Рішення № 67649762, 06.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», треті особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2016 року Одеська міська рада (далі-ОМР) звернулась із позовом про усунення перешкод у користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння до ОСОБА_2 і публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі-Банк), а саме: про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_2 та Банка з нежилих приміщень з витребуванням у ОСОБА_2 та Банка нежилих приміщень №№ 200, 201 загальними площами відповідно 111,1 м2 та 151,2 м2 по проспекту Академіка Глушка, 13 у м. Одесі на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.07.2017 року провадження у частині вимог ОМР до Банка про усунення перешкод у користуванні майном та витребування нерухомого майна закрито.

Позовні вимоги до ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» \далірішення Одеської облради\ жилі будинки зі всіма вбудованими нежилими приміщеннями, що розташовані на території м. Одеси, передано до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР.

Нежиле приміщення технічного поверху (горище, 17 поверх) по проспекту Академіка Глушка,13 загальною площею 262,3 м2, відповідно до постанови КМУ від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» з листопада 1991 року належить на праві комунальної власності ОМР, а з 2004 року право власності на спірне нежиле приміщення, у встановленому законом порядку, підлягало державній реєстрації з оформленням правовстановлюючих документів на ОМР.

01.07.2003 року, між представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР

(на теперішній час Департамент комунальної власності ОМР, далі-Департамент) і ТОВ «Телекомпанія «АРС» в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди спірного нежилого приміщення і за умовами договору нежиле приміщення було передано у платне строкове користування.

Однак згодом спірні нежилі приміщення, поза волею власника ОМР, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2006 року перейшло у власність фізичної особи ОСОБА_3, який на той час був генеральним директором ТОВ «Телекомпанія «АРС».

На підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.07.2008 року рішення суду від 02.08.2006 року скасовано з направленням справи на новий розгляд і під час нового розгляду, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на спірне нежиле приміщення залишені без розгляду.

Під час розгляду справи у суді, 21.12.2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення. У подальшому, на підставі рішення суду від 04.04.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 спірне нежиле приміщення загальною площею 262,3 м2 було розділено на 2 окремі обєкта нерухомого майна із визнанням права власності на них як на окремі обєкти: нежиле приміщення загальною площею 111,1 м2 під №200 і нежиле приміщення №200 загальною площею 151,2 м під №201.

Станом на час звернення із позовом до суду власником нежилого приміщення під №200 є відповідач ОСОБА_2, а власником нежилого приміщення №201 є Банк.

Посилаючись на те, що спірне нежиле приміщення є власністю ОМР і вибуло з власності ОМР на підставі рішення суду, яке, у встановленому законом порядку, скасовано, ОМР просила позов задовольнити.

Представник ОМР підтримала позов у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала і просила відмовити у позові з підстав необґрунтованості вимог.

Третя особа, представник Департаменту позов підтримала.

Третя особа ОСОБА_3 не приймав участи у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2016 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОМР просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, наявність підстав для задоволення вимог, оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності ОМР на підставі рішення суду, яке, у встановленому законом порядку, скасовано.

У засіданні колегії суддів: представник ОМР і представник Департаменту скаргу підтримали; представник ОСОБА_2 і представник Банка заперечували проти скарги.

Третя особа ОСОБА_3 не зявився у засідання колегії суддів.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОМР заявила вимоги про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_2 з нежилого приміщення з витребуванням у ОСОБА_2 нежилого приміщення № 200 загальною площею 111,1 м2 по проспекту Академіка Глушка, 13 у м. Одесі на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (а.с.7-13).

Колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу нерухомого майна, які регулюються нормами ЦК України у редакції 2004 року, Законом України «Про власність» 1991 року, постановою КМУ від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженим постановою КМУ від 05.11.1991 року (далі-Перелік).

Право комунальної власності стосовно житлового та нежитлового фонду Рад народних депутатів, зокрема і на спірне нежиле приміщення по проспекту Академіка Глушка,13 у м. Одесі, яке станом на листопад 1991 року належало до нежитлового фонду (місцевої) Одеської міської Ради народних депутатів, виникло у ОМР на підставі ст. 32 ч.2 Закону України «Про власність», постанови КМУ від 05.11.1991 року та рішення Одеської облради від 25.11.1991 року.

За змістом ст. 32 ч.2 Закону України «Про власність» 1991 року, який був чинний на час виникнення у ОМР права власності на спірне нежиле приміщення, субєктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.1991 року, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) \далі-постанова КМУ від 05.11.1991 року\.

Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженим постановою КМУ від 05.11.1991 року, визначено, що до комунальної власності передано житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю» (далірішення Одеської облради) жилі будинки зі всіма вбудованими нежилими приміщеннями, що були розташовані на території м. Одеси, передано до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР (а.с.33-35).

Колегією суддів встановлено, що у листопаді 2002 року, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.11.2002 року №473, жилий будинок разом із спірним нежилим приміщенням по проспекту Академіка Глушка передано до комунальної власності територіальної громади м. Одеси (а.с.108).

01.07.2093 року, між Департаментом, на підставі положення і довіреності ОМР \орендодавець\ і генеральним директором ТОВ «Телекомпнаія «АРС» ОСОБА_3 \орендар\, укладено договір оренди спірного нежилого приміщення №321\206, загальний розмір якого станом на 2003 рік становив 262,3 м2, на строк до 01.07.2006 року зі сплатою орендної плати (а.с.105-107).

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого наказом Міністра юстиції України від 07.02.2002 року №7\5 (далі-Тимачасове положення), а також розпорядження Одеського міського голови від 23.05.2002 року №715-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на обєкти нерухомого майна», виконавчий комітет ОМР 05.07.2004 року прийняв рішення №370 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» (а.с.136-142).

Зокрема, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 05.07.2004 року, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» зобовязано було провести технічну інвентаризацію нежилого фонду комунальної власності приміщення технічного поверху №501 в м. Одесі по вул. Ак. Глушка,13 і оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на обєкт та зареєструвати його за ОМР (а.с.136,141,142).

У червні 2006 року генеральний директор ТОВ «Телекомпанія «АРС» звертався до уповноваженої особи ОМР із заявою про продовження терміну договору оренди №321\206 строком на 1 рік (а.с.126).

12.07.2006 року, після спливу строку дії договору оренди від 01.07.2003 року між Департаментом і ТОВ «Телекомпанія «АРС» в особі генерального директора ОСОБА_3 \строк договору оренди сплинув 01.07.2006 року\, ОСОБА_3, як фізична особа, звернувся із позовом до ОМР про визнання за ним, як фізичною особою, права власності на спірне нежиле приміщення (а.с.31).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне нежиле приміщення (а.с.30).

21.12.2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення. Зі змісту договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року вбачається, що нежиле приміщення належало ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2006 року (а.с.26,27).

04.04.2008 року, рішенням Київського районного суду м. Одеси за ОСОБА_2, у порядку поділу, визнано право власності на спірне нежиле приміщення № 200 загальною площею 111,1 м2, а також на нежиле приміщення №201 загальною площею 151,2 м2 (а.с.28).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.07.2008 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2006 року, яке стало підставою для укладення 21.12.2006 року договору купівлі-продажу спірного нежилого приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.30-32).

На підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2011 року позовна заява ОСОБА_3 до ОМР та Департаменту про визнання права власності на спірне нежиле приміщення залишена без розгляду (а.с.29).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ст. 388 ЦК України).

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі №6-140цс14).

Зважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР не з волі ОМР, а іншим шляхом, у даному випадку на підставі рішення суду від 21.12.2006 року, яке, у встановленому законом порядку, скасовано, ОМР може витребувати належне їй майно від останнього набувача без визнання недійсним правочину, на підставі якого останній набувач набув право власності на майно, - вимоги ОМР про витребування спірного нерухомого майна з підстав ст. 388 ч.1 п.3 ЦПК України є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ОМР щодо витребування спірного нерухомого майна, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном (ст. 391 ч.1 ЦК України), вимоги ОМР про усунення перешкод у користуванні, у даному випадку нежилим приміщенням, підлягають задоволенню шляхом зобовязання ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення № 200 по проспекту Академіка Глушка,13, загальною площею 111,1 м2.

Заперечення представника ОСОБА_2 із посиланням на те, що: не доведено факт реєстрації права власності на спірне майно за ОМР; відсутні правовстановлюючі документи про право власності ОМР на спірне нежиле приміщення; майно вибуло з володіння позивача з його волі, тобто на підставі договору оренди; нежилі приміщення не можуть бути витребувані у добросовісного набувача; договір купівлі-продажу і рішення суду від 04.04.2008 року про поділ нежилих приміщень є чинними (а.с.198-202), - не заслуговують на увагу з таких підстав.

Право власності ОМР на спірне нежиле приміщення виникло у 1991 році і регулювалось чинним на той час законодавством - Законом України «Про власність», постановою КМУ від 05.11.1991 року.

Станом на час виникнення права власності, чинний ЦК України у редакції 1963 року не передбачав обовязкову державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У 2003 році, ОМР, як власник спірного майна, через свій орган Департамент \на той час Представництво\ передало спірне нежиле приміщення у тимчасове користування юридичній особі на строк до липня 2006 року.

З прийняттям у 2004 році Цивільного кодексу України і відповідно до Тимчасового положення у 2004 році ОМР вчинила певні дії необхідні для здійснення обліку та державної реєстрації комунальної власності, зокрема і спірного обєкту нерухомого майна.

Разом з тим, у липні 2006 року орендар ТОВ «Телекомпанія «АРС, не повернув спірне нерухоме майно ОМР. При цьому, керівник юридичної особи ОСОБА_3, як фізична особа, звернувся до суду із позовом про визнання за ним, як фізичною особою, права власності на спірне майно, і, у грудні 2006 року, не з волі ОМР, а на підставі рішення суду, майно вибуло з володіння власника ОМР.

Згідно правової позиції Верховного Суду України від 17.12.2014 року, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, у тому числі і від добросовісного набувача, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Оскільки ОСОБА_2 у свій час придбав спірне майно у ОСОБА_3, який не мав права відчужувати спірне майно (не був власником майна через те, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 у свій час набув право власності, у встановленому законом порядку, скасовано), ОМР, як власник спірного майна з 1991 року, має право на витребування майна, а також на усунення перешкод у користуванні цим майном.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позові до ОСОБА_2 рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року у части вирішення вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2 скасувати.

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Усунути перешкоди Одеській міській раді шляхом зобовязання ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення № 200 по проспекту Академіка Глушка,13, загальною площею 111,1 м2.

Витребувати у ОСОБА_2 нежиле приміщення №200 загальною площею 111,1 м2 по проспекту Академіка Глушка, 13 у м. Одесі на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. ОСОБА_4 Плавич