Ухвала суду № 67658239, 05.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 728/2655/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Приліпка В.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, до Бахмацької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області № 98 від 20 травня 2015 року.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні третя особа доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За її заявою Виконавчим комітетом Бахмацької міської ради Чернігівської області винесено рішення № 98 від 20 травня 2015 року, яким визнано можливим переведення квартири заявниці з житлового приміщення у нежитлове та надано дозвіл на збір вихідних даних для проектування і реконструкції цього нежитлового приміщення під магазин з офісом.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його неправомірними як таке, що прийнято без врахування його думки як власника суміжної квартири.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивач свої вимоги обгрунтував і довів належним чином.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Водночас, частиною сьомою вказаної статті Основного Закону України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, тобто власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки.

Також у частині п'ятій статті 319 Цивільного Кодексу України зазначено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 379 Цивільного Кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Житло є специфічним об'єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.

Так, відповідно до статті 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до статті 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 7, частини першої статті 8 Житлового кодексу УРСР у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної і міської ради народних депутатів.

У відповідності до вимог статті 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Крім того, відповідно до «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Як установлено судом першої інстанції, позивач та його неповнолітній син є власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тобто, є суміжною з квартирою ОСОБА_3

При цьому, при виведенні квартири ОСОБА_3 з житлового фонду та наданні згоди на її реконструкцію під магазин з офісом відповідачем не було отримано згоди власників суміжних квартир, у тому числі, позивача.

Згідно державних будівельних норм ДБН В 2.2-9-99 «громадські будинки та споруди», ДБН В 2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», такі приміщення громадського призначення як магазин-офіс можуть бути розміщені в житлових будинках на першому поверсі і мати ізольований вхід від житлової частини будинку.

В свою чергу, облаштування окремого входу, добудови сходів та пандуса потребує втручання в несучі конструкції будинку, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така реконструкція потребує узгодження з власниками суміжних квартир, як така, що зачіпає їх права та інтереси.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права та з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 22 березня 2017 року, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 10 липня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.