Ухвала суду № 67670095, 04.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 760/8776/17 головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/7631/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Женева", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову та накладаючи арешт на відповідну квартиру, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ТОВ "Фінансова компанія "Женева", яке є іпотекодержателем спірної квартири; суд першої інстанції фактично позбавив ТОВ "Фінансова компанія "Женева", як іпотекодержателя, можливості звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Женева" - Нікіпелова К.Є. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому є підстави для накладення арешту на спірну квартиру.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Женева" є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 на підставі договору № 14/1 від 21 квітня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (а. с. 43-74).

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За таких обставин накладення арешту на спірну квартиру порушує права ТОВ "Фінансова компанія "Женева", як іпотекодержателя, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Ураховуючи викладене, погодитися з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року скасуватиі постановити нову ухвалу наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова