Постанова № 67659663, 24.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Справа № 913/903/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017у справі№ 913/903/16 Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго"про за участю від позивача: від відповідача: стягнення 11992724,59 грн., Остапенко В. М., не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у серпні 2016 року звернулось до Господарського суду Луганської області із позовом про стягнення із Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" 7935929,22 грн. суми інфляційних нарахувань, 555096,97 грн. 3% річних, 3501698,40 грн. пені за договором купівлі-продажу природного газу № 2233/14-ТЕ-20 від 22.01.2014.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору № 2233/14-ТЕ-20 від 22.01.2014 позивач зобов'язався постачати природний газ покупцю, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений природний газ. Позивачем свої зобов'язання відповідно до договору виконано, передано відповідачу в період січня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 26177907,02 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідачем зобов'язання виконано із пропущенням строків встановлених договором. За прострочення оплати поставленого природного газу позивачем нараховано 7935929,22 грн. інфляційних нарахувань, 555096,97 грн. 3% річних, 3501698,40 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.10.2016 у справі № 913/903/16 (суддя Секірський А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 265003,77 грн. пені, 333451,77 грн. 3% річних, 3241529,34 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 (у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф.-головуючого, Зубченко І.В., Стойка О.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2016 у справі № 913/903/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 в частині відмови у стягненні 3236694,63 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення про стягнення із Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3236694,63 грн. пені.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права господарськими судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ та Комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк, Луганська область 22.01.2014 укладено договір № 2233/14-ТЕ-20 про купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності. (п. 1.2 договору)

Додатковою угодою № 1 від 28.04.2014 до договору поставки природного газу № 2233/14- ТЕ-20 від 22.01.2014 внесено зміни в п. 1.2 договору у зв'язку з чим п. 1.2 викладено в наступній редакції: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с. 24).

Відповідно до п. 2.1 продавець передає покупцю у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 природний газ.

Додатковою угодою № 2 від 28.04.2014 до договору поставки природного газу № 2233/14- ТЕ-20 від 22.01.2014 внесено зміни в п. 2.1 договору у зв'язку з чим п. 1.2 викладено в наступній редакції: продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 27610,847 тис. куб. м. Крім цього, сторонами внесено зміни у п. 5.5 договору у зв'язку з чим п. 5.5 викладено в наступній редакції: загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (а.с. 25).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця ( п. 3.3 договору).

Розділом 5 договору сторонами узгоджено ціну газу. Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн.

Положеннями п. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; п. 7.2 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ у період з січня-грудня 2014 року належним чином виконало умови даного договору, поставило природний газ відповідачеві за договором від 22.01.2014 № 2233/14-ТЕ-20, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором до суду відповідач не надав.

Крім цього, Комунальне підприємство "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк, Луганська область свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконало із порушенням строків встановлених у договорі, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 3501698,40 грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 555096,97 грн. 3 % річних та 7 935 929,22 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу відповідно до розрахунків позивача наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2014 за № 1964, 10.09.2015 за № 1856, та 08.10.2015 за № 2059 між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання відповідно до вимог Постанови КМУ України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам з надання пільг, субсидій та компенсацій".

Крім цього, 13.10.2014 за № 735/30 та 22.12.2014 за № 1549/30 між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради укладено договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування відповідно до п. 24 ст. 14, п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" та Постанови КМУ № 30 від 29.01.2014.

Організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" є предметом цих договорів.

Положеннями пунктів 2.7 та 8 (відповідно) вказаних договорів про взаєморозрахунки передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно із договором купівлі-продажу природного газу № 2233/14-ТЕ-20 від 22.01.2014 за 2014 рік.

За змістом пункту 11 (пп. 2) договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що сторонами у такий спосіб змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений протягом січня - грудня 2014 року відповідно до договору купівлі - продажу природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005) держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме: витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, вказану Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачено сторонами у договорі відповідні умови, чи навпаки.

При визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд виходить з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно оплату здійснити поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли, та виконувалися сторонами, і відповідно до пункту 16 яких сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної претензій щодо предмета договору.

Господарським судами встановлено, що на підставі протокольного рішення від 13.10.2014 № 1964 та договору від 13.10.2014 № 735/30 відповідачем проведено розрахунок за спожитий природний газ у січні 2014 року у сумі 3780972,00 грн.; на підставі договору від 22.12.2014 № 1549/30 відповідачем проведено розрахунок за спожитий природний газ у лютому 2014 року у сумі 2550410,00 грн.; на підставі протокольного рішення від 10.09.2015 №1856 та спільного протокольного рішення від 08.10.2015 № 2059 відповідачем проведено розрахунок за спожитий природний газ у грудні 2014 року у сумі 3186000,00 грн.

Господарські суди дійшли до правильного висновку, що сторонами у такий спосіб змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений протягом січня, лютого, грудня 2014 року відповідно до договору купівлі- продажу природного газу.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ зараховано відповідні суми в оплату за поставлений природний газ січня, лютого, грудня 2014 року, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, але при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідну правову позицію не враховано.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, суди із урахуванням положень ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, умов укладеного між сторонами договору № 2233/14-ТЕ-20 від 22.01.2014, встановлених обставин справи, дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав про стягнення із відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 555096,97 грн. 3 % річних.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку щодо помилкового розрахунку здійсненого позивачем, а саме: при нарахуванні 3 % річних позивачем не враховано день оплати за поставлений природний газ; не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України; не враховано погашення заборгованості за протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок 3 % річних. дійшов до правильного висновку, що стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 333451,77 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши розрахунок інфляційних витрат, посилаючись на п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", та на те, що позивачем не враховано погашення заборгованості за протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків, дійшов до правильного висновку про стягнення на користь позивача інфляційних в загальній сумі 3241529, 34 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарським судами встановлено, що на підставі п. 7.2 договору позивачем здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 3501698,40 грн.

Місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені встановив, що при нарахуванні пені за зобов'язаннями січня 2014 року, позивач не взяв до уваги погашення заборгованості на підставі протокольного рішення від 13.10.2014 № 1964 та договору від 13.10.2014 № 735/30 у сумі 3780972,00 грн.

Господарські суди дійшли до правильного висновку, що нарахування пені повинно здійснюватися на суму боргу 2809894,29 грн. без врахування погашеної суми за протокольного рішення від 13.10.2014 № 1964 та договору від 13.10.2014 №735/30 за період 15.02.2014 по 14.08.2014.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що до стягнення підлягає пеня за зобов'язаннями січня 2014 року за період 15.02.2014 по 14.08.2014 у сумі 250888,92 грн.

При нарахуванні пені за зобов'язаннями лютого 2014 року позивачем не взято до уваги погашення заборгованості на підставі договору від 22.12.2014 № 1549/30 у сумі 2550410,00 грн.

Нарахування пені повинно здійснюватися на суму боргу 2682317,08 грн. без врахування погашеної суми за договором від 22.12.2014 №1549/30 за період 15.03.2014 по 14.09.2014.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, господарськими судами встановлено, що до стягнення підлягає пеня за зобов'язаннями лютого 2014 року за період 15.03.2014 по 14.09.2014 у сумі 269 701,47 грн.

Господарські суди дійшли до правильного висновку, що пеню нараховану за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 14.10.2014 нараховано 463904,68 грн. Пеню нараховану за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 14.11.2014 нараховано - 94460,68 грн.

Нарахування пені позивачем за зобов'язання за жовтня-грудня 2014 року, із врахуванням положень ст. ст. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (що діяла на час звернення позивача до суду із даним позовом), як зазначено господарськими судами повинно здійснюватися наступним чином.

Пеня за зобов'язаннями жовтня 2014 року повинна нараховуватись з 15.11.2014 по 06.02.2015 та складати 71837,02 грн.

Крім цього, при нарахуванні пені за зобов'язаннями листопада 2014 року позивачем також не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Господарські суди дійшли до правильного висновку, що пеня за зобов'язаннями листопада 2014 року повинна нараховуватись з 16.12.2014 по 06.02.2015 та складати 149495,76 грн.

При нарахуванні пені за зобов'язаннями грудня 2014 року позивачем не взято до уваги погашення заборгованості на підставі протокольного рішення від 10.09.2015 № 1856 та спільного протокольного рішення від 08.10.2015 № 2059 у сумі 3186000,00 грн.

З огляду на викладене, нарахування пені повинно здійснюватися на суму боргу 1378101,63 грн. без врахування погашеної суми на підставі протокольного рішення від 10.09.2015 № 1856 та спільного протокольного рішення від 08.10.2015 № 2059.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, господарські суди дійшли до правильного висновку, що до стягнення підлягає пеня за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 06.02.2015 у сумі 24730,32 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума пені, яка підлягає задоволенню складає 1325018,85 грн.

До місцевого господарського суду 19.09.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 90%. Комунальне підприємство "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк, Луганська область обґрунтовує вказане клопотання тим, що знаходиться в зоні здійснення антитерористичної операції, збитковістю діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи скрутне становище відповідача, специфіку діяльності підприємства відповідача, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 80%, та стягнув із Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на користь позивача 265003,77 грн. пені.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 Господарського суду Луганської області прийнято із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 Господарського суду Луганської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 Господарського суду Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 913/903/16 Господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ковтонюк Л.В. Карабань В.Я.