Постанова № 67659664, 06.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Справа № 910/4730/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Іванової Л.Б, Кролевець О.А.,

за участю представників сторін: позивача Деруги Н.О. дов. № 09-02/17 від 28 грудня 2016 року, відповідача - Махиніч Н.В. дов. № 828 від 30 грудня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Аграрний фонд" до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення суми та за зустрічним позовом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до ПАТ "Аграрний фонд" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПАТ "Аграрний фонд" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 337080 гривень 16 коп., з яких 318665 гривень 52 коп. збитків, завданих нестачею зерна, 13464 гривні 41 коп. втрат коштів від інфляції та 4950 гривень 23 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов п. 4.1.11 договору № 56-05/13 від 1 листопада 2013 року складського зберігання, оскільки відповідач провів операції, що призводять до зміни якості та кількості зерна, не повідомивши позивача та за відсутності відповідного рішення останнього.

У травні 2016 року ПАТ "Аграрний фонд" звернулось до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" із зустрічним позовом про стягнення 52351 гривні 34 коп. основного боргу, 5125 гривень 64 коп. втрат коштів від інфляції, 1574 гривень 84 коп. - 3 % річних, 19160 гривень 59 коп. пені та 3664 гривень 60 коп. штрафу, усього 81877 гривень 01 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору складського зберігання № 56-05/13 від 1 листопада 2013 року в частині оплати вартості отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково.

З ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ПАТ "Аграрний фонд" стягнуто борг в розмірі 241228 гривень 62 коп., 3 % річних у сумі 3747 гривень 30 коп., 10192 гривень 51 коп. втрат коштів від інфляції.

В іншій частині позову відмовлено.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Аграрний фонд" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про покладення на заявника обов'язку відшкодувати збитки за відсутності порушень законодавства та умов договору.

Зазначає, що підписавши договір, позивач визнав можливі втрати його зерна за рахунок поліпшення якісних показників по вологості - не більше 0,5 %, по смітній дошці - не більше 0,2 %, а також природні втрати.

Вказує, що судами не надано належної правової оцінки тій обставині, що на підставі договору заявник зберігав зерно, у т.ч. зерно пшениці 2 та 3 класів 2014 року збирання.

Вважає, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. ст. 614, 623, 627 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 листопада 2013 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Кальчицький елеватор" (зерновий склад) та ПАТ "Аграрний фонд" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 56-05/13, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури (зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, визначеній ним як одержувач відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ. Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами, класами і роками врожаю. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно з цим договором є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться в нього на зберіганні. (п. п. 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору приймання зерна здійснюється згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13 жовтня 2008 року (далі - Інструкція) та діючими державними стандартами для кожного виду зерна.

Зазначений договір є чинним та виконується сторонами.

Статтею 957 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Встановлено, що на філії ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" "Кальчицький елеватор", відповідно до умов вказаного договору зберігалося належне ПАТ "Аграрний фонд" зерно пшениці 2, 3 класів 2012, 2014 років врожаю.

У березні-квітні 2015 року філія ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" "Кальчицький елеватор" здійснила списання зерна пшениці позивача у кількості 104,511 тонн, про що було складено та надано останньому відповідні акти-розрахунки № 33 від 12 березня 2015 року, № 34 від 22 квітня 2015 року та № 35 від 28 квітня 2015 року. Згідно із доданими до вказаних актів розпорядженнями на очистку, сушку зерна № 31 від 1 квітня 2014 року, № 37 від 15 січня 2015 року, № 38 від 1 лютого 2015 року та № 39 від 1 березня 2015 року зерновим складом проведено сушку зерна з метою зниження температури, знезараження, активного вентилювання.

Вказаними актами-розрахунками ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" списано: за актом № 33 від 12 березня 2015 року - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,50 % до 1,30 % та природні втрати від зберігання зерна - 0,064 % - 5741 кг; за актом № 34 від 22 квітня 2015 року - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,46% до 1,26% та природні втрати від зберігання зерна - 0,064% - 18387 кг; за актом № 35 від 28 квітня 2015 року - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,37% до 1,17% та природні втрати від зберігання зерна - 0,072% - 1264 кг. При цьому згідно наданих розпоряджень на очистку, сушку зерна та відповідних актів (форма 34) вказане зерно передавалось на сушку з метою зниження температури, знезараження, активної вентиляції, відвантаження аспіраційними механізмами, транспортування та механічного відвантаження, списані кількості зерна зазначено як механічні втрати.

Згідно із п. п. 3.4, 3.5 договору поклажодавець визнає втрати у вазі за рахунок поліпшення якісних показників по вологості - не більше 0,5 %, по смітній домішці - не більше 0,2 % за весь період зберігання, за умови зберігання зерна понад 3 місяці та за умови проведення операцій доробки зерна поклажодавця, які призвели до зменшення ваги та підтверджені відповідними документами. У випадках, встановлених законодавством, природні втрати списуються за рахунок поклажодавця.

Для підтвердження втрат зерна зерновий склад надає поклажодавцю акт-розрахунок, в якому проводиться розрахунок втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при доробці зерна, а також акт форми № 34, що підтверджує проведення операцій з доробки зерна.

Відповідно до п. 4.1.11 договору у разі, якщо операції з доробки тягнуть за собою зміну кількості та/або якості зерна, зерновий склад письмово (листом) повідомляє поклажодавця про проведення таких операцій з обґрунтуванням їх необхідності. Поклажодавець після отримання повідомлення, протягом 3 діб надає письмовий дозвіл, або у разі незгоди, направляє представника для перевірки необхідності проведення операцій з доробки.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору складського зберігання передбачено можливі втрати зерна за рахунок природних втрат, що розраховуються відповідно до норм чинного законодавства, а також втрати внаслідок поліпшення якості зерна за рахунок зменшення вологості (не більше 0,5 %) та смітної домішки (не більше 0,2 %).

При цьому необхідною умовою списання вказаних втрат зерна є проведення операцій з доробки зерна, а у випадку, якщо такі операції тягнуть за собою зміну кількісних/якісних показників зерна, - виключно за погодженням з поклажодавцем та обґрунтуванням необхідності проведення операцій з доробки та наданням акта форми 34, який підтверджує проведення операцій з доробки зерна.

Жодних інших втрат, зокрема, за рахунок механічних втрат, ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено.

Тобто, сторонами договору погоджено розмір можливих втрат зерна в процесі зберігання, а також порядок та умови проведення операцій, які тягнуть за собою зміну кількості та (або) якості зерна.

За змістом норм статей 941, 942 Цивільного кодексу України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно із ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у грудні 2014 року направляло на адресу ПАТ "Аграрний фонд" лист № 0220 від 29 грудня 2014 року, в якому зазначило, що є єдиним поклажодавцем зерна, що зберігається на філії ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" ПАТ "Кальчицький елеватор", і вказане зерно потребує фумігації через те, що є ознаки зараженості довгоносиком першого ступеню.

Жодних доказів направлення інших повідомлень та листів на адресу ПАТ "Аграрний фонд" із зазначенням необхідності проведення операцій з доробки, передбачених умовами договору (зменшення вологості та смітної домішки) відповідачем суду не надано.

Водночас, встановлено, що всупереч умовам договору зерновий склад не повідомляв поклажодавця про жодну з проведених операцій з зерном, крім фумігації, що, за твердженнями сторін, передбачає здійснення знезараження пшениці від шкідників і не тягне за собою зменшення кількісних показників зерна.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично мотивованих висновків про безпідставність списання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" належної ПАТ "Аграрний фонд" пшениці: за актом № 33 від 12 березня 2015 року - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,50 % до 1,30 %; за актом № 34 від 22 квітня 2015 року - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,46 % до 1,26 %; за актом № 35 від 28 квітня 2015 року - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,37 % до 1,17 %.

При цьому апеляційним господарським судом мотивовано відхилено твердження заявника скарги, що втрати зерна є механічними втратами, які стались внаслідок процесу сушки зерна, в ході якого зерно транспортувалось під витяжними пристроями, внаслідок чого було видалено пил та інше сміття, з огляду на те, що нормами чинного законодавства та положеннями укладеного сторонами договору не передбачено убуток зерна від механічних втрат, які зазначено відповідачем у наданих актах доробки форми 34.

Також зазначено, що матеріалами справи не підтверджуються пояснення ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" щодо необхідності проведення сушки, про що зазначалось у листі останнього № 0057 від 20 квітня 2016 року, та знезараження зерна у зв'язку з тим, що температура у момент прийому пшениці становила від 45 до 50 градусів за Цельсієм і при переведенні на зимовий режим зберігання необхідно було зменшити температуру пшениці, оскільки згідно актів наявності зерна за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року температура зерна не перевищувала 20 градусів за Цельсієм, що знаходиться в межах норми зберігання зерна і не потребувала зниження, крім того, ознак зараженості зерна шкідниками виявлено не було. Також вказаними актами не підтверджується переміщення спірного зерна взагалі із одного силосного корпусу до іншого (зерно зберігалось у силосі 2-4-6).

Крім того, якість зерна поклажодавця, що зберігалось на зерновому складі, відповідала діючим нормам ДСТУ, а тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для проведення операції з доробки з метою доведення вказаного зерна до "кондиції", чим були обґрунтовані операції з доробки у спірних актах форми 34.

Апеляційним господарським судом обгрунтовано відхилено посилання відповідача на довідку комісійної перевірки кількості та якості залишків ТМЦ ПАТ "Аграрний фонд", що знаходяться на зерновому складі "Кальчицький елеватор" за 2014 рік та завершений період 2015 року, складену Мар'їнською ОДПІ 19 червня 2015 року, оскільки вказана довідка підтверджує лише те, що списання відбулись в межах визначених договором величин, проте, не спростовує правомірності такого списання без згоди поклажодавця.

Також встановлено, що згідно таблиць з інформацією про перевірку руху зерна ПАТ "Аграрний фонд" на філії "ДПЗКУ" "Кальчицький елеватор", підписаних представниками ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України", зокрема, за червень-липень 2014 року, актів доробки у вказаний період взагалі не складалось, що унеможливлює існування акта форми 34 від 3 червня 2014 року, наданого відповідачем позивачу на підтвердження списання зерна.

Відповідно до норм ст. ст. 950, 951 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Враховуючи, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, списання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пшениці за актом № 33 від 12 березня 2015 року - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року; за актом № 34 від 22 квітня 2015 року - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року; за актом № 35 від 28 квітня 2015 року - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року відбулось без достатніх на те підстав, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про обгрунтованість заявлених вимог щодо виникнення збитків, завданих втратою речі, переданої на зберігання, у розмірі її вартості.

Судами встановлено, що згідно довідки про ринкові ціни на зернові культури, наданої відповідачем, вартість пшениці 2 класу становить 3180 грн./тонна, 3 класу - 3000 грн./тонна.

Таким чином, перевіривши наданий ПАТ "Аграрний фонд" розрахунок, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість пшениці 2 класу у кількості 21,509 тон у розмірі 68398 гривень 62 коп. та вартість пшениці 3 класу у кількості 57,610 тонн у розмірі 172830 гривень, всього у розмірі 241228 гривень 62 коп.

Разом з тим, встановлено, що згідно листа поклажодавця на адресу відповідача № 05/2012 від 4 червня 2015 року позивач не заперечував проти обрахованих відповідачем природних втрат, крім того, вказані втрати передбачені умовами укладеного сторонами договору, у зв'язку з чим суди дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення убутку внаслідок природних втрат.

Крім того, вказаним листом ПАТ "Аграрний фонд" просило повернути списане зерно та виписати на нього складські квитанції, але у зв'язку з відмовою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути зерно звернулось до останнього з вимогою № 02/1995 від 17 серпня 2015 року про перерахування вартості списаного зерна, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з направленням вимоги про стягнення грошових коштів зобов'язання відповідача повернути річ змінилось на грошове зобов'язання сплатити вартість втраченого зерна, є обгрунтованим. Строк сплати вказаної суми, з урахуванням семиденного терміну на сплату, настав 3 вересня 2015 року.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 3747 гривень 30 коп., 3 % річних та 10192гривень 51 коп. втрат коштів від інфляції за період з 4 вересня 2015 року по 10 березня 2016 року.

Відповідно до п. 6.5 договору у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, оплата послуг за зберігання не здійснюється до приведення кількості та якості зерна у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях.

З огляду на існування спору між сторонами щодо кількості зерна поклажодавця суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що після набрання рішенням суду законної сили, яким вирішено спір між сторонами щодо кількості зерна, переданого на зберігання, ПАТ "Аграрний фонд" за зустрічним позовом вправі звернутись до ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" з вимогою щодо оплати послуг складського зберігання.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення як боргу за договором, так і нарахованих штрафних санкцій, оскільки прострочення не відбулося у зв'язку з тим, що строк оплати не настав.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій мотивовано не прийняли як належне твердження відповідача, що на підставі п. 6.5 договору підстава для оплати послуг зупинена, оскільки між сторонами існує спір щодо кількості списаного зерна.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій ст. ст. 32, 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" з огляду на те, що висновки оскаржуваних рішень не суперечать приписам наведених норм.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення боргу за надані послуги зберігання зерна за договором.

Враховуючи наведене, законні та обгрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення, надання належної правової оцінки усім обставинам справи у сукупності та вірного застосування норм ст. ст. 941, 942, 944, 950, 951, 957 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, доводи заявника касаційної скарги не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Іванова

О. Кролевець