Постанова № 67661141, 04.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа№ 910/5973/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників:

позивача: Чугуєнко Д.В. довіреність № (договір) 2017/09 від 02.06.17

відповідача: Шуман С.І. довіреність № 01/21-44/454 від 20.04.17

відповідача: Присяжнюк Л.В. довіреність № 01/21-44/1813 від 23.05.17

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду м. Києва

від 23.05.2017

у справі № 910/5973/17 ( суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Київ,

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ,

про стягнення 42 805,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління): 26 093 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю товарів за державні кошти від 03.03.2014 №4 (далі - Договір); 15 084,62 грн. втрат від інфляції; 1 628,20 грн. 3% річних, а всього 42 805,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/5973/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5973/17 від 23.05.2017 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2017, для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/5973/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І., розгляд справи призначено на 04.07.2017.

04.07.2017 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло письмове клопотання про стягнення судових витрат,а саме витрати на оплату послуг адвоката, також від відповідача надійшов письмовий відзив на вапеляційну скаргу.

В судове засідання, яке відбулось 13.04.2017 з`явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2014 Підприємцем (Виконавець) і Управлінням (Замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець зобов'язується у 2014 році виконати роботи з заправки та відновлення картриджів для офісної техніки, поточного ремонту офісної техніки, профілактики принтерів, ремонт та технічне обслуговування принтерів, а замовник - прийняти і оплатити роботи (пункт 1.1 Договору);

- ціна Договору становить 49 000 грн (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди без номера і дати);

- розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (пункт 3.2 Договору);

- строк дії Договору встановлено до 31.12.2014 (пункт 10.1 Договору в редакції додаткової угоди без номера і дати).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - особисто ОСОБА_5, та від відповідача - начальником управління освіти Іваніною Н.В., яка діяла на підставі Положення про Управління освіти, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Підприємець надала Управлінню послуги на загальну суму 26 093 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме: №ФО-0000003 на суму 11 708 грн; №ФО-0000035 на суму 7 272 грн; №ФО-0000048 на суму 4 476 грн; №ФО-0000065 на суму 2 637 грн.

Як було зазначено судом першої інстанції, що відповідачем 20.03.2015 було повністю оплачено надані позивачем послуги, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.03.2015 №1718 на суму 4 476 грн, №1719 на суму 2 637 грн, №1675 на суму 7 272 грн і №1674 на суму 11 708 грн, а також випискою з рахунку Управління.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаним твердженням враховуючи наступне.

Відповідно до виписки та платіжних доручень від 20.03.2017 вказано у графі:

Кредит (отримувач) рахунок №26005060912111,

Банк отримувач Філія АТ «Імексбанк» у м. Києві,

Код банку (МФО) 300766

Як вбачається з Додаткової угоди б/н до Договору від 03.03.2014 №4 від 04.12.2014 сторонами було зазначено місцезнаходження та реквізити сторін, у зв'язку із зміною реквізитів «Виконавця». В даній угоді зазначено, що сторони дійшли згоди і розділ «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін виклали у новій редакції. Дана угода була підписана сторонами Договору (Виконавцем та Замовником) та скріплена печатками. Отже, як вбачається із даної Додаткової угоди місцезнаходження та банківські реквізити Виконавця наступні:

Поточний рахунок 26007210342902

В АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»

МФО 320984.

В додатковій угоді від 04.12.2014 сторони визначили, що дана угода є невідємною частиною Договору від 03.03.2014 №4.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на 20.03.2015 (дата оплати послуг відповідачем) Замовнику були відомі змінені реквізити Виконавця, однак, відповідач перерахував вказані вище кошти за іншими реквізитами.

Позивача також вказував, що в листопаді 2014 року припинила своє функціонування філія АТ «ІМЕКСБАНК» у місті Києві.

У грудні 2014 року позивач заернувася до відповідача із пропозицією внести зміни до основного Догвоору в частині банківських реквізитів Виконавця у зв'язку із збоями у роботі філії попереднього банку. Отже, в подальшому між Виконавцем та Замовнико було укладено Додаткову угоду про внесення змін до основного Договору в частині зміни реквізитів.

Відповідно до п. 2 вказаної Додаткової угоди, зміни набувають чинності та вступають в дію з моменту підписання та скріплення печатками Сторін даної угоди.

На підставі постанови правління НБУ від 26.01.2015 №50 «Про внесення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 прийнято рішення №16 про запровадження з 27.01.2015 тимчасовї адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.205 відповідачем було сплачено суму боргу за невірними реквізитами, вже після укладання Додаткової угоди від 04.12.2014, на рахунок банку,в якому введено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості є такими, та підлягають задоволенню у сумі 26 093,00 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 628,20 грн - 3% річних та 15 084,62 грн - збитків від інфляції.

Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за розрахунком позивача, розмір втрат від інфляції складає 15 084,62 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 1 628,20 грн - 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Отже, за розрахунком позивача, розмір відсотків річних складає 1 628,20 грн. Відповідно, перевіривши розрахунок наданий позивачем колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не були дотримані всі вимоги за основним Договором та Додатковї угоди б/н від 04.12.2014 в частині оплати за умовами Договору №4 від 03.03.2014 на закупівлю товарів за державні кошти (перерахування коштів) за вірними реквізитами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2017 у справі №910/5973/17.

Також, скаржником було заявлене клопотання про стягнення судових витрат,а саме витрати на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 02.06.2017 №2017/09 укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та адвакатом Чугуєнко Дмитром Віталійовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2/10 від 30.08.2016, рахунок надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 09.06.2017 на суму 3 000,00 грн, які свідчать про фактичну оплату позивачем послуг на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищенавдене з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати на послуги адвоката у сумі 3000,00 грн відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2017 у справі №910/5973/17 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216, м. Київ, проспект Миру, 6-А) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 26 093,00 грн основного боргу, збитків від інфляції в сумі 15 084,62 грн та 1 628,20 грн - 3% за користування коштами.

5. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216, м. Київ, проспект Миру, 6-А) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 1 600,00 грн судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції, 1760,00 грн судові витрати за розгляд справи апеляційною інстанцією та 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови у справі №910/5973/17 доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов