Рішення № 6766159, 16.11.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р. Справа № 03/146-38 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер Плюс”, м. Луцьк до відповідача Приватного підприємства “Торговий дім “Нектар”, м. Луцьк про стягнення 2400 грн. 00 коп. основного боргу                                                                                            Суддя Сініцина Л.М. Представники: від позивача: Назаревич Л.М. - представник, дов. в справі

від відповідача: Олейнікова Л.В. –представник, дов. в справі

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Канцлер Плюс” просить суд стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Нектар” 2400 грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання маркетингових послуг від 25.09.2008р.

В поясненні від 16.11.2009р. на заперечення проти позову позивач зазначає, що маркетинговий договір не є похідним від договору поставки, оскільки марекетинговий договір укладено 25.09.2009р., а договір поставки 01.10.2009., у договорах відсутні посилання щодо їх пов'язаності одного з іншим; згідно договору поставки покупцю (ПП «ТД «Нектар») постачалися лише товари для власного споживання покупця, що підтверджується накладними; просить стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Нектар»на користь позивача грошові кошти в сумі 2 400,00 грн.; вартість юридичних послуг у сумі 400,00 грн. (а.с.35-50).

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що договір про надання маркетингових послуг від 25.09.2008р. є похідним від договору поставки, у відповідності до якого ТзОВ “Канцлер Плюс” зобов’язувалось поставляти товар, а ПП “Торговий дім “Нектар” приймати та оплачувати його на умовах договору; протягом вересня 2008 р. - квітня 2009 р. ПП “ТД “Нектар” замовляв товар у ТзОВ “Канцлер плюс” та здійснював його реалізацію через мережу власних магазинів; за одноразово правомірно отримані 2400,00 грн., відповідач надав полиці для продукції позивача, інших маркетингових послуг дійсно не надавав і коштів на їх оплату від ТзОВ “Канцлер плюс” не отримував; просить в задоволенні позовних вимог ТзОВ “Канцлер плюс” відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.28-29).

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Канцлер Плюс” (замовник) та Приватним підприємством “Торговий дім “Нектар” (виконавець) був укладений договір про надання маркетингових послуг (а.с.11-12).

Згідно пунктів 1.1 розділу 1 та 4.1 розділу 4 договору виконавець надає замовнику маркетингові послуги, а замовник приймає їх та оплачує виконавцю винагороду за виконану роботу; оплата робіт за даним договором проводиться в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця; за фактом надання послуг сторони підписують акт виконаних робіт (а.с.11).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Канцлер Плюс” перерахувало Приватному підприємству “Торговий дім “Нектар” кошти в сумі 2400 ,00 грн. за маркетингові послуги згідно договору від 25.09.2008р. (а.с.13).

Як вбачається з позовної заяви (а.с. 3-5), заперечень відповідача проти позову (а.с.28-29), пояснень на заперечення проти позову (а.с.35-36), а також з пояснень представників сторін в судовому засіданні, маркетингові послуги відповідачем не надавалися.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, на день розгляду справи маркетингові послуги відповідачем не надавалися, кошти в сумі 2400 грн. 00 коп. позивачу не поверталися, тобто заборгованість відповідача в сумі 2400 грн. 00 коп. перед позивачем доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки маркетинговий договір укладено 25.09.2009р. (а.с.11-12), а договір поставки 01.10.2009. (а.с.37-40); маркетинговий договір не може бути похідним від договору поставки, оскільки укладений раніше; у договорах відсутні посилання щодо їх пов'язаності одного з іншим; згідно договору поставки покупцю постачалися товари для власного споживання покупця –касова стрічка, термоетикетка, цінники, що підтверджується накладними (а.с.41-50); договір поставки передбачає що постачальник - ТзОВ «Канцлер Плюс»передає товар, а покупець - ПП «ТД «Нектар»приймає його, будь-яких інших особливих умов щодо розміщення, складування, використання товару не передбачено; пунктом 4.3 розділу 4 договору про надання маркетингових послуг передбачена разова оплата за можливість розміщення продукції замовника на обумовлених площах, а як вбачається з платіжного доручення №377 від 09.10.2008р. позивачем перераховано кошти в сумі 2400,00 грн. за маркетингові послуги, а не за можливість розміщення продукції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. В стягненні з відповідача на користь позивача 400 грн. вартості юридичних послуг необхідно відмовити відповідно до пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973, оскільки нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Керуючись статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України, статтями 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Нектар” (43006 м. Луцьк, пров. Дорожній, 4, код ЄДРПОУ 34572302, ІПН 345723003188, п/р 26009058279300 у АКІБ «УкрСиббанк»м.Луцьк, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер Плюс” (43000, м. Луцьк, вул. Привокзальна, 9/33, код ЄДРПОУ 35353858, ІПН 353538503183, р/р 260601150173 в АКБ «Правекс –Банк», МФО 321983) заборгованість в сумі 2400 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Всього: 2738 грн. 00 коп.

                    Суддя                                                                      Л.М.Сініцина

Повний текст рішення підписано __.11.2009р.