Ухвала суду № 67674688, 06.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/860/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року ПАТ «УкрСоцбанк» звернулось до суду із позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 05 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 193000 доларів США та зобовязався повернути їх до 04.10.2013 року, щомісячними платежами відповідно до графіка та сплачувати 12,25 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05.10.2006 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено договір поруки, за яким останній прийняв на себе повну та солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за невиконання ним умов спірного кредитного договору.

Крім того, 05.10.2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку належні їй на праві власності земельну ділянку площею 0,0157 га., та дачний будинок, що розташовані за адресою: Одеська область Овідіопольський район с.Мізікевича ж/м Совіньйон, вул.Пляжна, 2.

У звязку із невиконанням відповідачами своїх зобовязань станом на 02.03.2011 року у них виникла заборгованість у розмірі 219 229,27 доларів США, що еквівалентно 1 753 834,16 гривень.

На підставі зазначеного ПАТ «УкрСоцбанк» звернулось до суду із позовом та просило його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності відповідачів.

Рішенням Овідіопольського районного суду від 31 липня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 сповіщались апеляційним судом про час та місце розгляду справи за адресою, яка була зазначена у апеляційній скарзі, та яка була надана Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України. Апеляційним судом Одеської області неодноразово здійснювались спроби сповістити відповідачів про час та місце розгляду справи за всіма відомими адресами їх проживання та знаходження, однак усі повістки повернулися до суду апеляційної інстанції з відмітками про невручення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Частина 8, 9 ст. 76 ЦПК України передбачено, що у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, неотримання ними повісток є зловживанням наданими правами, враховуючи ті обставини, що сторони в судове засідання не зявилялись, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином у відповідності до чинного процесуального законодавства. Колегія суддів враховує, що апелянт, як ініціатор провадження на цій стадії, повинен проявляти процесуальну зацікавленість рухом поданої ним скарги, і крім судових повісток, має можливість отримати інформацію про розгляд його скарги в Інтернеті - мережі на офіційній сторінці апеляційного суду Одеської області.

Тому, слід визнати, що відповідачі самостійно розпорядились своїми процесуальними правами та не зявляються в судові засідання до апеляційного суду Одеської області з неповажних причин.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.

Так, в пункті 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) зазначено, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі "Шевченко проти України" (Заява N 8371/02). Європейський Суд, де зазначив, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між вереснем 2002 року та груднем 2003 року та після 2 червня 2004 року, щоб довідатись про стан провадження у його справі.

Від представника позивача ПАТ «УкрСоцбанк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із відрядженням, однак належних та допустимих доказів на підтвердження данного факту ним надано не було.

Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб до суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому розглядові справи та у доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, а також пояснення на неї та заперечення, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягаює задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2006 року між ПАТ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2006/13-2.06/823 відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 193000 доларів США, які зобовязався повернути до 04.10.2013 року зі сплатою 12,25 % річних.

В якості забезпечення виконання зобовязань між банком та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_3, 05.10.2006 року було укладено договір поруки.

05.10.2006 року між ПАТ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачка передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0157 га. для індивідуального дачного будівництва, та дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Одеська область Овідіопольський район с.Мізікевича ж/м Совіньйон, вул.Пляжна, 2.

Однак, в звязку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань за вище вказаними договорами, станом на 02.03.2011 року у них виникла заборгованість у розмірі 219229,27 доларів США, що еквівалентно 1753834,16 гривень.

Як вбачається з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку» «іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом».

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.4.3 Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійсюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 1 вказаного закону, який набув чинності 07.06.2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Однак, відповідачем ОСОБА_4 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що нерухоме майно, яке було передано нею в іпотеку банку є її єдиним місцем постійного проживання, а тому підстав для застосування вказаного закону немає.

На підставі зазначеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню, не заслуговують на увагу оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки відповідачі належним чином прийняті на себе зобовязання по кредитному договору не виконували, що є порушенням умов Цивільного Кодексу України, кредитного договору та Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2