Рішення № 6764390, 10.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2009Справа №2-18/5501-2009 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053) До відповідача – Державного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Укромне, Сімферопольський р-н (вул. Путилінська, 28, с. Укромне, Сімферопольський р-н, 97536)

Про стягнення 1366,15 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волков В.В. – представник, довіреність від 15.01.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Укромне, Сімферопольський р-н (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1366,15 грн., з яких 1300,43 грн. – сума основного боргу, 8,50 грн. - 3% річних, 14,06 грн. – сума інфляції, 43,16 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 429 від 01.04.2007р. на відпуск води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню відповідача водою та водовідведення, а відповідач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. Позивач виставив відповідачу рахунки на суму 2000,43 грн., але відповідач лише частково сплатив суму заборгованості, а саме у розмірі 700,00 грн. Таким чином, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті за спожиті послуги належній чином, у зв’язку з чим, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1300,43 грн., що і стало підставою звернення до суду.

10.11.2009 року представник позивача у судовому засіданні надав суд письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином, причини не з’явлення суду невідомі.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами —юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

01.04.2007 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та Державним підприємством «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» укладено договір № 429 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

Судом встановлено, що Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 2.2 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж "Водоканалу" (позивача), через які "Абоненту" проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі "Абонента", прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 2.2, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Позивач виставив відповідачеві рахунки на загальну суму 2000,43 грн., проте відповідач сплатив їх лише частково у сумі 700,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 1300,43 грн. за період з 26.02.2009 року по 22.07.2009 року відповідач суду не представив.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суд АР Крим від 15.11.2007 року у справі № 2-6/14383-2007 була введена процедура банкрутства відповідача у цій справі.

Таким чином, як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст. 12 Закону.

Згідно з ч. 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з положень ст. 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.

У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.

Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Отже, до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, підлягають застосуванню заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

У зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період з 20.02.2009 року по 22.07.2009 року у сумі 1300,43 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути 3% річних за період з квітня 2009 року по 12.08.2009 року у сумі 8,50 грн. та інфляційну суму у розмірі14,06 за період з квітня 2009 року по 12.08.2009 року.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх постанові від 16.05.2006 року у справі N 10/557-26/155.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 14.06 грн. та 3% річних у сумі 8,50 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 43,16 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.4.2 договору, водоканал має право у разі порушення абонентом строку внесення платежу, стягувати неустойку (пеню), відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що пеня стягується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Приписами статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92року передбачено, що на час дії мораторію не нараховується неустойка, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, мораторій зупиняє виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і не розповсюджує свою дію на виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав після введення мораторію, а також не припиняє заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання, у т. ч. штрафні санкції.

Як свідчать матеріали справи, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунків настав після введення мораторію у справі про визнання відповідача банкрутом.

Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача пені, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 43,16 грн. також підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

10.11.2009 року у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.11.2009 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Укромне, Сімферопольський р-н (вул. Путилінська, 28, с. Укромне, Сімферопольський р-н, 97536; код ЄДПРОУ 34842975) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; п/р 2600113192 КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 1300,43 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 8,50 грн., інфляційну суму у розмірі 14,06 грн., пеню у сумі 43,16 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.