Рішення № 67660022, 06.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 81 199,87 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж, 12 386,17 грн. пені, 2 118,83 грн. 3% річних, 8 986,32 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-457 від 22.11.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №80/10-841 від 06.02.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" заборгованості на загальну суму 104 691,19 грн., з яких:

- 81 199,87 грн. заборгованість за послуги отримані за період з квітня по серпень 2016 року;

- 12 386,17 грн. пеня за загальний період з 04.05.2016 по 28.02.2017;

- 2 118,83 грн. 3% річних за загальний період з 04.05.2016 по 14.05.2017;

- 8 986,32 грн. інфляційні втрати за загальний період з червня 2016 року по березень 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж №656Н від 07.02.2007 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги отримані за період з квітня по серпень 2016 року та по оплаті виставлених рахунків-фактур на загальну суму 81 199,87 грн.:

- № НОМЕР_1 від 28.04.2016 за квітень 2016 року на суму 18 645,29 грн.;

- № НОМЕР_2 від 26.05.2016 за травень 2016 року на суму 15 541,67 грн.;

- № НОМЕР_3 від 29.06.2016 за червень 2016 року на суму 15 621,60 грн.;

- № НОМЕР_4 від 26.07.2016 за липень 2016 року на суму 15 961,26 грн.;

- № НОМЕР_5 від 26.08.2016 за серпень 2016 року на суму 15 430,05 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що позовні вимоги підлягають лише частковому задоволенню та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сплаченої суми основного боргу у сумі 12 735,31 грн., в частині стягнення пені у сумі 12 386,17 грн., 35 річних у сумі 2 118,83 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 986,32 грн. У відзиві відповідач зазначає, що оплату рахунків за транспортування електроенергії та реактивну електроенергію за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року було здійснено в сумі 12 735,31 грн., вказані оплати не відображені в позовній заяві позивача, хоча у були зроблені ще до моменту подачі позову до суду. Таким чином, враховуючи часткову оплату, сума основного боргу за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року становить 68 464,56 грн. Стосовно стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач просить суд керуючись ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відмовити в задоволенні цих вимог враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, може здійснювати розрахунки за отримані товари та послуги лише в межах бюджетних асигнувань за відповідними напрямками та відповідно до процедури, передбаченої бюджетним законодавством. У зв'язку із відсутністю зареєстрованого управлінням Державної казначейської служби у м. Кривому Розі договору, фінансування на оплату послуг з транспортування електроенергії починаючи з 2014 року не виділялося. Також відповідач просить суд врахувати, що фінансування Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" на оплату штрафних санкцій взагалі не здійснюється. Тому стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат може стати непосильним тягарем для установи відповідача.

22.06.2017 відповідачем залучено до матеріалів справи контророзрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені з урахуванням здійсненої часткової оплати основного боргу.

04.07.2017 позивачем надані пояснення де вказує, що грошові кошти в сумі 12 735,31 грн., які за твердженням відповідача, мають бути зараховані в рахунок оплати Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" за договором № 656Н, були перераховані позивача не відповідачем, а іншою юридичною особою - підприємством Криворізької виправної колонії (№80). Жодних договірних правовідносин між позивачем та підприємством Криворізької виправної колонії (№80) з приводу надання послуг по спільному користуванню електричними мережами не має, вказана юридична особа не є стороною договору № 656Н, письмових домовленостей що здійснення вказаних перерахувань з підприємством Криворізької виправної колонії (№80) замість Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" Публічному акціонерному товариству "АрселорМіттал Кривий Ріг" не має, угоди про заміну сторін у зобов'язанні за договором № 656Н відсутні, про наявність таких договірних правовідносин не вказує і відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Щодо зменшення розміру нарахованих санкцій за порушення зобов'язань позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність тих виняткових обставин, які б могли стати підставою для зменшення розміру неустойки. Таким чином, позивач вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) за порушення строку оплати за договором є безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

06.07.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити в повному розмірі враховуючи важкий фінансовий стан Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)", розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а також специфіку діяльності та відсутність вини колонії у виникненні заборгованості, на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2017 з призначенням її до розгляду на 13.06.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 13.06.2017 було оголошено перерву до 22.06.2017, після чого також оголошувалась перерва до 06.07.2017.

У судовому засіданні 06.07.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Міттал Стіл Кривий Ріг, яке відповідно до статуту у новій редакції (затверджений протоколом загальних зборів акціонерів 21.04.2011 (протокол № 10); зареєстрований державним реєстратором 26.04.2011, номер запису 12271050033001364) у подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг (далі – власник мереж, позивач) та Криворізькою виправною колонією № 80, правонаступником якої є Державна установа "Криворізька виправна колонія (№80)" (далі – користувач, відповідач) 07.02.2007 укладено договір №656Н про спільне використання технологічних мереж (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору власник мереж зобов’язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач – своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема".

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж (пункт 1.2. договору).

За договором власник мереж прийняв на себе наступні обов’язки:

- забезпечувати технічну можливість для передачі користувачу електричної енергії в межах 2000 кВт потужності на 1 класі напруги (ступінь напруги 6 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності (пункт 2.1. договору);

- забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача згідно ПУЕ (пункт 2.2. договору).

У свою чергу користувач за договором, окрім іншого, зобов’язався:

- здійснювати оплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період (пункт 4.1. договору);

- здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача (пункт 4.2. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що облік електроенергії, отриманої власником та користувачем, приєднаним до електричних мереж власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з пунктом 7.3. договору користувач щомісяця 25-го числа згідно з формою звіту надає власнику мереж показання розрахункових лічильників.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

На підставі показів засобів обліку електроенергії (але на підставі пункту 7.1. договору) власником мереж та користувачем до 30-го числа звітного місяця оформлюється двосторонній акт про обсяг переданої та спожитої користувачем електроенергії.

У разі необґрунтованої відмови або ухилення користувача від підписання вищевказаного акту, обсяг фактично переданої електроенергії підтверджується актом, складеним власником мереж.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що розрахунки витрат на утримання технологічних мереж виконуються власником мереж на підставі двостороннього акту (п. 7.3. договору) та кошторису.

Кошторис витрат на утримання технологічних мереж власника мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності.

Розрахунок розміру плати з надання послуг з компенсації реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати перетікання реактивної електроенергії.

За змістом пункту 7.6. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.02.2009, оплата за спільне використання технологічних електричних мереж на підставі двостороннього акту (п.7.3) до 5 числа наступного місця, протягом 5 календарних днів після отримання платіжного документа (рахунку).

Договором сторони передбачили, що відносини власника мереж та постачальника електричної енергії в частині передачі електричної енергії користувачу регулюються договором про постачання електричної енергії, який укладений між постачальником електричної енергії та власником мереж (пункт 9.3. договору).

Згідно з пунктом 10.4. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 5 від 11.02.2013) договір укладається на строк до 31.12.2013, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання умов договору позивач з період із квітня по серпень 2016 року на підставі наданих відповідачем показів засобів обліку розрахував останньому плату за перетікання реактивної електроенергії у загальній сумі 33 139,11грн., вартість якої була підтверджена сторонами у двосторонніх актах, а саме:

- за квітень 2016 року від 26.04.2016 – 5 159,92 грн.,

- за травень 2016 року від 26.05.205 – 5 594,04 грн.,

- за червень 2016 року від 29.06.2016 – 6 995,54 грн.,

- за липень 2016 року від 26.07.2016 – 7 906,43 грн.,

- серпень 2016 року від 26.08.2016 - 7 483,18 грн.

Разом з тим сторони у зазначених актах відобразили також кількість електричної енергії, яка була транспортована (передана) технологічними мережами позивача у порядку забезпечення постачання відповідачеві електричної енергії для споживання, за що позивач виставив відповідачеві рахунки разом із платою за перетікання реактивної енергії, а саме:

- № НОМЕР_1 від 28.04.2016 за квітень 2016 року на суму 18 645,29 грн.;

- № НОМЕР_2 від 26.05.2016 за травень 2016 року на суму 15 541,67 грн.;

- № НОМЕР_3 від 29.06.2016 за червень 2016 року на суму 15 621,60 грн.;

- № НОМЕР_4 від 26.07.2016 за липень 2016 року на суму 15 961,26 грн.;

- № НОМЕР_5 від 26.08.2016 за серпень 2016 року на суму 15 430,05 грн.

Вказані рахунки були отримані особисто представником користувача, уповноваженим на отримання рахунків, про що є відповідні відмітки (підпис) у Журналі реєстрації видачі відвантажувальних документів споживачу за послуги промислового та непромислового характеру (а.с. 56 - 61 том 1).

Несплата відповідачем вказаної суми за виставленими рахунками і є причиною виникнення спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 7.6. строк оплати за рахунками-фактурами на загальну суму 81 199,87 грн. є таким, що настав.

Таким чином, несплачені відповідачем грошові кошти у сумі 81 199,87 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Заперечення відповідача щодо оплати боргу сумі 12 735,31 грн. не заслуговують уваги оскільки спростовуються наведеним законодавчим обґрунтуванням правовідносин, які склалися між сторонами, та зобов'язанням відповідача щодо виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 7.7. договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної плати за спільне використання технологічних електричних мереж у строки, зазначені п. 7.6. договору, користувач сплачує на користь власника мереж крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.7. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 12 386,17 грн. за загальний період з 04.05.2016 по 28.02.2017.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що він є правильним. На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо стягнення 12 386,017 грн. пені є обґрунтованими.

Відповідач просив зменшити розмір пені з посиланням на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок відмови управління Державної казначейської служби у м. Кривому Розі реєструвати бюджетні та фінансові зобов'язання за спірним договором після 31.12.2013. Також зазначив, що він є державною неприбутковою організацією та не може здійснювати розрахунки за договором, які не зареєстровані казначейською службою.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано той факт, що позивачем не надано доказів того, що він зазнав будь-яких збитків в наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. Враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, майновий стан сторін, господарський суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені до 349,14 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за загальний період з 04.05.2016 по 14.05.2017 у сумі 2 118,83 грн. та інфляційні втрати за загальний період з червня 2016 року по березень 2017 року у сумі 8 986,32 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, інфляційних втрат, суд визнає їх обґрунтованими, а отже таким, що підлягають стягненню з відповідача.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача у сумі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" (50041, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3, ідентифікаційний код 08562915) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код 24432974) заборгованість у сумі 81 199,87 грн., пеню у сумі 349,14 грн., 3 % річних у сумі 2 118,83 грн., інфляційні втрати в сумі 8 986,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2017.