Постанова № 67681802, 10.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року №810/1508/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.08.2015 №6257-17/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем була сплачена податкова заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20833,34 грн., з якою він не погоджується та вважає податкове повідомлення-рішення, винесене Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що мав всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно ОСОБА_1 оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлене наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Toyota Land Cruiser 150 VX, рік випуску 2010, дата реєстрації на цього власника - 21.03.2013 року, державний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна 3956 куб.см.

На виконання вимог п.п.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України позивачу Білоцерківською ОДПІ було сформоване податкове - повідомлення рішення (далі - ППР) по транспортному податку форми "Ф" від 18.06.2015 року №6257-17 на суму 25 000, 00 грн., яке було направлене платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та 07.07.2015 року отримане платником особисто. Після подання позивачем заяви від 27.08.2015 року до Білоцерківської ОДПІ щодо проведення перерахунку суми транспортного податку, відповідачем було винесене спірне ППР від 28.08.2015 року №6257-17/1 на суму 20 833, 34 грн., яке було отримане позивачем особисто 01.09.2015 року, про що свідчить його підпис на корінці.

Згідно з даними картки особового рахунку платника податків, ОСОБА_1 02.09.2015 року здійснив повне його погашення шляхом перерахування коштів в сумі 20 833,34 грн. на відповідний рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджету. Та не погоджуючись з податковим боргом у розмірі 20833,34 грн., нарахованого згідно з податковим повідомленням рішенням від 28.08.2015 №6257-17/1, позивач звернувся до суду.

Надаючи праву оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортний податок, згідно Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно з статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з вказаних норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Відповідно до Рішення №1395-70-VІ Білоцерківської міської ради Київської області від 22.01.2015, транспортний податок був затверджений Білоцерківською міською радою Київської області лише 22.01.2015 року, тобто він був оприлюднений після 15 липня 2014 року, та він не може бути визнаний обов'язковим до сплати принаймні в 2015 році.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу. Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України, визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

За зазначених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, а також вважає, що податкове повідомлення - рішення від 28.08.2015 №6257-17/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 640,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав, тому, судові витрати щодо сплати судового збору в зазначеній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 128, 157-163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 28.08.2015 №6257-17/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.