Постанова № 67682211, 11.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 липня 2017 р. 15:59 год. справа №820/1723/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000491304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000501304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000481304 про застосування штрафних санкцій та вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не погоджується з висновками Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, зробленими в акті від 28.12.2016 року №1816/20-23-13-04/НОМЕР_1, та вважає винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення, рішення, вимогу, необґрунтованими, бездоказовими, безпідставними і протиправними. Позивач вважає що діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства України та відобразив у податковому і бухгалтерському обліку саме документально підтверджені витрати, які безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, що підтверджується самим актом перевірки та первинними документами підприємця. В зв'язку з тим, що донарахування оподатковуваного доходу за 2015 рік, проведене в п.2.1.2 акту перевірки ОДПІ є необґрунтованими та безпідставними, не засновані на нормах ПК України, донарахування ЄСВ проведене за рахунок збільшення оподатковуваного доходу за 2015 рік є також безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що за результатами перевірки було встановлено порушення п. 177.2, 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 65512,38грн., порушення ч.1 п.2 статті 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, в результаті чого занижено суму єдиного внеску у сумі 82810,14 грн. А також п.85.2 ст.85 ПК України, не збережено документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, абз.6 п.7 ст.13 розділу VIII Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №434 від „04" листопада 2016р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2016 року, фахівцями Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в період з 01.12.2016 року по 14.12.2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2016 року №1816/20-23-13-04/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014р. по 31.12.2015р."

Перевіркою встановлено порушення п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 65512,38 грн., порушення ч.1 п.2 статті 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015року, в результаті чого занижено суму єдиного внеску у сумі 82810,14 грн., а також п. 85.2 ст. 85 ПК України, не збережено документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі висновків акту перевірки від 28.12.2016 року №1816/20-23-13-04/НОМЕР_1, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №0000491304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 81890,48 грн. (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 65512,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16378,10 грн.) за порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України,

- податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №0000501304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України,

- рішення від 23 січня 2017 року №0000481304 про застосування штрафних санкцій у сумі 8281,01 грн. в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,

- вимогу від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 82810,14 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки правильності визначення витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовував у господарської діяльності 6 автомобілів з причепами. При визначенні валових витрат та встановлення безпосередньої пов'язаності їх з отриманням доходу перевіряючими було здійснено співставлення даних отриманого загального оподатковуваного доходу з витратами по кожному автомобілю окремо. Згідно наданих на перевірку первинних документів (виписок банку, актів виконаних робіт, ТТН) встановлено, при використані у підприємницької діяльності автомобіля НОМЕР_2 отримано доход у 2015 році на суму 358741,22 грн., тоді як відповідно до видаткових накладних та актів про ремонтування та установлення запчастин на автомобілі, протягом 2015 року віднесено до складу витрат запчастин на вищезазначений автомобіль на суму 708045,07 грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

З огляду на встановлені при перевірці обставини вбачається, що ФОП ОСОБА_3 не мав намір одержати економічний ефект у вигляді отримання доходу, за результатами своєї підприємницької діяльності, а мав намір за рахунок таких операцій сформувати витрати виключно з метою мінімізації оподаткування.

Отже на підставі вищевикладеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 у деклараціях про майновий стан і доходи за 2015р. було завищено вартість документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів на суму 349303,85 грн. (358741,22грн-708045,07грн= 349303,85грн).

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. На податковому обліку знаходиться в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області. Видами діяльності позивача є - вантажний автомобільний транспорт (основний); надання послуг перевезення речей (переїзду); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів.

Порядок оподаткування доходів громадян фізичних осіб - підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до них належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, вимогами ПК України передбачено, що до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема належать витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.

При цьому суд зазначає, що нормами ПК України не передбачено, що такі витрати можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу в сумі, що не перевищує отриманий дохід від експлуатації відремонтованого майна.

Тобто, при визначенні оподаткованого доходу у відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, а не як різниця між конкретними оподаткованими об'єктами, операціями, джерелом доходу, та їх документально підтвердженими витратами.

Єдиною вимогою в даному випадку в ПК України є те, що такі витрати повинні бути документально підтверджені.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до приписів п.п.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України ФО-П ОСОБА_3 в 2015 році до складу витрат на ремонт та експлуатацію автомобіля НОМЕР_2 з причепом було віднесено вартість запчастин в загальній сумі 278663,25 грн., що підтверджується дефектними відомостями, видатковими накладними постачальника, накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів, актами про ремонт та встановлення запчастин, а саме:

- за січень 2015 року в сумі 2889,37 грн.: дефектними відомостями від 12 січня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ФО-П ОСОБА_4 від 13.01.2015 року № РН-000035970; ПП «Баркас-2009» від 16.01.2015 року № Б-000000046; ТОВ «Ірбіс-Авто» від 30.01.2015 року № А-003988; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 13.01.2015 року на суму 1961,89 грн., від 16.01.2015 року на суму 874,98 грн., від 30.01.2015 року на суму 52,50 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.01.2015 року;

- за лютий 2015 року в сумі 38915,83 грн.: дефектними відомостями від 4 лютого 2015 року, від 19 лютого 2015 року, від 23 лютого 2015 року; видатковими накладними постачальника: ПП «Трак-Шина-Сервіс» від 05.02.2015 року № 332; ТОВ «Фара-І» від 06.02.2015 року № Х32-020920, від 06.02.2015 року № Х32-020918, від 18.02.2015 року № Х32-022303, від 23.02.2015 року № Х32-022505; ТОВ «Автофастера» від 12.02.2015 року № АФ-0006005, від 16.02.2015 року № АФ-0006346, від 19.02.2015 року № АФ-0007052, від 19.02.2015 року № АФ-0007063; ТОВ «Тахоспецсервіс» від 19.02.2015 року № РН-000019; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 05.02.2015 року на суму 2041,67 грн., від 06.02.2015 року на суму 7975,00 грн., від 19.02.2015 року на суму 11716,67 грн., від 19.02.2015 року на суму 1678,33 грн., від 23.02.2015 року на суму 15 504,16 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 28.02.2015 року;

- за березень 2015 року в сумі 18547,50 грн.: дефектними відомостями від 4 березня 2015 року, від 25 березня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Фара-І» від 09.02.2015 року № Х32-020919, від 24.03.2015 року № Х32-032402; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 04.03.2015 року на суму 9104,17 грн., від 25.03.2015 року на суму 9443,33 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.03.2015 року;

- за квітень 2015 року в сумі 22946,45 грн.: дефектними відомостями від 13 квітня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Фара-І» від 24.03.2015 року № Х32-032406, від 14.04.2015 року № Х32-041409, від 14.04.2015 року № Х32-041412, від 14.04.2015 року № Х32-041410, від 14.04.2015 року №Х32-041414; ТОВ «Ірбіс-Авто» від 10.04.2015 року № А-014873; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 14.04.2015 року на суму 22946,45 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 30.04.2015 року;

- за травень 2015 року в сумі 17480,01 грн.: дефектними відомостями від 11 травня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Фара-І» від 27.04.2015 року № Х32-050404, від 29.04.2015 року № Х32-042906, від 08.05.2015 року № Х32-051202, від 07.05.2015 року № Х32-051227, від 12.05.2015 року №Х32-051231; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 12.05.2015 року на суму 17480,01 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.05.2015 року;

- за червень 2015 року в сумі 1175,01 грн.: дефектними відомостями від 11 червня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Ірбіс-Авто» від 11.06.2015 року № А-025622; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 11.06.2015 року на суму 1175,01 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 30.06.2015 року;

- за липень 2015 року в сумі 23325,00 грн.: дефектними відомостями від 6 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Фара-І» від 06.07.2015 року № Х32-070612, від 08.07.2015 року № Х32-070803, від 15.07.2015 року № Х32-071509; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 08.07.2015 року на суму 16516,67 грн., від 15.07.2015 року на суму 6808,33 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.07.2015 року;

- за серпень 2015 року в сумі 21158,34 грн.: дефектними відомостями від 11 серпня 2015 року, від 28 серпня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ТОВ «Фара-І» від 06.07.2015 року № Х32-070610, від 28.08.2015 року № Х32-082804; ПП «Баркас-2009» від 11.08.2015 року № Б-0000975; ТОВ «Сіріус ЛТД» від 14.08.2015 року № 29; ТОВ «Автофастера» від 14.08.2015 року № АФ-0036751; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 11.08.2015 року на суму 18529,17 грн., від 28.08.2015 року на суму 2629,17 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.08.2015 року;

- за вересень 2015 року в сумі 30631,73 грн.: дефектними відомостями від 18 вересня 2015 року, від 29 вересня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ПП «Баркас-2009» від 18.09.2015 року № Б-00001123, від 29.09.2015 року № Б-00001159; ТОВ «Автофастера» від 04.09.2015 року № АФ-0040683; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 18.09.2015 року на суму 17013,15 грн., від 29.09.2015 року на суму 13618,58 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 30.09.2015 року;

- за жовтень 2015 року в сумі 51843,76 грн.: дефектними відомостями від 7 жовтня 2015 року, від 20 жовтня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ПП «Баркас-2009» від 07.10.2015 року Б-00001191, від 15.10.2015 року Б-00001223; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 07.10.2015 року на суму 27260,34 грн., від 20.10.2015 року на суму 24583,42 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.10.2015 року;

- за листопад 2015 року в сумі 1643,29 грн.: дефектними відомостями від 10 листопада 2015 року; видатковими накладними постачальника: ФО-П ОСОБА_4 від 16.06.2015 року № РН-000043593; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 10.11.2015 року на суму 1643,29 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 30.11.2015 року;

- за грудень 2015 року в сумі 48106,96 грн.: дефектними відомостями від 4 грудня 2015 року, від 17 грудня 2015 року; видатковими накладними постачальника: ПП «Баркас-2009» від 27.11.2015 року № Б-00001399, від 10.11.2015 року № Б-00001325, від 26.11.2015 року № Б-00001394, від 08.12.2015 року № Б-00001433, від 17.12.2015 року № Б-00001468; ТОВ «Автофастера» від 20.11.2015 року № АФ-0056622; накладними-вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 04.12.2015 року на суму 42055,88 грн., від 17.12.2015 року на суму 6051,08 грн.; актом про ремонт та встановлення запчастин від 31.12.2015 року;

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів сума витрат запчастин на ремонт автомобіля НОМЕР_2 складає 278663,25 грн., отже висновки контролюючого органу про віднесення до складу витрат запчастин на ремонт в сумі 708045,07 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000491304 з огляду на необґрунтованість та неправомірність висновків контролюючого органу, на підставі яких визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Відносно правомірності винесення контролюючим органом рішення від 23 січня 2017 року №0000481304 про застосування штрафних санкцій у сумі 8281,01 грн. в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вимоги від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 82810,14 грн., суд зазначає що донарахування ЄСВ за 2015 рік в сумі 82810,14 грн., проведено в акті перевірки ОДПІ за рахунок збільшення оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 349303,85 грн., внаслідок зменшення задекларованих витрат.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464-VI): єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.4 ст.4 Закон України №2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №435), ФОП, у тому числі ФОП - платники ЄП без використання праці найманих працівників, формують та подають звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до Порядку №435 в Звіті відображається сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації про майновий стан і доходи фізичної особи - підприємця в розрізі місяців звітного періоду (року). Сума чистого доходу за рік (рядок "Усього" графи 2) повинна відповідати сумі чистого оподатковуваного доходу, зазначеній у Податковій декларації про майновий стан та доходи (рядок 01 розділу II Додатка 5 до Декларації).

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. Разом з тим сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI зі змінами та доповненнями, ФОП, крім ФОП - платників ЄП, зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Судом встановлено, що позивачем 26 січня 2015 року до контролюючого органу подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік в якому сума чистого доходу за 2015 рік (рядок "Усього" графи 2) відповідає сумі чистого оподатковуваного доходу, зазначеній у Податковій декларації про майновий стан та доходи (рядок 01 розділу II Додатка 5 до Декларації) за 2015 рік. Невідповідність цих даних в акті перевірки ОДПІ не встановлено.

З огляду на те, що донарахування оподатковуваного доходу за 2015 рік за наслідками проведеної перевірки є необґрунтованим та безпідставним, суд приходить до висновку що донарахування ЄСВ проведене за рахунок збільшення оподатковуваного доходу за 2015 рік є також безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування рішення від 23 січня 2017 року №0000481304 та вимоги від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 є похідними від позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №0000491304, та також підлягають задоволенню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №0000501304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_3 було надіслано лист від 04.11.2016 року №8956/10/20-23-13-04-14 щодо надання документів на перевірку, зокрема виписки по усім рахункам, відкритим у закладах банку з додатками до них, платіжні доручення, позивачем було надано лише виписку ПАТ «ПриватБанк» по рахунку № НОМЕР_3 (українська гривня).

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 у порушення п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України не забезпечив зберігання первинних документів пов'язаних з обчисленням та сплати податків і зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та не надав контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем відкриті в банківських установах наступні рахунки: Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 (українська гривня) - 18.10.2010 року; Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_4 (українська гривня) - 18.10.2010 року (картковий рахунок); ПАТ «Сбербанк» НОМЕР_5 (українська гривня) - 09.12.2015 року; ПАТ «Сбербанк» НОМЕР_6 (українська гривня) - 09.12.2015 року (картковий рахунок); Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 (російський рубль) - 13.11.2015 року.

До перевірки позивачем надано виписку по рахунку НОМЕР_8 Харківського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» за період 2014-2015рр..

З пояснень представника позивача вбачається, що інші виписки посадовим особам контролюючого органу не надавались, у зв'язку з відсутністю на зазначених рахунках руху грошових коштів, так як зазначені рахунки були відкриті в кінці перевіряємого періоду та використовувались позивачем в 2016-2017рр., що не охоплювались перевіркою, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів на рахунках позивача.

Згідно з положеннями ст.83 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Так, ними можуть бути документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.85.1. Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, викладено позицію, що судам, під час вирішення спорів про скасування податкових-повідомлень рішень належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, до первинних документів, зокрема, належать: видаткові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідну господарську операцію і підтверджують факт її здійснення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_4; ПАТ «Сбербанк» НОМЕР_5; ПАТ «Сбербанк» НОМЕР_6; Харківське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7, на зазначених рахунках відсутній рух грошових коштів за перевіряємий період.

Таким чином, вказані документи, не можуть свідчити про про будь-які господарські операції позивача та підтверджувати факт їх здійснення, отже не є первинними документами та не впливають на встановлення фактичних обставин під час проведення перевірки.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 року №395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за №607/23139, перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється.

Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням.

Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто платником податків у присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В описі в обов'язковому порядку зазначається кожний переданий документ із указанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількості, за який період діяльності вони надані та кількості аркушів.

У кінці опису платником податків повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із провадженням діяльності, відсутні.

Посадова особа, яка здійснює перевірку, ознайомившись із наданими для перевірки документами, перевіривши їх наявність за описом, робить у ньому запис про прийняття для проведення документальної перевірки документів, пов'язаних із провадженням діяльності, зазначає дату їх прийняття та ставить особистий підпис.

У разі відмови платника податків або його законних представників від особистого складання опису такий опис складається посадовою особою, відповідальною за проведення перевірки, у присутності платника податків. При цьому цей факт зазначається в акті перевірки.

Один примірник опису додається до матеріалів перевірки, інший залишається у платника податків.

Після закінчення перевірки посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, повертає платнику податків документи за описом. Платник податків на першому примірнику опису, що додається до акта перевірки, вчиняє запис: "Документи після завершення проведення перевірки отримано в повному обсязі", зазначає дату їх отримання та ставить особистий підпис.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що в порушення наведених вимог законодавства, опис наданих для перевірки документів не складався, відмова платника податків або його законних представників від особистого складання опису не зафіксована та в акті перевірки не відображена.

Отже, встановити які саме документи були надані позивачем під час проведення перевірки та досліджені перевірючим органом не вбачається можливим.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №0000501304 є необґрунтованим та неправомірним, отже підлягає скасуванню

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000491304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000501304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000481304 про застосування штрафних санкцій та вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд присуджує документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000491304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000501304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №0000481304 про застосування штрафних санкцій.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 23 січня 2017 року №Ф-0000111304 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2 судовий збір у сумі 1734,93 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн. 93 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12.07.2017 року.

Суддя Біленський О.О.