Рішення № 67660760, 03.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/1099/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Бобошко А.В.

розглянувши справу №916/1099/17

за позовом Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Стивідорна компанія СЕНАТ"

про стягнення 142288,32 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №18від 20.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №113 від 10.05.2017р.

Суть спору: ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП "Стивідорна компанія СЕНАТ" 142 288,32 грн., з яких 71255,34 грн. пеня, 14076,22 грн. 3% річних, 56956,76 грн. індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №33-ПД/15 про компенсацію за використання інфраструктури від 16.02.2015р. в частині своєчасної оплати наданих послуг.

У відзиві на позовну заяву за вх.№12605/17 від 08.06.2017р. відповідач просить суд перерахувати розмір інфляційних втрат та 3% річних, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити повністю, з посиланням при цьому на фінансові труднощі, через які рахунок оплачений відповідачем частковими оплатами протягом 6 місяців, на невірності виконаного позивачем розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції, а саме включення дня оплати до періоду прострочення, нарахування індексу інфляції на заборгованість, період прострочення за яку становить менше місяця, на надання позивачем актів наданих послуг та рахунків на оплату з порушенням строків на їх оплату.

12.06.2017р. за вх.№2-3151/17 господарський суд одержав заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 144849,31 грн., з яких 71821,89 грн. пеня, 14222,60 грн. 3% річних, 58804,82 грн. індекс інфляції.

У додаткових поясненнях та запереченнях на позовну заяву за вх.№14214/17 від 19.06.2017р. відповідач посилається на те, що відповідач мав повести розрахунок протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від позивача актів наданих послуг та виставлених рахунків. Також відповідач здійснив контррозрахунок розміру позовних вимог та просив суд зменшити розмір пені до 5000 грн.

У письмових поясненнях за вх.№14482/17 від 03.07.2017р. позивач заперечує проти зменшення розміру пені до 5000 грн., із посиланням на постійне порушення відповідачем строків оплати послуг.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні 03.07.2017р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

16.02.2015р. між ДП Білгород-Дністровський морський торговельний порт (Підприємство, позивач) та ПП „Рівер-Транс (Замовник) укладений договір №33-ПД/15 про компенсацію за використання інфраструктури, згідно з яким Підприємство надає Замовнику з користування інфраструктуру державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - інфраструктура), а Замовник сплачує компенсацію за використання інфраструктури підприємства відповідно до п.3.1 даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору Замовник використовує інфраструктуру відповідно до умов цього договору, правил з охорони праці на виробництві, правил внутрішнього розпорядку та діючих правил, затверджених законодавством України.

П. 3.1 договору встановлено, що відповідно до листа Міністерства інфраструктури України №11756/16/10-14 від 23.10.2014 та техніко-економічного обґрунтування розвитку державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» Замовник сплачує 0,40 доларів США без ПДВ - за кожну перевантажену тонну вантажу через причали морського порту (компенсація за використання інфраструктури).

Відповідно до п.3.1.1. договору кількість перевантажених Замовником тон вантажу підтверджується вантажними документами (коносамент, генеральний акт), завірених належним чином.

Згідно з п.3.2 договору загальний розмір оплати за послуги, передбачені в даному договорі за відповідний період (місяць або інший період), визначається на підставі актів наданих послуг.

У відповідності до п.3.3 договору розрахунки за використання інфраструктури здійснюються Замовником в національній валюті України по курсу НБУ на день оформлення акту наданих послуг та виставлення рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем та оформлення актів наданих послуг. Банківську комісію сплачує Замовник.

Згідно з п.3.4 договору здавання послуг Підприємством, передбачених цим договором та приймання їх Замовником здійснюється на підставі актів наданих послуг, що оформлюються Підприємством за відповідний період (місяць або інший період) та надсилається/надається Замовнику.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що Замовник після отримання актів наданих послуг в строк не пізніше 5-ти календарних днів підписує зазначені акти або надає зауваження щодо актів. Не підписання Замовником акту наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у означений строк є фактом визнання повного і належного виконання Підприємством своїх зобовязань, а послуги вважаються наданими належним чином і прийнятими Замовником без претензій і зауважень. При цьому сторони згодні, що датою прийняття послуг вважається дата підписання акту наданих послуг Підприємством.

Відповідно до п.3.7 договору Замовник щомісяця до 7-го числа місяця наступного за звітним надає Підприємству інформацію щодо перевантажених тон вантажу для розрахунку плати за користування обєктами інфраструктури. Відповідальність за надану інформацію повністю несе Замовник.

Згідно з п.3.9 договору сторони можуть щомісяця проводити звіряння розрахунків шляхом направлення акту звірки розрахунків. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту звірки розрахунків, Замовник не надасть Підприємству підписаний акт звірки взаєморозрахунків, то сальдо взаєморозрахунків між сторонами вважатиметься узгодженим.

Пунктами 5.1-5.3 договору передбачено, що у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі прострочення оплати за використання інфраструктури, Підприємство має право вимагати від Замовника сплатити пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п.8.1-8.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг ту момент, визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 20.01.2017р. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього договору не менше, ніж за один місяць до закінчення строку його чинності, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, як були передбачені даним договором.

Додатковою угодою від 15.04.2016р. до договору про компенсацію за використання інфраструктури від 16.02.2015р. №33-ПД/15, у звязку з реорганізацією ОСОБА_1 підприємства "Рівер-Транс", згідно рішення засновників (учасників) №19 ПП "Рівер-Транс" від 30.12.2015р., розподільчого балансу станом на 30.12.2015 та переходом прав, обовязків, боргів, відповідальності та інших зобовязань за договором ЗЗ-ПД/15 від 16.02.2015р. до правонаступника - Приватне підприємство "Стивідорна компанія СЕНАТ", сторони у справі дійшли згоди:

- Замінити у договорі сторону Замовника, а саме Приватне підприємство "Рівер-Транс", на Замовника - Приватне підприємство "Стивідорна компанія СЕНАТ";

- внести зміни в п.3.7 розділу 3 "Ціна та порядок розрахунків" договору, викласти в наступній редакції: "3.7 Замовник щомісяця, до 7-го числа місяця наступного за звітним, надає Підприємству інформацію щодо перевантажених тон вантажу, погоджену з Білгород-Дністровською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", для розрахунку плати за користування обєктами інфраструктури. Відповідальність за надану інформацію, її погодження та строк надання повністю несе Замовник";

- правонаступник орендаря підтверджує, що фінансові зобов'язання ПП "Рівер-Транс" перед Підприємством за даним договором передані правонаступнику Замовника в повному обсязі згідно розподільчого балансу, а саме:

- акт наданих послуг до рахунку №725 від 29.12.2015р. - 193190,15 грн.;

- акт наданих послуг до рахунку №726 від 29.12.12015р. - 2120,96 грн.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами у справі підписані та скріплені печатками сторін наступні акти наданих послуг: від 31.05.2016р. на суму 963085,14 грн.; від 30.06.2016р. на суму 109785,29 грн.; від 31.07.2016р. на суму 110605,85 грн.; від 01.09.2016р. на суму 114119,65 грн.; від 30.09.2016р. на суму 122768,17 грн.; від 31.10.2016р. на суму 80409,70 грн.; від 30.11.2016р. на суму 136137,59 грн.; від 31.12.2016р. на суму 179455,93 грн.; від 31.01.2017р. на суму 143789,76 грн.; від 28.02.2017р. на суму 37594,48 грн.

Поряд з цим, позивачем складені рахунки на оплату наданих послуг за договором про компенсацію за використання інфраструктури від 16.02.2015р. №33-ПД/15:

-№195 від 31.05.2016р. на суму 963085,14 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 16.06.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

-№225 від 30.06.2016р. на суму 109785,29 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 14.07.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

-№327 від 31.07.2016р. на суму 110605,85 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 15.08.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №355 від 01.09.2016р. на суму 114119,65 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 16.09.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №389 від 30.09.2016р. на суму 122768,17 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 17.10.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №413 від 31.10.2016р. на суму 80409,70 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 09.11.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №551 від 30.11.2016р. на суму 136137,59 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 30.11.2016р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №602 від 31.12.2016р. на суму 179455,93 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 12.01.2017р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №45 від 31.01.2017р. на суму 143789,76 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 08.02.2017р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

- №78 від 28.02.2017р. на суму 37594,48 грн., який разом із відповідним актом одержаний відповідачем 06.03.2017р., що підтверджується витягом із журналу вихідних рахунків, актів.

Вказані рахунки оплачені відповідачем в повному обсязі, але із порушенням встановлених договором строків на оплату, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між позивачем та ПП "Рівер-Транс", правонаступником якого є відповідач укладений договір, згідно з яким відповідач зобовязався проводити розрахунки у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем та оформлення актів наданих послуг.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає, що факт порушення відповідачем строків оплати слід встановлювати саме з моменту одержання відповідачем відповідного рахунку на оплату, а не з дати складання цього рахунку позивачем, оскільки саме момент одержання рахунку можна вважати моментом його виставлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем не належним чином виконувались зобовязання щодо повної та своєчасної оплати послуг за виставленими позивачем рахунками.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних за загальний період з 15.06.2016р. по 31.03.2017р. становить 14222,60 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме:

позивачем невірно визначений встановлений договором строк на оплату рахунків, а тому і початок періоду прострочення (позивачем визначено строк на оплату рахунку - 10 банківських днів від дати складання рахунку, а не від дати отримання рахунку відповідачем);

позивачем до періоду нарахування 3% річних включено день фактичної оплати товару, що не відповідає розясненням, які містяться в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., та згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені;

позивачем під час здійснення обрахунку не враховано кількість днів у високосному 2016 році.

Тому, господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, здійснений розрахунок 3% річних та встановлено, що за загальний період з 01.07.2016р. по 30.03.2017р. становлять 11723,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з розясненнями, які містяться в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до розяснень, які містяться у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з серпня 2016 р. по січень 2017р. становить 58804,82 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме встановлено, що позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р. Окрім того. початок застосування індексу інфляції визначений з пропуском місяців, в яких мало місце дефляція.

Господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, здійснений розрахунок індексу інфляції та встановлено, що за загальний період з липня 2016р. по січень 2017р. розмір індексу інфляції становить 44613,95 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.5.3 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі прострочення оплати за використання інфраструктури, Підприємство має право вимагати від Замовника сплатити пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем строків оплати виставлених рахунків позивачем здійснено нарахування пені за період з загальний період з 15.06.2016р. по 31.03.2017р. у сумі 71821,89 грн.

При цьому, розрахунок пені, який здійснений позивачем, перевірений господарським судом та встановлено, що вказаний розрахунок не відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме:

позивачем невірно визначений встановлений договором строк на оплату рахунків, а тому і початок періоду прострочення (позивачем визначено строк на оплату рахунку - 10 банківських днів від дати рахунку, а не від дати отримання рахунку відповідачем);

позивачем до періоду нарахування пені включено день фактичної оплати товару, що не відповідає розясненням, які містяться в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., та згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені;

позивачем під час здійснення обрахунку не враховано кількість днів у високосному 2016 році.

За таких обставин, господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, здійснено розрахунок пені та встановлено, що загальний розмір пені за загальний період з 01.07.2016р. по 30.03.2017р. становить 58674,21 грн.

У письмових поясненнях за вх.№14214/17 від 19.06.2017р. відповідач просив суд зменшити розмір пені до 5000 грн., із посиланням на добровільне вжиття заходів щодо виконання зобовязань, повну сплату основного боргу, тяжке фінансове становище.

Водночас відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно з розясненнями, що містяться у п.3.17.4 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р.№18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі аналізу поданих доказів, із врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, приймаючи до уваги, що відповідачем в повному обсязі погашено основний борг, враховуючи короткі періоди, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобовязання, і оскільки необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, господарський суд дійшов висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення розміру нарахованої пені на 50% - до 29337,11 грн.

Таким чином позовні вимоги Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" задовольняються господарським судом частково.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Стивідорна компанія СЕНАТ" (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 40209636, р/р 26006181151 в ПАТ "Марфін Банк" у м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689, р/р 26000010116867 у філії ПАТ "Державний ОСОБА_4 України" в м. Одеса, МФО 328618) 29337 (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 11 коп. пені, 11723 (одинадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 27 коп. 3% річних, 44613 (сорок чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 95 коп. індексу інфляції та 1725 (одна тисяча сімсот двадцять пять) грн. 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 10 липня 2017 р.

Суддя Г.Є. Смелянець