Постанова № 67660796, 04.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа№ 925/449/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Баранник О.В. (дов. № 1390 від 12.12.2016 р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року .

у справі № 925/449/17 (суддя: Скиба Г.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації

про стягнення 148 377,01 грн. заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення 148 377,01 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 р. у справі № 925/449/17 позов публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задоволено повністю: стягнуто з Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" 148 377,01 грн. заборгованості.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач належними та первинними доказами довів наявність заборгованості відповідача і 148 377,01 грн. боргу належить стягнути на користь позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що заборгованість у сумі 148 377,01 грн. не є об'єктивною, оскільки у вказану суму включено розрахунки за надані послуги зв'язку в період січень-грудень 2016 р. в сумі 134 740,23 грн., яка не підтверджена договором між позивачем та відповідачем на відповідний рік. Апелянт зазначає, що дана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» кошти на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку окремим категоріям громадян не передбачені, а тому відповідно договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку на 2016 р. не укладався. Крім того апелянт вказав, що Управління фінансується з державного бюджету, а отже здійснити будь-яку виплату самостійно без надходження видатків і субвенцій з бюджету не має права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 925/449/17.

29.06.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 р. - без змін.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2017 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 151)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 04.07.2017 року представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.01.2015 р. між публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі директора Черкаської флії ПАТ «Укртелеком» (Укртелеком) та управлянням соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації (Управління) було укладено договір № 71і200-06-25 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян (а.с. 89), відповідно до умов якого Укртелеком на пільгових умовах надає послуги електрозв'язку (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) громадянам Лисянського району, які мають пільги згідно чинного законодавства України, а Управління, згідно вимог діючого законодавства з питань надання пільг по встановленню телефонів та оплати за користування ним, зокрема, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік», фінансує, на протязі терміну його дії, поточні витрати Укртелекому по наданню послуг громадянам. (п.п. 1.1., 1.2. договору)

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір складено у двох примірниках, по одному кожній із сторін, та відповідно до ч. 3. ст. 631 ЦК України набирає чинності з моменту укладення та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Як зазначає позивач, ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 року - 31.12.2016 року на суму 287 163,43 грн., про що оформлено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою № 3-пільга. (а.с. 11-40)

У вказаних актах зазначено, що послуги надавались ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та багатодітним сім'ям.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. між учасниками взаєморозрахунків за електроенергію здійснювалися часткові розрахунки по витратам позивача за надання послуг зв'язку на пільговій основі, що оформлено протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів державного бюджету та зведеними реєстрами актів звірок розрахунків з підприємствами по видатках місцевих бюджетів з оплати пільг з послуг зв'язку. (а.с. 41-88)

Як зазначає позивач, всього таким чином було зараховано коштів в погашення заборгованості з наданих пільг з послуг зв'язку в рахунок субвенцій з державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. на загальну суму 165 323,00 грн.

Враховуючи те, що у акти звіряння взаєморозрахунків включено загальну заборгованість за надані послуги зв'язку, на які надаються пільги відповідно до законодавства, та яку відповідачем не оплачено, позивач звернувся зі вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції зазначив, що сума боргу, що підлягає відшкодуванню відповідачем як компенсація витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів, складається з нарахувань за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року (включно) та становить 148377,01 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1ст.903 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям міста Лисянка Черкаської області, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ст.6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства». Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

При цьому, ані Законом України «Про телекомунікації», ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Зі змісту ст. ст. 86, 91 та 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

04.03.2002 р. Кабінетом Міністрів України постановою № 256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який станом на момент виникнення спірних правовідносин визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Пунктом 3 Порядку № 256 від 04.03.2002 р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку головним розпорядником коштів є відповідач - Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 5 Порядку № 256 від 04.03.2002 р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що наступає за звітним - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

Згідно п. 6 Порядку № 256 від 04.03.2002 р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.

Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 порядку № 256 від 04.03.2002 р.).

Таким чином, з зазначеного порядку № 256 від 04.03.2002 р. вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку на відповідача, а підставою для сплати коштів є підписані між сторонами акти звіряння розрахунків.

Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 (Положення № 117) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 11 Положення № 117 встановлено ряд дій уповноваженого органу, які повинні проводитися щомісяця, серед яких наявний обов'язок складати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом № 71і200-05-557 від 22.04.2016 р., який отриманий відповідачем 04.05.2016 р., що підтверджується підписом на вказаному листі, в якому повідомляє, що ПАТ «Укртелеком» в особі Черкаської філії щомісячно складає та направляє управлінню праці та соціальної політики акт звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційній послуги, на які надаються пільги за формою «3-пільга». Крім того, зазначеним листом позивач надав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у березні 2016 р. згідно з формою «2 пільга» та акти звіряння розрахунків (№ 3-пільга) станом на 01.04.2016 р., 01.03.2016 р. та 01.02.2016 р. (а.с. 11)

Відповідач листом № 693-07 від 12.05.2016 р. дав відповідь на зазначений лист, вказавши, що станом на 01.05.2016 р. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам 4030801, яка має на меті відшкодування пільг зв'язку окремим категоріям громадян, згідно чинного законодавства, не передбачена Законом України «Про бюджет України на 2016 рік». Крім того відповідач зазначив, що на даний час кошти на фінансування видатків за надані послуги зв'язку не передбачені, у зв'язку з чим договір на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку у 2016 р. з ПАТ «Укртелеком» в особі Черкаської філії не заключено. (а.с.12)

В подальшому, позивач звертався до відповідача з листами № 71і200-05-744 від 08.06.2016 р. (отриманий відповідачем 24.06.2016 р.), № 71і200-05-919 від 07.07.2016 р. (отриманий відповідачем 14.07.2016 р.), № 71і200-05-1100 від 05.08.2016 р. (отриманий відповідачем 09.08.2016 р.), № 71і200-05-1393 від 05.09.2016 р. (направлено відповідачу 09.09.2016 р.), № 71і200-05-1571 від 06.10.2016 р. (направлено відповідачу 07.10.2016 р.), № 71і200-05-1758 від 07.11.2016 р. (направлено відповідачу 11.11.2016 р.), № 71і200-05-1877 від 05.12.2016 р. (направлено відповідачу 08.12.2016 р.) та № 71і200-05-46 від 05.01.2017 р. (направлено відповідачу 10.01.2017 р.), відповідно до яких пропонував провести звірку кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг зв'язку за категоріями за січень-грудень 2016 р., для чого надавав на паперових носіях форми «2-пільга» за загальний період травень-грудень 2016 р. (в електронному вигляді файли були надіслані на електронну адресу відповідача) та просив до 15 числа надати акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою «3-пільга». (а.с. 13-38)

Відповідно до ч. 1, п. 11 Порядку "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, уповноважений орган (відповідач) щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Колегія суддів зазначає, що скаржником не надано суду доказів того, що ним були виявлені розбіжності щодо розміру пільг та загальної кількості пільговиків по спірному періоду.

Також позивач направляв на адресу відповідача акти звіряння розрахунків форми «№ 3-пільга» за липень 2016 р. (направлено 22.08.2016 р.), серпень 2016 р. (направлено 29.09.2016 р., отримано - 04.10.2016 р.), вересень 2016 р. (направлено 17.10.2016 р.), жовтень 2016 р. (направлено 22.11.2016 р.), листопад 2016 р. (направлено 15.12.2016 р., отримано - 16.12.2016 р.) та грудень 2016 р., проте зазначені акти звіряння не були підписані та повернуті відповідачем. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що не погодження з наданими позивачем вищезазначеними актами відповідач не надав.

Відповідач листом № 1627-07 від 18.11.2016 р. зазначив, що станом на 15.11.2016 р. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам 4030801, яка має на меті відшкодування пільг зв'язку окремим категоріям громадян, згідно чинного законодавства, не передбачена Законом України «Про бюджет України на 2016 рік». Крім того, відповідач зазначив, що на даний час кошти на фінансування видатків за надані послуги зв'язку не передбачені, у зв'язку з чим договір на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку у 2016 р. з ПАТ «Укртелеком» в особі Черкаської філії не заключено. (а.с.16)

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем у грудні 2015 р. відповідно до умов договору 71і200-06-25 від 08.01.2015 р. та у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам на загальну суму 148 377,01 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, та надісланими на адресу відповідача розрахунками щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга", що не спростовується відповідачем.

Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу, загальна сума заборгованості складає 148 377,01 грн., з яких за грудень 2015 р. - 13 643,77 грн., за період з січня 2016 р. по грудень 2016 р. - 134 733,24 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території міста Лисянка Черкаської області. Проте, відповідачем вказані витрати не відшкодовано з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 927/1039/16 та від 22.06.2017 р. у справі 918/1301/16.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 р. за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань" згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи викладене та те, що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/449/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/449/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/449/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/449/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко