Рішення № 67660756, 05.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2017 р.Справа № 916/498/17

За позовом: Приватного підприємства "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж";

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Міністерства освіти і науки України;

2) Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти";

про визнання незаконною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: 1) ОСОБА_1 довіреність №б/н від 01.09.2016р.;

2) ОСОБА_2 директор (наказ №3-К від 01.06.2000р.);

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 47 від 29.12.2016р.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, в якій просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно, загальною площею 3966,75 (інв. №103001), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86, а також зобовязати відповідача розмістити на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно, загальною площею 3966,75 грн. (інв. №103001), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним 26.10.2016р. до відповідача було подано заяву щодо передання в оренду вищевказаного нежитлового приміщення, яке належить до державної власності.

Листом від 09.11.2016 року за вихідним №07-05-05615 Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області органу, уповноваженому управляти державним майном - Міністерству освіти і науки України, було надіслано матеріали щодо передачі в оренду зазначеного приміщення.

Як зазначає позивач, згідно інформації, наданої РВ ФДМУ, зазначений лист 17.11.2016р. було надіслано Міністерству освіти і науки України та отримано останнім 22.11.2016р.

Проте, як вказує ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж", станом на 26.12.2016р. відповіді ані від орендодавця, ані від Міністерства освіти і науки України до нього не надходило.

З урахуванням зазначених обставин, позивач вказує, що він 27.12.2016р. звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області з листом про надання інформації щодо розміщення оголошення про намір передати майно в оренду, у відповідь на який відділення зазначило, що вищевказане міністерство, як орган уповноважений управляти державним майном, повідомило про незгоду надати майно в оренду.

Натомість, позивач вважає, що оскільки Міністерством освіти і науки України у передбачений абз. 1 частини 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк не було надано відповідного висновку щодо передачі майна в оренду, згідно до вимог абз. 4 ч. 3 статті 9 вказаного Закону укладення договору оренди вважається з цим органом погодженим.

При цьому наступна стадія укладення відповідного договору визначена ч. 4 статті 9 Закону, згідно якої Орендодавець протягом 5 днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Проте, оскільки таких дій вчинено відповідачем не було, позивач вважає, що така бездіяльність РВ ФДМУ по Одеській області спричинила порушення його охоронюваних законом інтересів та прав на отримання в оренду вищевказаного майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р. (суддя Гуляк Г.І.) порушено провадження у справі №916/498/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 13.03.2017р

Судове засідання, призначене на 13.03.2017р., у звязку із перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному, не відбулось.

Ухвалою суду від 17.03.2017р. з огляду на повернення судді Гуляк Г.І. з лікарняного, розгляд справи призначено на 27.03.2017р.

В судовому засіданні 27.03.2017р. представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області було надано відзив на позовну заяву (а.с.22-25), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що позивач в порядку ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» звернулось до нього із заявою про намір укласти договір оренди державного майна, а саме нежитлового приміщення навчального корпусу загальною площею 3966,75 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Новосельского, буд. 86 строком та 10 років.

Як зазначає відповідач, він, на виконання умов вищевказаного закону, листом від 09.11.2016р. за №07-05-05615 звернувся до органу управління державного майна - Міністерства освіти і науки України.

Відповідач зауважує, що вказане Міністерство прийняло до уваги рішення Комісії з майнових питань міністерства та не надало згоди на укладення договору оренди державного майна, про що було повідомлено регіональне відділення листом від 20.12.2016р.

При цьому відділення ФДМУ у поданому відзиві зазначає, що п. 4 ст. 9 вищевказаного Закону України «Про оренду державного та комунального майна чітко визначено випадки, коли заявнику може бути відмовлено в передачі в оренду об'єктів, зокрема, у разі коли орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.

Відтак, відповідач, посилаючись на приписи ст. 19 Конституції України, вказує, що він не має права передавати майно в оренду, якщо орган управління такого майна не надав відповідну згоду.

З урахуванням зазначеного, вважає, що ненадання згоди на передачу державного майна в оренду є головною підставою для відмови в укладанні договору оренди державного майна, та зазначає, що продовження процедури укладення договору за наявності письмової відмови органу управління є грубим порушенням чинного законодавства та прав Міністерства як органу, що управляє вищевказаним майном, власником якого є держава.

Відповідач також зауважує, що укладення договору у разі неодержання висновків органу управління в 15-ти денний термін є можливим та обовязковим виключно з бюджетною установою, організацією, якою не є ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж".

З урахуванням такої позиції відповідач зазначає, що у нього не було права розпочинати процедуру щодо укладення договору оренди без отримання дозволу відповідного органу, а саме розміщувати в офіційних друкованих засобах масової інформації та на офіційних веб-сайтах орендодавця повідомлення про намір укласти договір оренди майна.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що він діяв виключно на законних підставах та в межах своїх повноважень, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому відділення ФДМУ щодо підстав для відмови у укладенні договору зазначає також, що вищевказана будівля, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86, є прибутковим будинком ремісничої управи, який споруджений у 1896р. та належить до обєктів культурної спадщини (рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. за №580, вказаний будинок було взято під охорону держави, як памятку містобудування та архітектури місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008р. за №728/0/16-08 вказану будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України (охоронний №553-Од).

Відповідач вказує, що у відповідності до вимог п. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

При цьому зазначає, що вищезазначеного погодження органу культурної спадщини не було надано у пакеті документів на укладення договору оренди, що передбачено наказом ФДМУ від 15.02.2013р. №201. Крім того, обєкт оренди який згідно листа балансоутримувача від 06.12.2016 року за №368 знаходиться у незадовільному стані та потребує капітального ремонту, який можливо здійснити тільки після отримання дозволу Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської ОДА, а зазначений дозвіл у пакеті документів надано також не було.

Відповідач також вважає, що оголошення, яке просить розмістити позивач, має містити відомості щодо відомості про вартість майна за незалежною оцінкою. При цьому, для здійснення незалежної оцінки обєкту оренди, на підставі якої в подальшому визначається орендна плата за базовий місяць, необхідно, за наявності дозволу органу управління державним майном, оголосити конкурс відбору субєктів оціночної діяльності.

З урахуванням викладених обставин, відповідач у задоволенні заявлених ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" вимог просить відмовити в повному обсязі.

В засіданні суду 27.03.2017р. оголошено перерву до 06.04.2017р.

31.03.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення на заперечення відповідача (а.с.35-37), згідно яких останній вважає, що відповідачем не вірно трактуються норми ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, оскільки, на його думку, зазначена норма передбачає наслідком порушення термінів надання висновків право вважати погодженим укладення договору оренди не тільки з бюджетними установами, організаціями, але і з суб'єктами інших організаційно-правових форм.

З урахуванням вказаної норми закону позивач вважає, що законодавство прямо обумовлює погодження договору внаслідок неотримання орендодавцем від органу, уповноваженого управляти державним майном, відповіді у встановлений строк, що спростовує твердження відповідача про безумовну та безстрокову можливість зазначеного органу не погодити відповідне укладення.

Щодо посилань відповідача на обставину належності обєкту оренди до культурної спадщини, як на підставу відмови у задоволенні позову, вказує, що відповідач не посилається на жодну норму права, яка б передбачала порядок надання в оренду міністерством освіти обєктів культурної спадщини.

Стосовно розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації оголошення про намір передати в оренду обєкт оренди та проведення його оцінки, позивач посилається на наказ ФДМУ № 201 від 15.02.2013р., яким затверджено перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності.

Так, зазначає, що згідно п. 2 вказаного наказу разом із заявою про оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі підприємства (установи, організації), господарського товариства (заява подається в довільній формі, при цьому в ній зазначаються ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичних осіб/реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб (крім тих, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті)) подаються такі документи: проект договору оренди об'єкта; копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання).

Водночас зазначає, що законодавством не передбачено оцінку нерухомого майна заявником на стадії подання заяви до орендодавця, така оцінка проводиться після погодження умов договору згідно ч.4 ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та переходу до наступних стадій, передбачених цим законом.

З урахуванням викладених обставин, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні 06.04.2017р. оголошено перерву до 24.04.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.04.2017р., у звязку із перебуванням судді Гуляк Г.І. з 13.04.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/498/17, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. справу №916/498/17 суддею господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М. прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 29.05.2017р.

У судовому засіданні 29.05.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у поданому до суду відзиві, просив суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 29.05.2017р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Міністерство освіти і науки України та Державний навчальний заклад "Одеський центр професійно-технічної освіти". З урахуванням такого залучення та необхідності додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 21.06.2017р.

У судовому засіданні 21.06.2017р. представники сторін в повному обсязі підтримали свої правові позиції, що були викладенні ними в попередньому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.06.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на пятнадцять днів та, у звязку із незявленням в судове засідання представника третьої особи 1, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також невиконання вимог ухвали, розгляд справи було відкладено на 05.07.2017р.

04.07.2017р. до канцелярії суду від третьої особи (Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти") надійшли письмові пояснення по справі (а.с.123), згідно яких останній, як балансоутримувач спірного майна, зазначає, що заявлена загальна площа будівлі для передачі в оренду позивачу, яка є вільною для мети розміщення приватного навчального закладу за адресою: 65045, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 85, відповідає 3996,50 кв.м. Схематичні копії поверхових планів, що підтверджують ці обставини, надані в судовому процесі, а додаткові документи обєкту оренди розробляються у провадженні відповідної процедури укладання договору оренди державного майна.

У судове засідання зявилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції, що були викладені раніше.

Представником відповідача було надано додаткові письмові пояснення по справі (а.с.125-126), згідно яких останній щодо площі приміщення, яка є вільною для передачі в оренду вказує, що позивачем невірно зазначено таку площу у розмірі 3966,75 кв.м., оскільки балансоутримувачем майна, згідно листа від 06.12.2016р. зазначено іншу площу 3848,55 кв.м., тобто вона є меншою від заявленої.

Між тим зауважує, що у відповідності до мети розміщення навчального закладу, використання підвальних приміщень є неможливим.

Відповідач у поданих поясненнях також зауважує і про відсутність законодавчих вказівок щодо необхідності надання ним розяснень потенційним орендарям щодо переліку документів, необхідних для укладення договору.

Крім того, зауважує про можливість, у випадку наявності дійсного наміру оренди майна, повторного звернення позивача до відділення ФДМУ з відповідною заявою та пакетом документів.

Представники третіх осіб в засідання суду 05.07.2017р. не зявилися.

Про місце та час розгляду справи представник третьої особи (Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти") був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 21.06.2017р. (а.с.117).

Третя особа (Міністерство освіти і науки України) про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення на його адресу вищевказаних ухвал суду.

Приймаючи до уваги викладене, суд з урахуванням зясування усіх обставин справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, передбачені законом або договором, самостійно визначивши предмет та підставу позову.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, а можливість суду застосовувати інші законодавчі та нормативно-правові акти, ніж ті, на які посилається позивач в обґрунтування позову, обмежується випадками, коли це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Приватного підприємства "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" направлені на визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно, загальною площею 3966,75 (інв. №103001), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86, а також зобовязання розмістити на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно, загальною площею 3966,75 грн. (інв. №103001), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як встановлено судом, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на положення частини 3 та 4 статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, якими передбачено порядок укладення договору оренди та вважає, що оскільки Міністерством освіти і науки України, у встановлений абз. 1 частини 3 статті вказаної статті строк не було надано відповідного висновку щодо передачі майна в оренду, у звязку із чим вважає, що законодавством встановлені наслідки, передбачені абз. 4 ч. 3 статті 9 вказаного Закону, а саме укладення договору оренди вважається з цим органом погодженим.

Крім того, вважає, що оскільки відповідачем в порушення вимог ч. 4 статті 9 вищезазначеного Закону в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців не було розміщено оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно, загальною площею 3966,75 (інв. №103001), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 86, така бездіяльність має бути визнаною незаконною, з подальшим зобовязанням вчинити такі дії.

Натомість, позиція відповідача щодо заявленого позову зводиться до того, що вищевказаних дій з його сторони вчинено не було, оскільки Міністерство освіти і науки України, яке є органом управління державного майна, не надало своєї згоди на укладення договору оренди вищевказаного майна, власником якого є держава.

Вказане, на його думку, з урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, виключає можливість задоволення позову.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в світлі висновку, викладеному у п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Проніна проти України, суд зобовязаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена у п. 42 рішення „Бендерський проти України, відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Зазначені вимоги зобовязують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою зясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою зясування обєктивних причин та факторів, що зумовили настання для позивача негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Більш того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особі гарантоване право на вмотивованість судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд.

Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно ст. 5 вказаного Закону, Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Як слідує з матеріалів справи, 26.10.2016р. за вих. № 79 ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" звернувся до РВ ФДМУ по Одеській області з заявою з проханням укласти договір оренди вищевказаного майна (а.с.9)

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди, зокрема, у разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.

При цьому суд зауважує, що орган управління державним майном, яким в даному випадку є Міністерство освіти у науки України, на свій розсуд розпоряджається майном.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (РВ ФДМУ по Одеській області) 09.11.2016р. за вих. № 07-05-05615 (а.с.10) звернувся з листом до Міністерства освіти і науки України з приводу отримання згоди на укладення договору оренди спірного майна, управління яким він здійснює.

За результатами опрацювання такого звернення щодо надання дозволу на укладення договору оренди державного нерухомого майна, загальною площею 3966,75 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 86, яке перебуває на балансі ДНЗ „Одеський центр професійно-технічної освіти з метою розміщення приватного навчального закладу, Міністерство освіти і науки України, з урахуванням пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до його сфери управління, не надало свого дозволу на укладення договору оренди зазначеного майна.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи листом зазначеного міністерства від 09.11.2016р. за вих. № 07-05-05615 (а.с.26).

Згідно приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, за відсутності відповідної згоди органу управління спірним майном, були відсутні повноваження щодо передачі спірного майна в оренду, що в свою чергу, як результат, відобразилось у не розміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті відповідного оголошення про намір такої передачі.

З урахуванням вказаного, судом не приймаються до уваги посилання позивача, як на підставу задоволення позову, на наявність постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2016р. у справі № 916/2149/15 (а.с.38-42), оскільки з її змісту вбачається, що у ній відображені інші обставини, а саме у даній справі Міністерство інфраструктури України замість прийняття рішення про умови договору або про відмову у його укладенні, як це передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, залишило матеріали без розгляду, у звязку із чим вказане було оцінено як ухилення уповноваженого органу від надання одного з передбачених законом варіантів відповідей.

Натомість, у справі № 916/498/17, Міністерством освіти і науки України, яке є органом, уповноваженим управляти спірним майном, не було надано позивачу дозволу на укладення відповідного договору оренди майна.

При цьому суд зауважує, що суд, згідно положень ст. 43 ГПК України, здійснює оцінку наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, натомість обовязковими для застосування в силу ст.ст. 82, 111-28 ГПК України є виключно висновки, викладені у Постановах Верховного суду.

З урахуванням вказаних висновків суду, вищезазначені твердження позивача до уваги судом не приймаються.

При цьому щодо посилань відповідача стосовно ненадання позивачем в пакеті документів відповідного погодження органу культурної спадщини на укладення договору оренди, суд зазначає наступне.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 21.01.2014р. за вих. № 01-13/161 (а.с.28), спірне майно, а саме будівля, яка розташована по вул. Новосельського, буд. 86 у м. Одесі є Прибутковим будинком Одеської ремісничої управи, що споруджений у 1896р. та належить до обєктів культурної спадщини.

Згідно вказаного листа вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. за № 580, зазначений будинок було взято під охорону держави, як памятку містобудування та архітектури місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008р. за № 728/0/16-08 занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України під охоронним номером № 553-Од.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

При цьому у частині 1 ст. 9 Закону "Про оренду державного та комунального майна", вказано, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону.

Такий перелік визначений та затверджений наказом Фонду державного майна України 15.02.2013 N 201, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 березня 2013 р. за N 346/22878.

Згідно з нормами цього наказу разом із заявою про оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі підприємства (установи, організації), господарського товариства (заява подається в довільній формі, при цьому в ній зазначаються ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичних осіб / реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб (крім тих, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті)) подаються такі документи:

проект договору оренди об'єкта;

копії установчих документів орендаря / копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання).

В окремих випадках, передбачених законодавством, подаються:

інформація про орендаря, зареєстрованого згідно з вимогами законодавства та внесеного органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ;

погодження органу охорони культурної спадщини (у разі належності об'єкта оренди до об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками);

копія ліцензії орендаря на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у разі якщо на об'єкті оренди передбачається здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню).

За таких обставин, суд враховує вказану обставину як додаткову про вирішенні питання щодо правомірності дій відповідача.

Окрім викладеного, суд зазначає, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку суд не вбачає, яким чином задоволення позову в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача може відновити права або законні інтереси позивача.

За урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи відмову в задоволенні позову Приватного підприємства "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж", підстави для покладення на відповідача судових витрат, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10 липня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська