Постанова № 67684526, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 915/1101/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", м. Миколаїв (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.12.2016 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017

зі справи № 915/1101/16

за позовом Товариства

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Борисенко С.Л.,

відповідача - Прохорова Є.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 16.08.2016 № 21-рш у справі № 1-26.213/10-2016 (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.12.2016 (суддя Олейняш Е.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 (колегія суддів у складі: Ліпчанська Н.В. - головуючий, Лисенко В.А. і Діброва Г.І.): у позові відмовлено; судовий збір покладено на Товариство.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким: позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати оспорюване рішення; судові витрати покласти на територіальне відділення АМК. Скаргу мотивовано прийняттям зазначених судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за невідповідності висновків судів обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що вони ґрунтуються на невірній оцінці обставин справи та неправильному застосуванні законодавства, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариством подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи копії статуту, копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і копії протоколу засідання наглядової ради Товариства - на підтвердження зміни типу та назви з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. Дане клопотання задовольняється, відповідні документи залучаються до матеріалів цієї справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Товариство, будучи юридичною особою, здійснює діяльність (на підставі відповідних ліцензій) з: виробництва теплової енергії (далі - ТЕ); транспортування ТЕ магістральними та місцевими тепловими мережами; постачання ТЕ.

Товариство є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води (далі - Послуги з ЦО та ЦПГВ).

У розумінні статті 1, абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Товариство протягом 2014-2015 років та поточного періоду 2016 року є таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринках надання Послуг з ЦО та ЦПГВ у межах мереж м. Миколаєва Миколаївської області, що належать йому чи ним використовуються, як таке, що не має на цих ринках жодного конкурента. Наведене Товариством не заперечується.

Згідно з оспорюваним рішенням:

- Товариство визнано таким, що протягом зазначеного періоду часу у територіальних межах міста Миколаєва Миколаївської області, де розташовані мережі, що належать або використовуються (експлуатуються) Товариством для надання Послуг з ЦО та ЦПГВ своїм абонентам (споживачам), займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання Послуг з ЦО та ЦПГВ як таке, що не має на цьому ринку жодного конкурента (пункт 1);

- дії Товариства, які полягають у включенні до змісту договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ зі споживачами - фізичними особами умов, які не відповідають вимогам чинного законодавства, а також в укладанні таких договорів, внаслідок чого споживачі можуть не скористатися усім обсягом наданих їм законодавством прав, звужено коло обов'язків та відповідальність виконавця послуг, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, на Товариство накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 названого Закону в сумі 68 000 грн. (пункт 3);

- Товариство зобов'язано усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного в пункті 2 цього рішення, шляхом приведення у відповідність до вимог чинного законодавства положень договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ, укладених з фізичними особами, у двомісячний термін з дня отримання цього рішення, про що поінформувати територіальне відділення АМК (пункт 4).

Оспорюване рішення отримане Товариством.

Зазначене рішення мотивоване таким.

З урахуванням положень законодавства та особливостей організації взаємовідносин Товариства зі своїми абонентами, які зумовлені специфікою надання Послуг з ЦО та монопольним становищем Товариства на визначеному ринку, територіальним відділенням АМК було проведено правовий аналіз договорів, які укладаються зазначеним суб'єктом, на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в частині недопущення, ущемлення або ж можливості ущемлення прав та законних інтересів споживачів. Так, територіальним відділенням АМК було проаналізовано договір про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ № 282008, примірники якого було надіслано заявнику для підписання, договір від 27.11.2015 № 207077, укладений Товариством з гр. ОСОБА_7, а також низку чинних "на теперішній час" рівнозначних договорів, які укладено Товариством з іншими споживачами Послуг з ЦО.

Предметом договорів, які аналізувалися територіальним відділенням АМК, є зобов'язання виконавця (Товариства) надавати вчасно та відповідної якості Послуги з ЦПГВ споживачеві - власнику (наймачу, орендарю) житлового приміщення (квартири) та іншим особам, які фактично мешкають у житловому приміщенні (квартирі), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором [усі повнолітні особи мають рівні права та обов'язки (солідарні) разом із споживачем за цим договором].

У змісті договорів територіальним відділенням АМК виявлено, на його думку, низку невідповідностей та додаткових умов, що суперечать чинному законодавству і внаслідок застосування яких можуть ущемлюватися інтереси споживачів послуг, а також звужуватися коло обов'язків та відповідальності виконавця послуг (Товариства).

На підставі аналізу норм чинного законодавства, умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі - Типовий договір) та умов укладених Товариством договорів суд дійшов, зокрема, таких висновків:

- на даний час, тобто на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, за відсутності законодавчого визначення розміру компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт та порядку розрахунку цього розміру, дії Товариства щодо виключення з умов договорів положення про обов'язок виконавця стосовно виплат такої компенсації не є порушенням;

- у редакції договорів, які укладаються Товариством, звужується коло відповідальності виконавця щодо виконання обов'язків, які пов'язані із взяттям на абонентський облік та проведенням періодичної повірки квартирних засобів обліку ТЕ. У цій частині доводи територіального відділення АМК є обґрунтованими;

- обґрунтованим є твердження територіального відділення АМК про те, що винятковими причинами, які можуть звільняти виконавця від обов'язку інформувати споживача про перерву в наданні послуг, є перерви, що настали внаслідок аварії або дії непереборної сили. Проведення ремонтних і профілактичних робіт в установленому порядку не звільняє Товариство від обов'язку щодо інформування споживача про такі перерви у відповідності з порядком, визначеним нормативно-правовими актами;

- за умовами договорів Товариство, використовуючи власне монопольне становище, а також право на підготовку та укладення договору, який за своєю правовою природою є договором приєднання, позбавляє споживача права на отримання сум неустойки, штрафів та пені як одного із способів відновлення споживачем власних інтересів у разі неналежного виконання Товариством своїх зобов'язань за договором;

- договори, які укладені Товариством, не містять обов'язків Товариства, зокрема, щодо узгодження із споживачем не пізніше ніж за три робочі дні до проведення планових робіт всередині житлового приміщення часу доступу до такого приміщення з наданням йому відповідного письмового повідомлення; крім того, територіальним відділенням АМК правомірно звернуто увагу на те, що положення законодавства не покладають на споживача обов'язку забезпечувати доступ виконавцю та балансоутримувачу для проведення оглядів санітарно-гігієнічного обладнання, припинення теплопостачання у разі неоплати вартості наданих послуг понад три місяці або порушення умов договору;

- є можливим включення до умов договорів положення про те, що виконавець зобов'язаний забезпечувати температуру повітря у житлових приміщеннях за умови їх утеплення (герметизації віконних рам, проектного скління вікон, герметизації дверей, які відокремлюють опалювальні приміщення від неопалювальних або зовнішнього середовища тощо);

- правомірним є твердження територіального відділення АМК про те, що виконання Товариством у повній мірі обов'язків щодо забезпечення безперервного надання послуг з ЦО не гарантує виконання обов'язку щодо усунення аварій та інших порушень надання послуг у разі їх настання;

- обґрунтованим є твердження територіального відділення АМК стосовно того, що Товариство, посилаючись на передбачений у договорах обов'язок споживача у випадку відключення житлового приміщення від системи централізованого опалення або встановлення будинкового приладу обліку ТЕ сплатити Товариству повну вартість отриманих послуг, може відмовляти споживачу у прийнятті на абонентський облік засобу обліку та, як наслідок, нараховувати плату за надані послуги за нормативами споживання, що призведе до понесення споживачем додаткових фінансових витрат з оплати послуг. При цьому умовами Типового договору такого обов'язку споживача не передбачено.

В обґрунтування правомірності укладених Товариством із споживачами договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ Товариство посилалося на судові рішення в цивільній справі № 490/5070/15-ц за позовом ОСОБА_8 до Товариства про захист прав споживачів, усунення фактів порушення законодавства у договорі про централізоване опалення, зобов'язання вчинити дії. Однак, як зазначено у судових рішеннях із згаданої справи, позивачка не оспорювала обставини невідповідності запропонованого відповідачем (Товариством) договору умовам Типовому договору. Відповідність договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ, які укладаються Товариством, умовам Типового договору у вказаній цивільній справі не досліджувалася. Загальними судами не надавалася правова оцінка діям Товариства як монопольного утворення та їх впливу на права та інтереси широкого кола споживачів. Відтак судові рішення у відповідній цивільній справі не спростовують висновки територіального відділення АМК, викладені в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням монопольного (домінуючого) становища Товариства на визначеному ринку протягом згаданого періоду часу споживачі його послуг не мають можливості вибору іншого контрагента та змушені укладати договори про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води з Товариством на визначених ним умовах з включенням до цих договорів положень, які, не відповідаючи законодавству, можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів. За умов існування значної конкуренції на ринку такі дії Товариства були б неможливими, оскільки, будучи зацікавленим продати свій товар - Послуги з ЦО, Товариство вживало б заходів щодо укладання договору із споживачем з чітким та повним додержанням вимог чинного законодавства.

Оспорюване рішення містить вимогу щодо зобов'язання Товариства усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного в пункті 2 цього рішення, шляхом приведення у відповідність до вимог чинного законодавства положень договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ, укладених з фізичними особами, без визначення конкретних пунктів цих договорів, і частина умов договорів дійсно не відповідає вимогам законодавства.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Відсутня затверджена центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства методика нарахування компенсації за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт споживачам Послуг з ЦО, що не є підставою для звільнення Товариства від виконання відповідних обов'язків перед споживачем.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є, зокрема, дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 12 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для, зокрема, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Попередні судові інстанції у розгляді даної справи, з урахуванням доводів сторін та поданих ними доказів дослідили умови (пункти) договорів, укладених (або запропонованих Товариством до укладення) щодо надання Товариством споживачам Послуг з ЦО та ЦПГВ на предмет узгодженості таких умов з положеннями законодавчих та інших нормативно-правових актів, як-от: Цивільного кодексу України; Господарського кодексу України; Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; Закону України "Про теплопостачання"; Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630); Правил користування тепловою енергією (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198); Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі надання їх не в повному обсязі (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151); Типового договору; ДСТУ 3891-99 "Безпека у надзвичайних ситуаціях"; Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 278).

За результатами такого дослідження судовими інстанціями з'ясовано невідповідність частини умов зазначених договорів вимогам названих актів законодавства, про що докладно зазначено в оскаржуваних судових рішеннях. При цьому суди обґрунтовано виходили з того, що, хоча й не усі доводи територіального відділення АМК з приводу невідповідності умов договорів чинному законодавству знайшли підтвердження за матеріалами справи, але оскільки в резолютивній частині оспорюваного рішення не конкретизовано ті пункти договорів, які суперечать законодавству, то відсутні й підстави для визнання цього рішення недійсним.

Водночас, як встановлено попередніми судовими інстанціями, згадана невідповідність частини умов договорів, укладених Товариством із споживачами, за наявності монопольного становища Товариства на ринку Послуг з ЦО та ЦПГВ (яке Товариством й не заперечувалося), мала наслідком ущемлення інтересів споживачів цих послуг.

Названими судовими інстанціями за результатами розгляду справи з'ясовано й відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

За таких обставин висновок місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові відповідає нормам матеріального і процесуального права, застосованим цими судами.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, окремі розбіжності у правовій оцінці судами першої і апеляційної інстанцій з'ясованих ними обставин справи не тягнуть за собою обов'язкових наслідків у вигляді зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки не підпадають під ознаки підстав для скасування або зміни рішення, які вичерпно визначені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України (для апеляційного перегляду) і статтею 11110 названого Кодексу (для перегляду судових рішень у касаційному порядку). Визначальною у даному разі є правильність підсумкового висновку обох судових інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Не можна погодитися з доводами скаржника про те, що "суди першої та апеляційної інстанції залишаючи в силі рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.10.2016р. у справі № 1-26.213/28-2016, зобов'язують Позивача виконати вказане рішення в повному обсязі та вчинити дії щодо внесення в умови типових договорів Позивача положення, які судами обох інстанцій встановлені, як такі що не відповідають нормам чинного законодавства та виключити з договору пункти, які відповідно до рішення судів, включені правомірно та обґрунтовано". Ніяких приписів щодо "виконання рішення в повному обсязі" оспорюване рішення не містить. За з'ясованим попередніми судовими інстанціями змістом пункту 3 цього рішення, Товариство має у певний строк привести у відповідність до вимог чинного законодавства положення договорів про надання Послуг з ЦО та ЦПГВ, укладених з фізичними особами. Але які конкретно умови (пункти) зазначених договорів слід привести у відповідність до вимог чинного законодавства, в оспорюваному рішенні, зокрема в його резолютивній частині, не вказано (та й не повинно було вказуватися, оскільки це означало б, по суті, втручання в господарську діяльність Товариства). Дане питання Товариство має вирішити самостійно; при цьому можуть бути враховані, у тому числі, й правові висновки, викладені у судових рішеннях з даної справи, зокрема постанови апеляційного господарського суду.

Наявність "фінансових втрат" для Товариства у зв'язку зі сплатою штрафу на підставі оспорюваного рішення не є визначеною законом підставою для визнання згаданого рішення недійсним та скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 зі справи № 915/1101/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій