Рішення № 6766085, 11.11.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2009 р. Справа № 07/109-38 від 11.11.2009р.           справа № 07/109-38 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українські макарони – Львів», м.Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська продуктова компанія», м.Луцьк про стягнення 219463грн. 97коп.           Суддя Сур’як О.Г. Представники :

від позивача: Кузик Б.Ю., довіреність №62 від 21.09.2009р.

від відповідача: Михайлівський С.В., довіреність вд 01.01.2009р.

Суть спору: Позивач – ТзОВ «Торговий дім Українські макарони – Львів» звернувся до суду з позовом, уточненим (збільшеним) заявою №61-юр від 18.09.2009р. про стягнення з відповідача – ТзОВ «Волинська продуктова компанія» 219463,97грн., в тому числі 213170,53грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору з дилером про співробітництво та довгострокові поставки від 02.01.2009р., 5501,39грн. пені та 790,36грн. – 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, повідомив про часткове погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 60000грн.

В судовому засіданні та у пояснення на позовну заяву відповідач позов визнає у розмірі заборгованості на суму 153170,53грн. та 790,36грн. річних. Просить суд зменшити суму пені або відмовити у її стягненні у зв’язку з важким матеріальним становищем відповідача та незначною затримкою оплати. Крім того, просить суд відстрочити виконання рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

02.01.2009р. між позивачем – ТзОВ «Торговий дім Українські макарони – Львів» (Компанія) та відповідачем – ТзОВ «Волинська продуктова компанія» (Дилер) укладений договір з дилером про співробітництво та довгострокові поставки, згідно якого Компанія зобов’язувався поставляти Дилеру протягом терміну дії та на умовах Договору, а Дилер зобов’язується отримувати за плату товари та здійснювати подальший продаж товарів на території Закарпатської області від власного імені та за власний рахунок відповідно до погоджених сторонами умов.

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних №РН УУм-300315 від 09.06.09р., №РН УУм-300316 від 09.06.09р., №РН ПУм-500209 від 17.06.09р., №РН КУм-100442 від 17.06.09р., №РН КУм-100495 від 07.07.09р., №РН КУм-100510 від 13.07.09р., №РН УУм-300365 від 13.07.09р. та №РН Кум-100559 від 22.07.09р. позивач поставив відповідачу товар (макаронні вироби) на загальну суму 251170,53грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписами уповноваженої особи та печаткою ТзОВ «Волинська продуктова компанія» на видаткових накладних.

Відповідно до п.5.2 Договору відповідач зобов’язався оплачувати товар протягом 30 календарних днів з моменту приймання товару.

Отриманий товар відповідач оплатив лише частково на загальну суму 38000грн., що стверджується виписками з банку.

29.07.2009р. з метою добровільного врегулювання спору позивач направив відповідачу досудове попередження з вимогою оплатити товар, яку останній залишив без розгляду.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору відповідач погасив частину заборгованості на суму 60000грн., а тому, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.11 ст.80 ГПК із-за відсутності предмету спору, оскільки оплата боргу здійснена відповідачем після подання позовної заяви до суду.

04.11.2009р. сторони провели звірку взаємних розрахунків, згідно якої встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 153170,53грн. (акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.11.2009р.).

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Отже, заборгованість відповідача становить 153170,53грн., не погашена, визнається відповідачем, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару Дилером за вимогою Компанії сплачує останньому пеню в розмірі діючої облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочення.

Представник відповідача просить суд відмовити позивачу у стягненні пені або зменшити її розмір, оскільки затримка по оплаті по Договору є не дуже значною.

Керуючись ч.1 ст.233 ГК України суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені, оскільки її розмір не є надмірно великий порівняно із збитками кредитора.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу відповідно до розрахунку позивача слід стягнути 5501,39грн. пені та 790,36грн. – 3% річних.

Водночас, враховуючи клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення, суд, з метою реального виконання рішення, зважаючи на важке фінансове становище ТзОВ «Волинська продуктова компанія», керуючись п.6 ст.83 ГПК України, вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 3 місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 193, 265 ГК України, ст.625 ЦК України, ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити на суму 159462 грн. 28коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська продуктова компанія» (м.Луцьк вул..8 Березня, 1/18, п/р260050186546 у філії ВАТ «Укрексімбанку» в м.Луцьку МФО 303547 код ЄДРПОУ 30659280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українські макарони – Львів» (м.Львів вул.Городоцька, 367-А, п/р260033000000 у Львівській філії АКБ «Форум» МФО 385509, код ЄДРПОУ 32409400) 159462грн. 28коп. (в тому числі 153170,53грн. заборгованості, 5501,39грн. пені та 790,36грн. – 3% річних), а також 2194грн. 62коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання рішення розстрочити строком на 3 місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

3. Провадження у справі в частині стягнення 60000грн. заборгованості припинити.

Суддя                     О.Г. Сур’як          

Суддя                                                   Сур'як О. Г.