Ухвала суду № 67647008, 07.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

7 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., - розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів,

встановила:

ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Оскаржуваною ухвалою касаційний суд на підставі положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.

На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 січня, 10 квітня та 3 червня 2014 року, 22 січня та 3 лютого 2015 року, 17 серпня 2016 року (№№ К/9991/28932/12, К/9991/39077/12, К/9991/12577/12, К/800/51867/14, К/800/46605/13, К/9991/24685/12 відповідно) та копію постанови Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2014 року (№ К/800/3579/14).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

На думку заявника, неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом полягало в неоднаковому тлумаченні пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» та підпункту «й» пункту 64 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Проте, в справі ОСОБА_4, останнього було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VI «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року, а в рішеннях що надані заявником на порівняння при вирішенні питання про звільнення осіб застосовувалась стаття 21 Закону України № 565-XII «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року.

Якщо проаналізувати вимоги заяви про перегляд у контексті зазначених у ній суджень та аргументів, а також текстів рішень суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву та наданих для порівняння, змісту (характеру) правовідносин, які склалися між сторонами спору у кожній із справ, обсягу та юридичної природи фактичних обставин справ, що зумовили конкретне, відповідне правозастосування, яке автор заяви оцінює як неоднакове й таке, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, інших передумов, наведених в заяві, то в підсумку можна дійти висновку, що ця заява не містить підстав, що вказують на наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Адже аналіз судових рішень наданих на порівняння та рішення, про перегляд якого подана заява, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, встановлених судами, та у спорах, що виникли за різного правового регулювання правовідносин, тому підстав для висновку про неоднакове застосування зазначених ОСОБА_4 у заяві норм матеріального права у подібних правовідносинах немає. А тому й немає підстав для допуску справи до провадження.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко