Рішення № 6767974, 13.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.09р. Справа № 17/172-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське підприємство "АРТ-ФЛЕКС", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод", м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області про стягнення 16 482 грн. 85 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Чеснова Н.В., довір. № 03-02/09 від 16.02.09р.;

від відповідача: Охріменко А.А., довір. б/н від 03.08.09р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське підприємство "АРТ-ФЛЕКС" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (надалі –відповідач) суму 14 174 грн. 04 коп. основного боргу, 1 686 грн. 90 коп. пені, 411 грн. 05 коп. інфляційних, 210 грн. 86 коп. 3% річних, а всього 16 482 грн. 85 коп. заборгованості за порушення зобов’язань по договору № 198 від 08.04.08р.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов вказує на те, що додані до позову видаткові накладні не відносяться до поставок по спірному договору, а виконувалась за усним попереднім погодженням. Крім того, станом на 01.10.2007 року підприємством відповідача здійснено попередню оплату за замовлений в усному порядку товар, а позивачем не було поставлено товар в рахунок вказаної попередньої оплати.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.10.09р. по 27.10.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою голови господарського суду від 15.10.09р. строк розгляду спору за заявою судді продовжено до 18.11.09р.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.04.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 198 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого виконавець зобов’язався виготовити та поставити в строк поліграфічну продукцію на замовлення у власність відповідача, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити цей товар на протязі 15-ти діб з дати отримання відповідної продукції (п.п. 1.1, 1.2, 3.3 Договору).

В період дії вказаного договору виконавцем поставлено на адресу відповідача на його замовлення продукцію на загальну суму 14 174 грн. 04 коп. отримання якої здійснено належним представником замовника, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та виставленими рахунками (а.с. 13-21).

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-          суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-          кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач у своїх запереченнях на позов визнає факт поставки спірної продукції, разом з тим посилається на те, що це не договірна поставка продукції, так як в спірних накладних відсутні посилання на Договір чи будь-яку специфікацію, а тому строків оплати й повернення відповідно до вимог Цивільного кодексу України сторонами по справі не узгоджено. Окрім того зазначає, що 01.10.07р. згідно банківської виписки замовником було здійснено попередню оплату за усним замовленням товару в розмірі 14 400 грн. 00 коп., а позивачем так і не було поставлено товар в рахунок вказаної оплати.

Зазначені вище твердження відповідача суд вважає безпідставними, не підтвердженими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, згідно двохстороннього акту звірки взаємних рахунків від 31.05.08р., тобто на час укладання Договору сальдо по розрахункам підприємств сторін становило 00,00 грн.

Внаслідок чого, господарський суд зазначає, що спірна поставка продукції виникла після підписання названого вище акту звірки, а будь-яких інших відносин між позивачем та відповідачем крім договору № 198 від 08.04.08р. у спірний період не було, тобто заборгованість виникла в рамках спірного договору.

До того ж, наявний в справі лист № 468 від 31.10.07р. відображає, що відповідач просить позивача повернути 5 716 грн. 44 коп. надлишково сплачених коштів з суми попередньої оплати в розмірі 14 400 грн. 00 коп. від 01.10.2007 року. Згідно банківської виписки від 31.10.07 р.(а.с. 47) позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 716 грн. 44 коп.

Таким чином, у відповідача в зв’язку з порушенням зобов’язань з повної та своєчасної оплати отриманого на власне замовлення товару утворилась основна заборгованість у сумі 14 174 грн. 04 коп., яка останнім на час розгляду справи не сплачена.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу суму 411 грн. 05 коп. –індексу інфляції, а також нарахував суму 210 грн. 86 коп. –3% річних, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та визнається господарським судом.

Разом з тим, враховуючи обставини справи суд відмовляє позивачу в частині нарахованого на підставі п. 6.3 Договору розміру пені, оскільки вимоги ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" вказують, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте відповідним пунктом Договору розмір пені не встановлено.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, господарський суд визнає вимоги позивача обґрунтованими в частині примусового стягнення з відповідача суми 14 174 грн. 04 коп. основного боргу, 411 грн. 05 коп. інфляційних та 210 грн. 86 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (51600, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, вул. Титова, 198, ЄДРПОУ31716783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське підприємство "АРТ-ФЛЕКС" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 7, ЄДРПОУ 31016885) суму 14 174 грн. 04 коп. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят чотири грн. 04 коп.) основного боргу, 411 грн. 05 коп. (чотириста одинадцять грн. 05 коп.) індексу інфляції, 210 грн. 86 коп. (двісті десять грн. 86 коп.) 3% річних, 147 грн. 95 коп. (сто сорок сім грн. 95 коп.) державного мита, 211 грн. 85 коп. (двісті одинадцять грн. 85 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в сумі 1 686 грн. 90 коп. –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –11.11.09р.