Постанова № 67684319, 06.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2017 р. м. Київ К/800/26755/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Мойсюка М.І.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області про відшкодування витрат по виплаті пенсій,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - УПФ України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області) пред'явило позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області(далі - відділення Фонду) про стягнення з відповідача понесені витрати по виплаті пенсій за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року (включно) у розмірі 3313,52 грн.

В обґрунтування позову посилалося на те, що відповідно до вимог чинного законодавства на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області понесені управлінням витрати по виплаті пенсій за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року (включно) у розмірі 2668,94 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 94 копійки).

У касаційній скарзі УПФУ України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права в частині відмови у задоволенні позову,просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує на обґрунтованість рішень суду попередніх інстанцій та відсутність підстав для їх скасування. Вказує, що відповідно до вимог статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року, відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання здійснюється стороною, законодавство якої поширювалось на працівника під час його трудової діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року позивачем понесені витрати по виплаті пенсій пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати, здійснені пенсійним органом на загальну суму у розмірі 3313,52 грн., у тому числі 3268, 94 грн. - витрат з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та 44,58 грн. пенсії ОСОБА_16 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Предметом спору у даній справі є відшкодування витрат з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди дійшли висновку про їх обґрунтованість щодо відшкодування витрат з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 у розмірі 2668, 94 грн., оскільки нещасні випадки на виробництві із вказаними громадянами сталися в період існування та на території колишнього СРСР, що підтверджується протоколами про призначення пенсії, актами про нещасний випадок на виробництві, копіями виписок з актів огляду в МСЕК.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування виплати пенсій у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначених ОСОБА_13, ОСОБА_14, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний, виходив з того, що нещасні випадки сталисяз пенсіонерами на території незалежної держави Російської Федерації у 1999 та 2001 роках. Тобто страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо відшкодування витрат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_16 на час загибелі свого чоловіка не перебувала на його утриманні, їй не виповнилося 55 років і вона не була непрацездатною особою в розумінні статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105 - XIV (далі - Закон № 1105 - XIV).

У доводах касаційної скарги позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на виплати пенсій у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначених ОСОБА_13, ОСОБА_14, та витрат по виплаті пенсії ОСОБА_16 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. В іншій частині рішення не є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, на підставі наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону 1105 - XIV.

Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону №1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.

Тобто, якщо особи, яким управління ПФУ виплатило пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не мали права на їх отримання, Фонд може не прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку вищезазначених пенсій таким особам.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 8 липня 2014 року (справа № 21-240а14).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_16 пенсію у зв'язку з втратою годувальника призначено лише в 2009 році, про що свідчить протокол призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а страховий випадок - виробнича травма зі смертельним наслідком її чоловіка стався ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_16 на момент смерті свого чоловіка не була непрацездатною особою, не перебувала на утриманні свого чоловіка, що сторонами не оспорюється.

Тобто, у даному випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області не зобов'язаний відшкодовувати УПФУ України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрати, пов'язані з виплатою їй пенсії по втраті годувальника, оскільки ОСОБА_16 не підпадає під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання пенсії, згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону.

Що стосується відшкодування виплат, сплачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яким призначено пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій нещасні випадки на виробництві, що призвели до інвалідності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сталися 26 травня 1999 року та 12 лютого 2001 року відповідно, на території незалежної держави - Російської Федерації.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону №1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Такий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 31 березня 2015 року (справа - № 25-2а15).

Помилковими є посилання на Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року, оскільки вона не регулює питання пенсійного забезпечення (про це прямо зазначено в статті 7 Угоди від 14 січня 1993 року), а стосуються порядку відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону № 1105-XIV(втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).

З огляду на викладене витрати УПФ України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області, пов'язані з виплатою і доставкою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з ними на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За наведених обставин адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області підлягає задоволенню в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області понесених витрат по виплаті пенсій за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року (включно) у розмірі 3268,94 грн. (розмір суми не врахованих витрат на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 44,58 грн. відмовлено правильно.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки рішення суддів попередніх інстанцій в частині відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року (включно) в сумі 600 гривень (3268,94 - 2668,94 = 600) прийняті з порушенням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п остановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою і доставкою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року (включно) в сумі 600 гривень.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Слов'янську Донецької області (р/р 37176400901075 в УДК у Донецькій області, МФО 834116) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (код 37803258, р/р 256003012069 в ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) витрати по виплаті пенсій в розмірі 600 гривень.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Мойсюк М.І.