № 27.Огорожа складу з колючого дроту (бетоні СТОВПЧИКИ 3 колючим дротом)м/п15000Без інв. /н01.02.05р5,1По периметру техн-ої тер- ії складу ПММ № 28.Оглядова вежа складу (вартова вишка)шт.1будівля №7 без інв./ номеру01.02.0Sp5,7На техн-ній тер-ії складу ПММ № 29.Електрощитова (з підведеними до неї кабелями живлення/ електромережами від ТП-4 )шт.1добудова до насосної № 1 інв.№5401.12.03р2,0На техн-ній тер-ії складу ПММ № 2 вбудована у насосну № 1 інв. б/н10.Будівля насосної станції № 2 інв. б/ншт.1Без інв. /н01.03.06p6Споруджено на техн-ній тер-ії складу ПММ № 211.Приміщення для охорони (б/н біля в'їзду на техн-ну тер-ію складу ПММ №2)шт.1будівля №6 без інв./ номеру01.02.06р9,0Споруджено на техн-ної тер-ії складу ПММ № 212.Літній душ(біля території складу)шт.1будівля №8 без інв./ номеру2005р.8,3Споруджено біля техн-ної тер-ії складу ПММ № 213.Споруди молнієвідводівшт.7шт.2006р.6,8Споруджено на техн-ної тер-ії складу ПММ № 2 Вартістю разом без ПДВ :236,5 та належного TOB "Ю.С.А" переліченого нижче рухомого майна - технологічного обладнання складу ПММ №2 у вигляді поліпшень Складу ПММ №2 які неможливо відокремити:

№ п/ пНайменуванняОд. ви- міруКіль- кістьІнвентар- ний №Рік вве-дення в експ- луат.Вар тість (тис. грн.)Додаткова інформація1.Резервуар R-60шт.6Резервуар № 1 інв.№26721987 р.5,1Маса-4720кг, емність-64мЗ, робочий тиск-0,074 Мпа з'єднана з технол-ним трубопр-ом складу ПММ № 2 з насосною № 22.Навісне обладнання на R-60 (в зборі)шт.1на резер-рі №12005 р.4,1Приєднане до Я-60 інв. № 2672 (комплект системи зливу/наливу 3 задвижками та трубопр-м)3.Резервуар R-60 Рез-р № 2 інв.№25861987 р.5,1Маса-4800кг,емність-60 мЗ, робочий тиск-0,07 Мпа з'єднано з технол-ним трубопр-ом складу ПММ № 2 з насосною № 24.Навісне обладнання на R-60 (в зборі)шт.2на резер-рі №2;32004 р.4,1Приєднане до Я-60 інв.№ 2586; 2599 (комплект системи зливу/ наливу з задвиж-ми та трубопр-м )5.Резервуар R-60 Резервуар №4 інв.№26701987 р.5,1Маса-4720кг, емність-64мЗ, робочий тиск-0,074Мпа з'єднано з технол-ним трубопр-ом складу М ПММ № 2 з насосною № 26.Навісне обладнання на R-60 (в зборі)шт.2на резер-рі №4;52004 р.4,1Приєднане до Рч-60 інв. № 2670; 2635 (комплект системи зливу/ наливу з задвиж-ми та трубопр-м )7.Резервуар R-60 Резервуар №6 інв.№26331987 р.5,1Маса-4700кг, емність-бОмЗ, робочий тиск-0,07 Мпа з'єднано з технол-ним трубопр-ом складу ПММ № 2 з насосною № 28.Навісне обладнання на R-60 (в зборі)шт.1на резер-рі №62004 р.4,1Приєднане до Я-60 інв. № 2633 (комплект системи зливу/ наливу 3 задвиж-ми та трубопр-м )9.Резервуар R-60 Резервуар №7 інв.№26501987 р.5,1Маса-4700кг,емність-60 мЗ, робочий тиск-0,074Мпа з'єднано з технол-ним трубопр-ом складу ПММ № 2 з насосною № 210Навісне обладнання на R 60 (в зборі)шт.1на резер-рі №72005 р.4,1Приєднане до Я-60 інв. № 2650 (комплект системи зливу/ наливу 3 задвиж-ми та трубопр-м )11Резервуар R-60 Резервуар №8 інв.№26781987 р.5,1Маса-4700кг, емність-60 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа з'єднано з технол-ним трубопр-ом складу ПММ № 2 з насосною № 212Навісне обладнання на R-60 (в зборі)шт.1на резер-рі №82005 р.4,1Приєднане до Я-60 інв. № 2678 (комплект системи зливу/ наливу 3 задвиж-ми та трубопр-м )13Задвижки ДУ-100шт.10інв.№11;12; 13;14; 15;16;19;20 ;28;3202.04 р.Разом 2,9вмонтовані у технологічний трубопровід складу ПММ № 214Насосний агрегат АСЦЛ 20-24 в зборі (насос та електродвигун 13 КВт, корпус фільтра)шт.3інв.№8/02;9 /02; 10/0202.04 р.Разом 18,4Розташовані в будівлі інв.№54 (насосна №1),насосні агрегати №1;2;3 кожен з'єднаний з технологічним трубопроводом складу ПММ № 215Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт.15№29 інв. № 2871977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа з'єднана через технол-ний трубопровід складу ПММ № 2 з насосною №116Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №30 інв.№ б/н1977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа з'єднана через технол-ний трубопровід складу ПММ № 2 з насосною №117Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №31 інв.№ 6341978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа з'єднана через технол-ний трубопровід складу ПММ № 2 з насосною №118Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №32 інв.№ б/н1978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа з'єднана через технол-ний трубопровід складу ПММ № 2 з насосною №119Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №33 інв.№ 2681977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа20Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №34 інв.№ 3291977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа21Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №35 інв.№ 2771977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа22Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №36 інв.№ 2931977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа23Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №37 інв.№ 6451978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа24Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №38 інв.№ 6351978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа25Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №39 інв.№ 6301978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа26Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №40 інв.№ 2961977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа27Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №41 інв.№ 6361978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа28Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №42 інв.№ 5061978 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа29Резервуар РГС-50 ЮЕ 312-82шт. Резервуар №43 інв.№ 6511977 р.4,5Маса-3980кг, емність-54.3 мЗ, робочий тиск-0,07 МПа30Трубопроводи 3 вмонтованими фільтрами-сепараторами в зливну магістральм/п700Без інв. /н01.02 .05р.14,2з'єднанують через технол-ний трубопровід складу ПММ № 2 резервуари № 1;2;3;4;5;6;7; 8...-28 через насосну №2 та резервуари № 29;30;31...- 43з насосною №1 Вартістю разом без ПДВ:158,2 При згадуванні разом перелічені вище всі поліпшення які можуть бути відокремлені та поліпшення які неможливо відокремити - Майно TOB "Ю.С.А".

2. З огляду на те, що в момент передачі в оренду TOB "Вастон" на умовах Договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. військова частина А-2215 (ЄДРПОУ 08081802) - далі скорочено В/Ч А-2215 не була та не є власником на момент підписання цієї угоди переліченого у цій Угоді нерухомого та рухомого Майна TOB "Ю.С.А", так як керуючись п. 5 Додаткової угоди № 2 від 01.03.2004 р. протягом строку дії Договору оренди № 52 від 26.05.03 р. на території орендованого складу ПММ № 2 знаходиться та використовується за цільовим призначенням майно, що належить TOB "Ю.С.А" та зроблені останнім поліпшення які можуть бути відокремлені та поліпшення які неможливо відокремити. Але TOB "Вастон" повідомлено, що керуючись п. 9 Додаткової угоди № 2 від 01.03.2004 р. до Договору оренди № 52 від 26.05.2003 р. у разі припинення його дії Орендодавець зобов'язаний відшкодувати Орендарю/ТОВ "Ю.С.А" вартість зроблених останнім, не відокремлювальних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу Орендодавця/ В/Ч А-2215 на такі поліпшення .... У зв'язку з чим, TOB "Ю.С.А" після оплати повної вартості поліпшень Складу ПММ №2, має обов'язок з передачі всього майна Орендодавцю/ В/Ч А-2215 та/або Міністерству оборони України чи уповноваженому ним органу на управління цим майном, тому TOB "Вастон" зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяті) днів з дати отримання письмового повідомлення від TOB "Ю.С.А" про виникнення підстав для приймання-передачі переліченого у цій Угоді Майна Орендодавцю чи іншому уповноваженому на таке органу, зобов'язується звільнити з використання перелічене майно, що підлягає передачі.

3. З дати підписання цієї Угоди TOB "Вастон"/Сторона 2 бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження та схоронність майна, що переліченого в Угоді незалежно від строків його використання та несе відповідальність за регулярне проходження періодичного технічного огляду, обслуговування та зобов'язана здійснювати поточні та капітальні ремонти переліченого майна за власний рахунок без права на компенсацію таких ремонтів у випадку неотримання Стороною 2 дозволу від Орендодавця/ В/Ч А-2215 на їх проведення чи дозволу на ці роботи від іншого уповноваженого МО України органу у порядку передбаченого п.п.6.2. та п.7.4. Договору оренди № 43 від 22.04.2005 р.

Як вбачається наявної в матеріалах справи копії Акту прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 16.04.2003 р. до Договору оренди №52-с/2003/ГоловКГУ від 26.05.2003 р., позивачем передано відповідачу-2 наступне нерухоме майно: ангар інв.№23 побудови 1973 року, загальною площею 315 кв. м.; насосну станцію №1 інв.№54 побудови 1955 року, загальною площею 85 кв. м.; насосну станцію №2 інв. б/н побудови 1999 року, загальною площею 49,0 кв. м.; три резервуари казематного типу РВС-450 побудови 1955 року, загальним об'ємом 1350 куб. м. за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, соцмістечко, військове містечко №1.

З огляду на вищезазначене, перелік майна, яке відповідач-2 передав відповідачу-1 за Додатковою угодою № 2 від 25.03.2014 р. до Договору № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р. для подальшої експлуатації та використання за призначенням не співпадає з майном, яке входить до предмета оренди за Договором оренди № 52-e/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. та є державним військовим майном, а отже укладаючи Додаткову угоду №2 від 25.03.2014 р. до Договору № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р., відповідач-1 користувався власним правом розпоряджатися своїм майном.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1. ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту невідповідності Договору №1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р. вимогам законодавства та не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

З приводу вимог відповідача-1 та відповідача-2 щодо застосування судом строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду не порушено відповідачем-1 та відповідачем-2, у позові про визнання недійсним Договору № 1/119 про сумісне використання майна від 04.05.2005 р., що був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви, а також витрати на проведення судової експертизи покладаються на позивача - Військову частину А2215.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 42, 43, 49, 82-85 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Військової частини А2215 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.07.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко