Рішення № 6765326, 06.11.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 листопада 2009 р.           Справа 5/106-09

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця

про стягнення 1153067,64 грн..

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

          позивача : Ткаченко Р.Ю. - довіреність № 28/10 від 01.06.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1153067,64 грн., у тому рахунку 950283,39 грн. основного боргу, 86578,32 грн. пені, 97525,75 грн. інфляційних втрат та 18680,18 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу від 25.03.2008 року № 06/08-217 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою від 10.04.2009 року за даним позовом було порушено провадження у справі № 5/106-09 та призначено до розгляду на 12.05.2009 року (суддя Бенівський В.І.).

Однак у зв'язку з надходженням апеляційної скарги відповідача на ухвалу про порушення провадження у справі, справу 08.05.2009 року було направлено до апеляційної інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року заявнику відмовлено у прийняті апеляційної скарги, а справу направлено до господарського суду Вінницької області.

25.05.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 03.06.2009 року, справа № 5/106-09 передана судді Банасько О.О. в зв'язку з перебуванням судді Бенівського В.І. на лікарняному.

Ухвалою від 04.06.2009 року справу № 5/106-09 суддею Банасько О.О. було прийнято до провадження та призначено судове засідання на 01.07.209 року.

Проте, 15.06.2009 року надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року та ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.04.2009 року.

В зв'язку із поданням касаційної скарги ухвалою від 15.06.2009 року провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2009 року вказану вище касаційну скаргу було залишено без задоволення, ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року без змін.

11.08.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 5/106-09 ухвалою від 14.08.2009 року провадження було поновлено та призначено до розгляду на 01.10.2009 року, проте розгляд справи не відбувся у зв'язку з надходженням апеляційної скарги відповідача на ухвалу про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 24.09.2009 року суддею Банасько О.О. було зупинено провадження у справі № 5/106-09 до закінчення розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації " Вінницягаз ".

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 14.08.2009 року. 19.10.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою від 26.10.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 06.11.2009 року.

Однак 05.11.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про поновлення провадження у справі № 5/106-09 від 26.10.2009 року надійшла апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Ухвалою від 05.11.2009 року відповідачу було відмовлено у прийняті апеляційної скарги та повернуто її останньому.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав витребуваних доказів, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 26.10.2009 року було надіслано на його адресу рекомендованим листом.

Крім того відповідач повідомлявся про час та місце судового засідання, яке мало відбутись 06.11.2009 року телефонограмою, яка наявна в матеріалах справи.

Свідченням того, що відповідач був поінформований про час та місце судового засідання є те, що 06.11.2009 року до суду Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається, вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач немає можливості направити в судове засідання компетентного представника в зв'язку з відрядженням начальника юридичного відділу Кравчук О.В. та розглядом 06.11.2009 року іншої судової справи в Липовецькому районному суді. На підтвердження вказаним обставинам заявником надано посвідчення про відрядження від 05.11.2009 року № 1777 та судову повістку про виклик у суд у цивільній справі № 2-609/09.

Також у клопотанні зазначається про те, що 05.11.2009 року Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.10.2009 року у справі № 5/106-09, що на думку заявника унеможливлює розгляд справи до закінчення апеляційного перегляду.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подав письмове пояснення щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в якому він наполягає на розгляді справи без участі представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів згідно ст.75 ГПК України вказуючи на те, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання і таким чином його процесуальні права не порушені.

Крім того у письмовому поясненні позивач звертає увагу на зловживання відповідачем процесуальними правами шляхом подачі апеляційних та касаційних скарг на ухвали суду, які не підлягають оскарженню внаслідок чого затягується судовий процес, а заборгованість залишається непогашеною.

Також позивач зазначає, що станом на 06.11.2009 року заборгованість відповідача становить 950283,39 грн..

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, беручи до уваги письмове пояснення з цього приводу надане представником позивача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

Слід зазначити, що клопотання про відкладення розгляду справи було здано до канцелярії суду нарочно о 09 год. 30 хв. в день судового засідання.

Крім того, із долучених до клопотання документів вбачається, що останні засвідчувались юрисконсультом Ляховим О.С.. в той час як суду надано в якості доказу, що унеможливлює участь в судовому засіданні представника відповідача посвідчення про відрядження відносно начальника юридичного відділу Кравчук О.В..

Посилання відповідача на подачу 05.11.2009 року апеляційної скарги, як на підставу непроведення судового засідання не приймається судом оскільки, як вказувалось раніше у прийнятті зазначеної апеляційної скарги судом було відмовлено.

Беручи до уваги викладені вище норми процесуального законодавства, враховуючи заперечення позивача, значний строк перебування справи № 5/106-09 в провадженні суду (з 09.04.2009 року) без проведення у ньому жодного судового засідання, суд дійшов висновку про відхилення заяви позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.03.2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ "Вінницягаз" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/08-217, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю в 2008 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що Постачальник передає Покупцю в 2008 році газ в обсязі до 1116,800 тис. куб.м., в тому числі з ресурсу січня 2008 року 72,963 тис. куб.м., з ресурсу лютого 2008 року 84,700 тис. куб.м..

Відповідно до п.3.4 Договору приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

В пункті 4.1 Договору сторони погодили ціну газу в розмірі 1214,87 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. з 01.01.2008 року, 1259,73 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. з 01.04.2008 року.

Згідно п.5.1 Договору передбачено, що розрахунки за газ Покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки газу. При цьому остаточний розрахунок проводиться Покупцем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Також у цьому пункті Договору сторонами погоджено, що оплата за газ з ресурсу січня та лютого 2008 року здійснюється Покупцем шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості обсягів газу, переданих з ресурсу січня та лютого 2008 року, протягом двох банківських днів з моменту укладення цього Договору.

Слід зазначити, що Договір від 25.03.2008 року було підписано з протоколом узгодження розбіжностей згідно яких п.п. 6.3 та 9.5 викладено в редакції Покупця (а.с.27-28, т.1).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору № 06/08-217 від 25.03.2008 року (№ 1 від 08.05.2008 року, № 2 від 09.06.2008 року, № 3 від 29.08.2008 року, № 4 від 26.11.2008 року), якими, крім іншого, було внесено зміни та доповнено основний Договір, в тому рахунку фіксувалась ціна газу (яка збільшувалась), зменшено кількість газу, який мав передати Постачальник Покупцю до 10106,800 тис. куб. м. тощо (а.с.29-33, т.1).

Відповідно до умов вказаного вище Договору та додаткових угод до нього в період з квітня по грудень 2008 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1545560,78 грн., в підтвердження чого суду надано акти прийому-передачі природного газу (а.с.12-23, т.1).

Відповідач за отриманий природний газ провів частковий розрахунок на загальну суму 595277,39 грн., що вбачається із наявних у справі доказів (розрахунки боргу ВАТ "Вінницягаз", платіжне доручення від 01.10.2008 року № 2 тощо).

Дослідивши вказані первинні документи, суд вважає, що передача природного газу відповідачу відбулась за умовами Договору поставки від 25.03.2008 року № 06/08-217, оскільки саме на нього зроблено посилання як в актах приймання-передачі природного газу так і платіжному дорученні в графі "Призначення платежу".

З врахуванням викладеного борг відповідача перед позивачем складає 950283,39 грн. (1545560,78-595277,39).

Нездійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем за спожитий природний газ, спонукало останнього на звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки 25.03.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.5.1 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 950283,39 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 86578,32 грн. за період з 07.10.2008 року по 07.04.2009 року за результатами розгляду якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено судом 09.11.2005 року господарським судом Вінницької області відповідно до заяви Дочірньої кампанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ порушено провадження у справі № 10/176-05 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" м. Вінниця та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Також судом встановлено, що згідно ухвал суду від 04.06.2006 року, від 12.09.2006 року, від 08.02.2007 року, від 29.01.2008 року, від 17.03.2009 року у справі № 10/176-05, крім іншого, продовжувався термін проведення підготовчого засідання –востаннє до 01.01.2011 року. Станом на 06.11.2009 року справа № 10/176-09 перебуває в провадженні суду.

Суд зауважує, що вказана інформація отримана ним із БД "Діловодство господарського суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень (реєстраційний номер судового рішення - № 1348239, № 5076614).

Як вбачається із змісту вказаних ухвал зазначені дії судом вчинялись у відповідності до Закону України від 23.06.2005 року № 2711-IV "Про заходи , спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В зв'язку з цим суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до абз.7 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрутство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Разом з тим, згідно абз.4 п.3.7 названого Закону особливості участі у процедурі погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, щодо яких здійснюється провадження у справі про банкрутство (підготовче, попереднє засідання, стадія розпорядження майном або санації підприємства), визначаються статтею 4 цього Закону.

Відповідно до абз. 4, 6, 7 п.4.1 Закону господарським судом приймається рішення про продовження терміну проведення підготовчого чи попереднього засідання, процедури розпорядження майном підприємства-боржника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеному цим Законом. Розмір вимог кредиторів підприємства-боржника, що підлягають погашенню з використанням механізмів, визначених цим Законом, визначається з урахуванням особливостей, встановлених статтею 6 цього Закону. На період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

Згідно п.1.2 Закону погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

В п.1.4 Закону зазначається, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Пунктом 1.8 Закону визначено, що розрахункова дата - дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2005 року.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені, як і інші вимоги у справі № 5/106-09, не може розглядатись як заборгованість стосовно якої застосовуються механізми визначені Законом від 23.06.2005 року № 2711-IV "Про заходи , спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ст.1 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.2 п.4 ст.12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається із матеріалів справи № 5/106-09 вимога щодо стягнення пені заявлена під час дії мораторію, що суперечить ст.12 Закону, а тому остання не підлягає задоволенню.

Слід зауважити, що аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пеня, яка заявлена під час дії мораторію викладена в Постановах Верховного Суду України від 02.10.2007 року, постановах Вищого господарського суду України від 22.11.2007 року у справі № 10/214-06, від 19.03.2009 року у справі № 12/14/761.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 97525,75 грн. інфляційних втрат та 18680,18 грн. 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

При цьому суд зауважує, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вказана позиція прослідковується в Постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 року у справі № 10/557-26/155, постановах Вищого господарського суду України від 03.04.2008 року у справі № 42/377 та від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом встановлено наступне.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з квітня 2008 року по лютий 2009 року включно в розмірі 97525,75 грн..

Як вбачається із розрахунку позивач обраховував інфляційні втрати за кожен місяць окремо збільшуючи щомісячно розмір простроченого платежу на суму поставки газу за відповідний місяць.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

В розрахунку інфляційних втрат зазначається про сплату в жовтні 2008 року 595277,39 грн., що є сумою платежів які повинен був сплатити за отриманий протягом березня-червня 2008 року газ.

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись в квітні 2008 року розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з квітня 2008 року по вересень 2008 року включно, оскільки дана заборгованість була погашена в жовтні.

Відповідним чином потрібно обраховувати інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна була сплачуватись в травні-липні 2008 року.

Інфляційні втрати на заборгованість, яка мала сплачуватись з серпня 2008 року слід нараховувати до лютого 2009 року.

В результаті перерахунку судом отримано 96320,01 грн. інфляційних втрат:

- 280711,70 грн. (борг) –01.04.2008-30.09.2008 (період заборгованості)-1,058 (середній індекс інфляції за період) –16281,28 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 104047,50 грн. (борг) –01.05.2008-30.09.2008 (період заборгованості)-1,026 (середній індекс інфляції за період) –2705,24 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 105474,19 грн. (борг) –01.06.2008-30.09.2008 (період заборгованості)-1,013 (середній індекс інфляції за період) –1371,16 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 105044,00 грн. (борг) –01.07.2008-30.09.2008 (період заборгованості)-1,005 (середній індекс інфляції за період) –525,22 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 108969,03 грн. (борг) –01.08.2008-28.02.2009 (період заборгованості)-1,112 (середній індекс інфляції за період) –12204,53 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 133371,27 грн. (борг) –01.09.2008-28.02.2009 (період заборгованості)-1,113 (середній індекс інфляції за період) –15070,95 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 115555,39 грн. (борг) –01.10.2008-28.02.2009 (період заборгованості)-1,101 (середній індекс інфляції за період) –11671,09 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 170020,36 грн. (борг) –01.11.2008-28.02.2009 (період заборгованості)-1,082 (середній індекс інфляції за період) –13941,67 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 180213,58 грн. (борг) –01.12.2008-28.02.2009 (період заборгованості)-1,066 (середній індекс інфляції за період) –11894,10 грн. (інфляційне збільшення суми боргу);

- 242153,76 грн. (борг) –01.01.2009-28.02.2009 (період заборгованості)-1,044 (середній індекс інфляції за період) –10654,77 грн. (інфляційне збільшення суми боргу).

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 97525,75 грн. (тобто більше ніж отримано судом при перерахунку), в стягненні 1205,74 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Також, позивачем заявлено до стягнення 18680,18 грн. 3 % річних за період з 28.03.2008 року по 07.04.2009 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено наявність у ньому помилок, які полягають в тому, що позивачем при обрахунку 3 % річних не було враховано того, що в 2008 році кількість днів становила 366 внаслідок чого змінюється значення розміру 3 % річних за один день із врахуванням того, що для розрахунку береться неокруглене значення цього показника.

В результаті перерахунку судом отримано наступні значення 3 % річних:

- (3/366*14*191539,35/100)=219,80 грн.;

- (3/366*30*280711,70/100)=690,27 грн.;

- (3/366*31*384759,20/100)=977,67 грн.;

- (3/366*30*490233,39/100)=1205,49 грн.;

- (3/366*31*595277,39/100)=1512,59 грн.;

- (3/366*31*704246,42/100)=1789,48 грн.;

- (3/366*20*837617,69/100)=1373,14 грн.;

- (3/366*10*242340,30/100)=198,64 грн.;

- (3/366*31*357895,69/100)=909,14 грн.;

- (3/366*30*527916,05/100)=1298,15 грн.;

- (3/366*21 (11.12.2008-31.12.2008)*708129,63/100=1218,91+3/365*10(01.01.2009-10.01.2009)*708129,63/100=582,02)=1800,93 грн..

В останніх двох періодах судом отримано більше значення 3 % річних ніж заявив позивач:

- (3/366*21 (11.12.2008-31.12.2008)*708129,63/100=1218,91+3/365*10(01.01.2009-10.01.2009)*708129,63/100=582,02)=1800,93 грн.;

- (3/365*86*950283,39/100)=6717,60 грн., з огляду на що вказані вимоги задовольняються в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, загалом сума 3 % річних яка отримана судом в результаті перерахунку складає 18676,11 грн..

Разом з тим, в зв'язку з тим, що судом отримано менше значення 3 % річних у періодах вказаних вище в стягненні 04,70 грн. 3 % річних суд відмовляє.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 04.06.2009 року, від 14.08.2009 року, від 26.10.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні пені та часткової відмови в стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 11531,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2009 року № 1247. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 1153067 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 11530,67 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

За заявою представника позивача 06.11.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись, ст.1, абз.2 ч.2 п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 631, 655, 692, ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", провулок Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03338649) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31301827, р/р № 260083001970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк, м.Київ, МФО-300465) –950 283 грн. 39 коп. основного боргу, 96 320 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 18 676 грн. 11 коп. 3 % річних, 10 652 грн. 80 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 109 грн. 02 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 86578 грн. 32 коп. пені, 1205 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 04 грн. 70 коп. 3 % річних.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 33 коп. Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31301827, р/р № 260083013814 в ВАТ "Ощадбанк, м.Київ, МФО-300465) сплаченого за платіжним дорученням від 07.04.2009 року № 1247 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5/106-09 (а.с.8, т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1.

3 - ВАТ "Вінницягаз" - 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24.