Рішення № 6766079, 12.11.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2009 р. Справа № 01/138-42 за позовом Луцької районної спілки споживчих товариств до товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс”, м. Луцьк про стягнення 900 грн.

                                                                                                              Суддя І.О. Якушева

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: Корецький І.Т. –директор “Волиньздравсервіс”

          В судовому засіданні з 5.11.2009р. по 12.11.2009р. було оголошено перерву для добровільного врегулювання спору, а з 12.11.2009р. по 13.11.2009р. –для виготовлення повного тексту рішення по справі.

          Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 900 грн. заборгованості за оренду на підставі угоди оренди приміщень №33 від 1.10.2007р. нежитлових приміщень.

Представник позивача, будучи в судовому засіданні 5.11.2009р., позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві №162 від 2.11.2009р., представник відповідача в судовому засіданні просять у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Волиньздравсервіс" 900 грн. відмовити, посилаючись на таке:

- згідно з договором № 33 від 1.10.07р. ТзОВ “Волиньздравсервіс” дійсно орендувало приміщення Луцької райспоживспілки під склад по вул.Яровиця, 4 площею 30 м. По неперевірених даних це приміщення було радянським бомбосховищем, без вікон, будь-якої вентиляції та наявністю вологи біля 100 %, знаходиться в землі нижче рівня нульової відмітки ґрунту. Було передано товариству обманним шляхом, тобто в день передачі працівники райспоживспілки запевнили, що воно придатне під склад промислових товарів.

Через 2-3 місяці в цьому складі почали псуватись промислові товари, а через шість місяців, коли був розірваний по ініціативі ТзОВ “Волиньздравсервіс” договір, зіпсованих товарів виявилось на суму 3618 грн.

В зв'язку з тим, що райспоживспілка відмовилась відшкодувати хоча б частину збитків, то ТзОВ “Волиньздравсервіс” свідомо не сплатило 900 грн. орендної плати.

На момент повернення райспоживспілці цього приміщення, в складі по домовленості з головою райспоживспілки Кмитком О.Ф. залишено безоплатно, тобто в рахунок боргу, дошки обрізні 0.7 м3 на суму 630 грн., новий металевий стелаж на суму 1300 грн., 2 приліжкових тумбочки вартістю 260 грн., а всього на суму 2190 грн.

Для надання сторонам можливості добровільного врегулювання спору в судовому засіданні було оголошено перерву з 5.11.2009р. по 12.11.2009р.

В судовому засіданні 12.11.2009р. представник відповідача повідомив про те, що добровільно спір не врегульовано, та просив повторно надати таку можливість, відклавши розгляд справи.

Клопотання судом відхилено з огляду на те, що сторонам така можливість надавалась шляхом оголошення перерви в судовому засіданні з 5.11.2009р. по 12.11.2009р., проте доказів на підтвердження досягнення домовленості щодо добровільного врегулювання спору сторонами не подано.

Умовами відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дають можливості розглянути її в даному судовому засіданні, але вони можуть бути усунені судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Обставин, які б перешкоджали вирішенню спору по суті судом не встановлено. Пояснення представників сторін були заслухані в судовому засіданні 5.11.2009р.

Разом з цим, відхиляючи клопотання відповідача, судом враховано той факт, що недосягнення домовленості між сторонами щодо добровільного врегулювання ними спору на стадії судового розгляду, не позбавляє права сторін на укладення мирової угоди в процесі виконання судового рішення, що передбачено ч.4 ст.121 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

           в с т а н о в и в :

1.10.2007р. між Луцькою районною спілкою споживчих товариств та товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” було укладено угоду оренди приміщення № 33 (надалі-угода), згідно з п.1.1. якої орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нежитлове приміщення, а саме: частину складу-підвалу площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Яровиця, 4.

Угода підписана представниками сторін, скріплена печатками.

Доказів визнання угоди недійсною в судовому порядку сторонами не подано.

У відповідності із ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України угода №33 від 1.10.2007р. є підставою виникнення у сторін, що її уклали, цивільних прав і обов’язків.

Як визначено п.4.1. угоди орендар вправі використовувати приміщення на умовах даної угоди до 1.01.2009р.

Факт приймання-передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду об’єкта нерухомості від 1.10.2007р.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. угоди загальна сума місячної орендної плати становить 300 грн. Орендна плата сплачується в національній валюті України з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України.

Термін сплати орендних платежів –щомісячно до 25-го числа кожного поточного місяця.

За згодою сторін угоду оренди з 1.04.2008р. було розірвано, з 22.04.2008р. відповідач фактично припинив користуватися приміщенням.

Про звільнення з 22.04.2008р. орендованого приміщення відповідач повідомив позивача листом №68 від 22.04.2008р. (а.с.19).

Згідно з поясненнями позивача відповідачу за період жовтень 2007р. –березень 2008р. було нараховано орендну плату в розмірі 1800 грн., з яких сплачено відповідачем добровільно 900 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку позивача від 2.10.2009р., 3.10.2007р., 26.10.2007р. (а.с.15-18).

Залишок заборгованості відповідача за користування приміщенням складає 900 грн.

Відповідно до ст. 526, 599, Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються також главою 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)».

У відповідності із ч.1 ст.ст.759, ч.1 ст.762 цієї глави Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав зобов’язання, взятого за угодою№33 від 1.10.2007р., не сплатив у повному обсязі орендної плати, позовна вимога про стягнення з нього 900 грн. заборгованості за оренду приміщення обгрунтована і підлягає до задоволення.

Доводи, наведені відповідачем на обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, судом відхилено. Факт заподіяння відповідачу збитків внаслідок псування товарів в орендованому приміщенні не позбавляє права відповідача на їх стягнення з винної особи в установленому законом порядку, проте сама по собі ця обставина не може бути підставою звільнення відповідача від обов’язку оплати за оренду приміщення за спірний період, а відтак і не може бути підставою для відмови в позові про стягнення з відповідача заборгованості за оренду.

Доказів на підтвердження досягнення домовленості щодо зарахування в рахунок оплати за оренду приміщення вартості дощок, металевого стелажу, приліжкових тумбочок, сторонами не подано.

Представник позивача, будучи в судовому засіданні 5.11.2009р. факт такої домовленості заперечив.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України на нього слід покласти судові витрати по справі: 102 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з цим, звертаючись з позовом до господарського суду, позивачем зайво сплачено 79 грн.(315 грн.-236 грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №825 від 5.08.2009р. визначено, що розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ, становить 236 грн.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.08.2009р. №01-08/479 сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви до господарського суду.

Позовну заяву зареєстровано в господарському суді 15.10.2009р.

А тому відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258», ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито», розділу ІV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затв. наказом ГДПІ України №15 від 22.04.1993р., позивачу слід повернути з Державного бюджету України 79 грн. зайво сплачених платіжним дорученням №6140 від 30.07.2009р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (оригінал платіжного доручення №6140 від 30.07.2009р. знаходиться в матеріалах справи №01/138-42).

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, ч.1 ст.ст.759, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито», розділом ІV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” (м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 13351511, р/р № 260093006019 в КБ «Західінкомбанк», МФО 303484) на користь Луцької районної спілки споживчих товариств (м. Луцьк, вул. Чернишевського, 1а, код ЄДРПОУ 01744300, р/р № 26005229964001 у ВРУ КБ «Приватбанк»м. Луцьк, МФО 303440) 900 грн. заборгованості за оренду приміщення; 102 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. ГУДКУ у Волинській області повернути Луцькій районній спілці споживчих товариств з Державного бюджету України 79 грн. зайво сплачених платіжним дорученням №6140 від 30.07.2009р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (оригінал платіжного доручення №6140 від 30.07.2009р. знаходиться в матеріалах справи №01/138-42).

Суддя                                                             І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 13.11.2009р.