Рішення № 67684816, 10.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2017 р. Справа № 906/143/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від 1-го відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 14.06.17.)

від 2-го відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №1414 від 12.12.16.)

- від 1-ї третьої особи: ОСОБА_3 (директор)

- від 2-ї третьої особи: не з'явився

- прокурор: Костишин О.Д. (посвідчення №045239 від 28.12.16.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави

до ) 1) Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської

області (м.Житомир)

2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ

"Укртелеком" (м.Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: 1) Глибочицької загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського

району Житомирської області (с.Глибочиця, Житомирський район, Житомирська

область)

2) Житомирської районної ради (м.Житомир)

про визнання недійсним та припинити зобов'язання за договором №6/26 від 01.01.2004р. на майбутнє, про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 19,04 кв.м.

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору оренди №6/26 від 01.01.04. частини нежитлового приміщення, загальною площею 19,04 м.кв., розташованого в приміщенні Глибочицької загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області та про припинення зобов'язання за договором на майбутнє, а також про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити вказане приміщення та повернути його.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що за спірним договором в оренду для виробничої діяльності підприємства під АТС передано об'єкт освіти, який згідно норм чинного законодавства не підлягає використанню не за призначенням.

Прокурор позов підтримує у повному обсязі, доповнень не має.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечує у відповідності до письмового відзиву на позовну заяву, який наданий в засіданні суду 03.04.17.

Представники 1-го відповідача та Глибочицької загальноосвітньої школи підтримують позицію представника ПАТ "Укртелеком".

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004 між відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (ПАТ"Укртелеком) в особі Житомирської дирекцї ПАТ "Укртелеком" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №6/26, за умовами якого в строкове платне користування під АТС передавалася частина нежилого приміщення Глибочицької загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області загальною площею 19,04 м.кв., що знаходиться на балансі відділу освіти ЖРДА (а.с.39).

Вказане майно передано орендарю на підставі акту приймання - передачі від 01.01.2004 (а.с.41).

Відповідно до п.8.1 договору останній укладено строком до 31.12.2004 року включно. Однак дію договору продовжено згідно п.8.4 договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.

Також, ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушення хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до п. "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про освіту", визначено, навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до п.2 статті 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010 №796, на який посилається відповідач, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Проте, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі, на умовах оренди).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча ст.61 Закону України "Про освіту" зазначає, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі, на комунальній власності, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень. Однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Передання будь-яких приміщень загальноосвітніх навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонено законом.

Проте, згідно з п. 1.1 Договору, майно передано суб'єкту господарювання в оренду з метою розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв'язку, тобто в цілях господарської діяльності орендаря.

Частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" , визначено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають використанню не за призначенням.

Таким чином, оскаржуваним договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення загальноосвітнього закладу та визначено його використання для здійснення торгівельної діяльності, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем.

Відповідно до п. 3. 19 ДСанПІН 5.5.2.008-01, здача в оренду територій, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально - виховним процесом, не дозволяється.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Судом встановлено, що основний вид економічної діяльності Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" - розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв'язку, тобто ціль господарської діяльності орендаря не пов'язана з навчально-виховним процесом та не має на меті надання освітніх послуг, з огляду на що відповідач використовує приміщення для розміщення технологічного обладнання зв'язку, що суперечить меті досягнення наведених у ст. 5 Закону України "Про загальну середню освіту" завдань.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, зважаючи на вищевикладене та враховуючи встановлені обставини в межах розгляду даної справи в суді суд вбачає наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди, зміст якого суперечить вимогам Закону України "Про освіту", та про зобов'язання повернути спірне приміщення, оскільки таке приміщення загальноосвітнього навчального закладу не може бути об'єктом оренди для використання його у комерційній діяльності.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення №6/26 від 01 січня 2004 року, який укладений між відділом освіти Житомирської райдержадміністрації та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", за яким передано в оренду нежиле приміщення площею 19.04 кв.м.

3. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка,18; код 21560766) звільнити нежитлове приміщення площею 19,04 кв.м., яке розташоване в приміщенні Глибочицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за адресою: 12403, вул. 40 років Перемоги,6, с.Глибочиця, Житомирського району Житомирської області та передати це приміщення за актом приймання-передачі Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (10003, м.Житомир, вул.Лесі Українки,1; код 02143040).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка,18; код 21560766) на користь прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; Банк одержувача: Держказначейська служба України, м.Київ, код банку: 820172, рахунок : 35215069011049) - 2400 грн. судового збору.

5. Стягнути з Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації (10003, м.Житомир, вул.Лесі Українки,1; код 02143040) на користь прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; Банк одержувача: Держказначейська служба України, м.Київ, код банку: 820172, рахунок : 35215069011049) - 800 грн. судового збору .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.07.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- Житомирська районна рада (рек.)