Рішення № 6766572, 13.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.09р. Справа № 8/68-09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Олькор»(м.Жовті Води) до           Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області) про                    стягнення 125 385,75 грн.

                                                                                                    Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Разумовський М.Г. –представник (дов. б/№ від 30.01.09 р.)

від відповідача:          Пастернак Л.Ф. –представник (дов. б/№ від 04.11.08 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього 125 385,75 грн., які складаються з суми збитків у вигляді втрат від інфляції за період з жовтня 2002 р. по січень 2009 р. у розмірі 108 192,92 грн., а також 3% річних за той же період у розмірі 17 192,83 грн.

Позов обгрунтовано тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.02 р. по справі № 21/359 було звернуто стягнення на майно відповідача на користь позивача в сумі 78 395,75 грн., а також стягнуто з відповідача 4 121,99 грн. суми індексації боргу, 6958,90 грн. річних, 894,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Станом на 21.01.09 р. це рішення суду не виконане внаслідок ухилення відповідача від його виконання, а отже - позивач має право вимагати сплати відповідачем вказаних сум на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

Ерастівський державний аграний технікум ім. Є.К. Бродського перебуває в стані ліквідації відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 162 від 04.06.03 р. На підставі вищезазначеного наказу була створена ліквідаційна комісія, а про майбутню ліквідацію технікуму 24 червня 2003 р. було опубліковане повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

В тексті повідомлення зазначено, що кредитори суб'єкта господарювання, який ліквідується, можуть заявити свої вимоги до ліквідаційної комісії протягом місяця з моменту публікації даного оголошення. Однак, позивач не звертався у зазначений термін до ліквідаційної комісії з вимогою про задоволення його кредиторських вимог.

До відповідача також не надходили матеріали від органів державної виконавчої служби про порушення виконавчого провадження по стягненню заборгованості на користь позивача.

В подальшому, позивач подавав до суду скарги на незаконні дії державної виконавчої служби і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 21/329 від 24.05.04 р. було встановлено, що П"ятихатською ДВС 22.01.04 р. були видані постанови про закриття виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду від 09.10.02 р. у справі №21/359 про звернення стягнення на майно відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Цією ж постановою апеляційного суду дії ДВС П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області визнані неправомірними, але самі постанови про закриття виконавчого провадження від 22.01.04 р. не були скасовані і залишились чинними, оскільки позивач їх не оскаржив в установленому законом порядку.

Майнові вимоги позивача не могли бути задоволені відповідачем як через пропуск позивачем терміну їх пред'явлення та закриття виконавчого провадження, так і через те, що Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" заборонено відчудження державного майна, якщо таке відчудження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Вимоги позивача щодо реалізації майна відповідача також протирічать ч.ч. 4, 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", відповідно до яких основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів не підлягають вилученню, а об'єкти, технологічно пов'язані з об'єктами освіти і науки, що фінансуються з бюджету, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

З викладеного видно, що виконання рішення господарського суду від 09.10.02 р. у справі №21/359 стало неможливим з вини самого позивача, а дії відповідача не можуть кваліфікуватись як такі, що перешкоджали виконанню рішення господарського суду.

Заявляючи вимогу про відшкодування збитків, позивач не враховує положення ч. 4 ст. 1166 ЦК України і не зважає на те, що шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується тільки у випадках встановлених ЦК України та іншим законом. Тобто, за загальним правилом шкода, завдана правомірними діями, не підлягає відшкодуванню.

По справі оголошувались перерви: з 05.03.09 р. по 30.03.09 р. та з 30.03.09 р. по 13.04.09 р.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.02 р. по справі № 21/359 було звернуто стягнення на майно відповідача на користь позивача в сумі 78 395,75 грн., а також стягнуто з відповідача 4 121,99 грн. суми індексації боргу, 6 958,90 грн. річних, 894,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення набрало законної сили, не змінене та не скасоване у встановленому законом порядку, відповідних доказів сторонами суду не надано.

Станом на момент розгляду цієї справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.02 р. по справі № 21/359 не виконане, що не спростовано відповідачем відповідними доказами.

Таким чином, відповідач має перед позивачем грошову заборгованість в загальній сумі 90488,59 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми закону, грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

При цьому грошове зобовґязання може виникати як з договорних правовідносин сторін, так і за рішенням суду, яким з боржника стягується на користь кредитора певна грошова сума.

Викладене підтверджується ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін і, отже, не виключається, що боржник, неспроможний виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше.

Частина 2 вказаної статті визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання:

По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто –компенсувати кредитору втрати, повґязані з інфляційними процесами в економіці.

По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти не слідує змішувати з неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, отже, стягуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних на суму непогашеної грошової заборгованості, встановленої рішенням суду правомірною та обгрунтованою.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних, суд встановив, що вони виконані відповідно до вимог чинного законодавства України, що є підставою для їх стягнення з відповідача.

Ерастівський державний аграрний технікум ім. Є.К. Бродського перебуває в стані ліквідації відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 162 від 04.06.03 р.

Як вбачається з вказаного наказу, було прийнято рішення створити регіональні структурні підрозділи Дніпропетровського державного аграрного університету з окремими правами юридичної особи, в тому числі - Ерастівський технікум ім. Е.К. Бродського Дніпропетровського державного аграрного університету на базі Ерастівського державного аграрного технікуму ім.Е.К. Бродського, що ліквідується (п. 1.2).

Наказом також було встановлено, що Дніпропетровський державний аграрний університет з новоутвореними структурними підрозділами є правонаступником ліквідованого технікуму (п. 2).

Цим же наказом була створена ліквідаційна комісія, якій слід було здійснити заходи по ліквідації відповідача, вирішити питання про звільнення працівників, проведення розрахунків по заробітній платі, складення ліквідаційного балансу.

Вирішено також питання щодо створення комісії з передачі-приймання цілісного майнового комплексу відповідача, передачі цього комплексу до складу Дніпропетровського державного аграрного університету і утворення на їх базі структурних підрозділів університету.

Дніпропетровський державний аграрний університет було зобов'язано внести зміни до Статуту університету та в місячний термін після завершення ліквідації технікуму подати Статут на затвердження міністерству.

Таким чином, названим наказом Міністерства аграрної політики України визначений правонаступник юридичної особи - Дніпропетровський державний аграрний університет.

Вказані факти встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.04 р. по справі № 21/359, у якій брали участь ті самі сторони, що і у цій справі.

Вказана постанова набрала законної сили, не змінена та не скасована у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, вищенаведені факти не підлягають доведенню у цій справі.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року №02-5/334 ЅПро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємствЅ (з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

У разі якщо реорганізація підприємства сталася під час вирішення господарським судом спору, учасником якого воно є, господарський суд за клопотанням відповідного підприємства чи організації або за власною ініціативою здійснює заміну сторони у спорі її правонаступником згідно із статтею 25 ГПК України. Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовній заяві зазначено реорганізоване підприємство.

Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових).

Таким чином права і обов'язки боржника переходять до правонаступника не в момент видання наказу про реорганізацію, а з моменту фактичної передачі майна (прав і обов'язків) і підписання відповідного передаточного балансу.

Оскільки на момент розгляду цієї справи ліквідація (реорганізація) боржника-відповідача не закінчена, а майно (права і обов'язки) до правонаступника не передані, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, то стягнення заявлених у позові сум слід здійснити з відповідача.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, обґєктивними обставинами і матеріалами справи.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 625 ЦК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського (52150, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Вишневе, вул. Мічуріна, 6, код 00727860, рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Олькор»(52209, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Будьонного 24/27, код 20202817, п/р 26003439210300 у ДФ Райффайзенбанк «Аваль», МФО 305363) –108 192,92 грн. втрат від інфляції, 17 192,83 грн. річних, 1 253,86 грн. витрат на держмито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

Суддя                                                                                                     І.Ю. Дубінін